Ліський повіт (ІІ Річ Посполита)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Населення: 111 600
Площа: 1 832 км²
Густота: 61 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Лісько
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Ліський повіт (пол. powiat liski), від 4 березня 1931 Лєський повіт (пол. powiat leski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНРу, Польщі та СРСР. Адміністративним центром повіту було місто Ярослав. Центром повіту було м. Лісько. У 1920 р. був включений до новоутвореного Львівського воєводства.

ЗУНР[ред. | ред. код]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[1] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Станом на 1934 рік:

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Ліський повіт

Міста[ред. | ред. код]

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Сяніцького повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Ліського повіту[2]. 17 січня 1940 року територія поділена на Ліськівський і Нижньо-Устрицький райони Дрогобицької області.[3] В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 71% населення повіту[4].

У 1939 році в повіті проживало 124 780 мешканців (92 245 україномовних українців-грекокатоликів (73,97%) і 810 польськомовних українців-грекокатоликів 0,65%), 6 105 українців-латинників (4,89%), 13 910 поляків (11,15%), 50 польських колоністів міжвоєнного періоду (0,04%), 10 995 євреїв (8,81%) і 665 німців та інших національностей (0,53%))[5].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 111 575 населення ніби-то було аж 31 840 (28,54%) поляків при 70 346 (63,05%) українців, 8 475 (7,6%) євреїв і 547 (0,49%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]