Література на окциденталі

Література плановою мовою окциденталь (інтерлінгве) існує з моменту її створення Едгаром де Валем в 1922 році. Хоча вона переважно складається з оригінальних оповідань та перекладів, опублікованих у центральному журналі цієї мови, Cosmoglotta, також існують повнометражні романи та поетичні антології, зокрема написані такими авторами, як Вісенте Косталаго, Ян Амос Кайш та Ярослав Подобський.
За словами іспанського окциденталіста Вісенте Косталаго, історію літератури цією мовою можна загалом розділити на чотири розділи:
- Перший період (1921—1927): рання література від створення мови до переїзду центрального управління мови до Відня.
- Віденська епоха (1927—1949): література з моменту переїзду до Відня до зміни назви мови з окциденталь на інтерлінгве.
- Період застою (1950—1999): від зміни назви Інтерлінгве до створення першої групи Yahoo!.
- Відродження мови через використання інтернету (1999): Література з першої групи Yahoo!.[1]
Першою відомою публікацією на окиденталі є книга «Трансцендентна алгебра, математична ідеографія, експеримент з філософською мовою» (Transcendent алгебра, ideografie matematical, Experiment de un lingue filosofic) президента таллпіннського товариства «Космоглотт» Якоба Лінцбаха, пропозиція пазиграфічної системи[2][3] Проте вона є науково-популярним твором, отже не може вважатися першим зразком художньої літератури.
Першим же художнім твором став «Гімн» (Hymne) фінського журналіста та письменника Каарло Хаммара у перекладі К. Дж. Саарінена, надрукований в часописі «Kosmoglott» у 1925 році.[4]
Наступні літературні твори з'явилися у спеціальному додатку до «Kosmoglott» (1926 р.), який мав на меті публікацію як наукових, так і художніх текстів. У першому випуску[5] були переклади двох віршів Йоганна Вольфганга фон Гете в перекладі А. Томана: 48-го вірша Vier Jahreszeiten (Чотири сезони) і «Нічної Пісні Мандрівника» — остання паралельно з перекладом творця мови Едгара де Валя вільної адаптації Михайлом Лермонтовим Горные вершины… Цей же випуск містив поетичні переклади де Валя (за підписом EW) з німецької (Генріх Гейне), російської (Лермонтов, Парус), іспанської (Рамон де Кампоамор), французької (Альфред де Мюссе), англійської (Генрі Лонгфелло та естонської (Лідія Койдула) мов,[6] а також переклади Томана віршів чеського поета, номінанта на Нобелівську премію Ярослава Врхлицького. У тому ж році Томан опублікував серед іншого «Націоналізм на Заході», перший розділ книги 1918 «Націоналізм» бенгальського поета Рабіндраната Тагора.[7]
Другий період історії літератури на окциденталі почався у Відні 1927 р. і закінчився 1949 р., коли назва мови була змінена на інтерлінгве. У Supplement al Cosmoglotta 7 (1927) було представлено переклад твору перського поета Сааді Ширазі,[8] а в наступному числі — Li Francia depos li guerre Германа Кейзерлінга і фрагмент Suicide Томаша Масарика.[9]
Низка перекладів була надрукована в 1930-х роках, у тому числі «Де мій дім» Костянтина Бальмонта у перекладі А. Томана в співпраці з М. Гільбертом, А. Демінже та Е. де Валем, «Мануель Менендес» Едмондо де Амічіса та «Спуск у вир» Едгара Аллана По, також перекладені Томаном за участю де Валя. У 1940-х роках у мімеографічних бюлетенях (так звана «Cosmoglotta serie B») друкувалися в перекладі В. Лейенбергера початок Євангелія від Йоанна та притча про милосердного самарянина,[10] а в перекладі Дж. Дж. Джохо — уривок з «Одіссеї» (діалог між Одіссеєм та Поліфемом).
