Літературна мова
Літерат́урна мóва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, стилістичною диференціацією.
Мова художньої літератури, критики, наукових статей, газет називається літературною мовою.[1]
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя на основі діалектів сучасної Полтавщини та Південної Київщини, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою(«Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Основоположником сучасної української літературної мови вважається Т. Г. Шевченко. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І. Я. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. М. Коцюбинський та інші письменники.
Зміст поняття «Літературна мова» змінюється у процесі історичного розвитку. Літературна мова постійно розвивається і збагачується.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ А.С.Василенко, А.І. Данисько, П.Ю. Кикоть, Б.Н. Мізерницький, П.К. Падалка, Г.К. Штепенко // Українська література: Підручник для 7 класу. Видання четверте перероблене. Видавництво "Радянська школа". Київ - 1970 (с.:395)
Література[ред. • ред. код]
- Виноградов В. В. Литературный язык.//Виноградов В. В. Избранные труды. История русского литературного языка. — М., 1978. — С. 288—297. (рос.)
- Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. 2000, 752 с.
- Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. — К.: Літера, 2003 ISBN 966-7543-25-0 с.6-7
Див. також[ред. • ред. код]
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |