Літераторські мостки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літераторські мостки
рос. Литераторские мостки
Literator Bridges Grave Mendeleev.jpg
Інформація про цвинтар
59°54′15″ пн. ш. 30°21′41″ сх. д. / 59.9044222222220029° пн. ш. 30.36154000000000153° сх. д. / 59.9044222222220029; 30.36154000000000153Координати: 59°54′15″ пн. ш. 30°21′41″ сх. д. / 59.9044222222220029° пн. ш. 30.36154000000000153° сх. д. / 59.9044222222220029; 30.36154000000000153
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Санкт-Петербург
Відкрито (вперше згадано:1802)

Літераторські мостки is located in Росія
Літераторські мостки
Літераторські мостки
Літераторські мостки (Росія)

CMNS: Літераторські мостки на Вікісховищі
Літераторські мостки. Поховання академіка, науковця Івана Петровича Павлова.

Літераторські мосткицвинтар в місті Санкт-Петербург, відоме завдяки похованням низки російських письменників, науковців, акторів , художників, архітекторів доби феодалізму, капіталізму і доби СРСР (підрадянського періоду). Ділянка Волкового цвинтаря, первісно призначеного для петербурзької бідноти.

Історія створення і побутування[ред.ред. код]

У 18 столітті[ред.ред. код]

Воскресенська церква Волкова кладовища. Фото 2013 р.

Кладовище дозволили створити за наказом урядового Сенату (тодішнього кабінету міністрів Російської імперії) 11 травня 1756 року[1]. Кладовище створили у тодішньому передмісті столиці — селі Волково. У Петербург у 18 ст. взимку неодноразово забредали голодні вовки. Назву села і кладовища пов'язують саме з вовками.

Неподалік цвинтаря розташовані Невський монастир та Чорна річка. Земельна ділянка була низка і заболочена, але для численних поховань петербурзької бідноти, котру ховали без переліку в добу феодалізму, годилася. Наближеність до річки сприяла частим повеням, що заливали могили. Аби дістатись до поховань, почали класти дерев'яні помости або російською — мостки. Вони і надали пізню назву тільки ділянці з похованнями російських літераторів.

Через три роки по заснуванню кладовища, (1759), тут спромоглися вибудувати першу невелику церкву. Церкви горіли і руйнувались, серед них була поруйнована і церква, вибудована за проектом архітектора Вікентія Беретті. Нині існуюча Воскресенська церква — пізня. За часів СРСР начиння церкви знищили, а приміщення зробили музеєм[2].

Саме на цьому цвинтарі ховали і жертв епідемій, особливо померлих з холерних бараків.

Серед перших дворян середньої руки, що були поховані тут, був Радищев Олександр Миколайович (1749-1802), російський письменник-самогубець і чиновник. Ставлення до самогубця і критика російської дійсності доби кріпацтва було прохолодним, а його поховання давно втрачене[3].

В 19 столітті[ред.ред. код]

На початку 19 ст. тут почали ховати і небагатих дворян, що померли в Петербурзі. Серед них Антон Дельвіг, поет і видавець, добрий знайомець поета Олександра Пушкіна[4]. Склалась традиція ховати тут випускників Царськосільського ліцею, що дорівнював освітою університету.

Коли з Франції перевезли до Петербурга труну з тілом померлого російського письменника Івана Тургенєва, поховання відбулося на Волковому кладовищі. В середині 19 ст. вже закріпилася традиція ховати небагатих дворян і різночинців-літераторів на Волковому кладовищі. Так виникають Літераторські мостки, найбільш упорядкована ділянка Волкова кладовища. З роками ця ділянка стала ознакою визнання літератора читачами столиці і імперії та набула престижу. Тут почали ховати багатіїв серед чиновництва чи купецтва, хоча високохудожні надгробки зустрічались нечасто.

У підрадянський період[ред.ред. код]

Серед похованих тут — низка російський академіків і науковці

Згодом тут почали ховати радянських акторів і режисерів, театральних діячів і художників, високих чинів серед радянських музеїв, розташованих у Ленінграді.

Неповний перелік похованих і уславлених діячів минулого[ред.ред. код]

Надгробок Олександра Брянцева, засновника першого театру для дітей
Надгробок Миколи Миколайовича Симонова, актора театру і кіно
Подвійний надгробок Костянтина Сергєєва та Наталі Дудинської

Фотогалерея надгробків[ред.ред. код]

Надгробок Василя Олександровича Щавинського, науковця-хіміка і колекціонера живопису.

Джерела[ред.ред. код]

  • Нетунахина Г. Д., Удимова Н. И., Ленинградский музей городской скульптуры, 2 изд., Л., 1972;
  • Охотников И. В., Литераторские мостки, 3 изд., Л., 1972.
  • газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.

Примітки[ред.ред. код]

  1. газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.
  2. газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.
  3. газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.
  4. газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літераторські мостки

Див. також[ред.ред. код]