Крім того, було опубліковано кілька оригінальних творів, таких як поетична антологія Li Astres del Verne (Зірки весни) Подобського, Krasina, raconta del subterrania del Moravian carst Яна Амоса Кайша та кілька творів А. Е. Кортінаса та П. Дмитрієва. У 1930 році вийшли Historiettes in Occidental Ріка Берже, збірка оповідань, спочатку опублікованих у його журналі «Helvetia». Це була французько-окцидентальська диглота в двох стовпчиках, з перекладом окремих слів на полях сторінки, тобто мала не стільки художню, скільки навчальну спрямованість.[11]

Період застою розпочався в 1950 році, коли Occidental-Union проголосував за зміну назви мови на інтерлінгве, і закінчився в 1999 році, коли було створено першу інтерлінгву-мовну групу Yahoo!
У 1951 році, зі створенням мови інтерлінгва, багато окциденталістів стали прихильникам цього нового проєкту. Це посилило значну дестабілізацію руху, розпочату Другою світовою війною, і хоча «Cosmoglotta» продовжувала видаватися, її періодичність і наклад знижувалися, а в 1985 році фактично припинилося. За словами есперантистського автора Дона Харлоу, її новий редактор Адріан Пілгрім заявив, що окциденталь можна назвати «мертвою мовою».
Проте публікації нової літератури на інтерлінгві тривали протягом 1950-х і на початку 1960-х років, серед перекладів були «Говорить мати» чеха Іржі Марека у 1954 році, «Li alocution al chefes de Lebak» Мультатулі та «Весільна сорочка» Кржезини.
Серед інших перекладених книг — «Un Adío» («Прощання») Арвіда Бреннера і «Пустельник» Бо Бергмана, перекладений Еріком Альстремом в 1958 році. У 1964 році Френсіс Р. Поуп опублікував «Poemas» («Вірші»), антологію, що складається з віршів, перекладених з німецької, французької та англійської мов.[12]
Після десятиліття занепаду у 1980-х та 1990-х роках відродження інтерлінгве почалося у 1999 році зі створення інтернет-групи Yahoo!. На початку 2000-х було створено Вікіпедію на інтерлінгве, в якій на грудень 2025 року налічується 13 394 статей.
З 2000 року на окциденталі було опубліковано багато оригінальних текстів, а також переклади, першим з яких був роман Стендаля «Пармський монастир» (Li Cartusie de Parma), перекладений Робертом Вінтером у 2011 році. У 2012 році Томас Шмідт опублікував Li Munde de Sandra в Інтернеті, в журналі «Posta Mundi», що містить матеріали штучними мовами. За цим був його ж переклад «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері у 2014 році та Li Romance de Photogen and Nycteris Дейва Маклеода, опублікуваний у 2019 році,.
У період з 2021 по 2023 рік іспанський письменник Вісенте Косталаго написав кілька поетичних антологій, збірок оповідань і новел на інтерлінгві, зокрема Li sercha in li castelle Dewahl e altri racontas, Li tesor de Fluvglant, Antologie hispan, Fabules, racontas e mites.[13]
- ↑ Costalago, 2022, pp. 2—4.
- ↑ Moret, Sébastien (2019). Jakob Linzbach on his life and work. Sign Systems Studies. 47 (1/2): 305. ISSN 1736-7409. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ Дуличенко, Александр (2005). Об идее универсального языка Якоба Линцбаха (предварительные замечания). Interlinguistica Tartuensis (рос.). Tartu (8): 121—128.
- ↑ Costalago, 2022, p. 4.
- ↑ Poesies International. Supplement al Komoglott (інтерлінг.) (1): 2—4. 1926.
- ↑ Дуличенко, Александр (1987). Об интерлингвистической деятельности Э. Валя (с библиографическим приложением по данным "Kosmoglott" и "Cosmoglotta"). Interlinguistica Tartuensis (рос.). Tartu (4): 109.
- ↑ Costalago, 2022, pp. 4—5.
- ↑ Persian sententies de Saadi. Supplement al Comoglotta (інтерлінг.) (7): 2. 1927.
- ↑ Contene. Supplement al Comoglotta (інтерлінг.) (8): 9. 1928.
- ↑ “Li Samaritano Misericordiosi” (Luc 10: 25-37). Comoglotta serie B (інтерлінг.) (43): 19. 1943.
- ↑ Costalago, 2022, pp. 5—7.
- ↑ Costalago, 2022, pp. 7—8.
- ↑ Costalago, 2022, pp. 8—9.
- Costalago, Vicente (2022). Litteratura in Occidental. Cosmoglotta (інтерлінг.) (329): 2—15.