Літин (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Літин

При в'їзді у село
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ковельський район
Тер. громада Турійська селищна громада
Код КАТОТТГ UA07060430160051148
Основні дані
Засноване 1545
Населення 316
Площа 2,58 км²
Густота населення 122,48 осіб/км²
Поштовий індекс 44880
Телефонний код +380 3363
Географічні дані
Географічні координати 51°01′02″ пн. ш. 24°42′01″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Місцева влада
Адреса ради 44850, Волинська обл., Турійський р-н, с. Туличів
Карта
Літин. Карта розташування: Україна
Літин
Літин
Літин. Карта розташування: Волинська область
Літин
Літин
Мапа
Мапа

CMNS: Літин у Вікісховищі

Лі́тин — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області. Входить до складу Турійської селищної громади. Населення становить 316 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Згідно народних переказів, першопоселеннями у дрімучому лісі була багатодітна сім'я. Після втрати чоловіка дружина Літа стала відігравати провідну роль у сім'ї. З часом біля будинку Літи поселилися інші сім'ї, а саме поселення отримало назву Літин. Пізніше власники села Літин стали називатися Літинськими.

Якщо подивитися на те, яким Літин був у минулому, то у дослідженнях Олександра Цинкаловського, а саме у енциклопедії-довіднику «Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року» ми можемо дізнатися про те, що у минулому село Літин належало Ковельському повіту, Турійської волості та було розташоване за 24 км від міста Ковель. Село часто виступає у документах під назвою: Літин, Летен, Летин. В кінці 19 століття у селищі було 62 будинки і 438 жителів (що є на 122 чоловіка більше ніж нині). Історична згадка про село Літин виступає з 1545 року, коли це село належало до Яцька Летенського і за частину якого він платив казну від 11 димів, 9 городників, а Іван Летенський платив за другу частину Літина від 10 димів, та 9 городників. У 1583 році вносив плату за село Літин платив Іван Калусовський від 8 димів, та 4 городників. У «Списку населених міць Волинської губернії» за 1906 рік відмічається, що станом на 1 січня 1906 року в Літині нараховувалось 74 будинки і проживало 469 жителів, а колонії села Літин — 14 будинків і 93 жителі. За переписом 1911 року до великої земляної власності поміщика Сумовського належало там 2,301 десятина.

Жителям села жилося завжди важко. Нові випробування випали на період Перша світова війна. У 1915 році російські війська відступаючи під натиском австро-угорських військ, примушували місцевих жителів евакуюватися на схід. Російські козаки ходили по селу і говорили, щоб жителі Літина негайно виїжджали, бо прийдуть австрійці, які знищують усе живе, малих дітей посадять на палі, а в жінок відрізатимуть груди.

Довірливі українці повірили. Польські, чеські та єврейські сім'ї, які проживали в Літині, цій брехливій пропаганді не повірили, з села у період Першої світової війни не виїхали, і таким чином зберегли все своє майно, уникли всіляких поневірянь і страждань, пов'язаних з евакуацією.

Українські сім'ї нашвидкуруч побудували на возах буди, поклавши свої пожитки, посадивши малих дітей і немічних старих на вози та вихали на схід. Поруч з возами йшли напівголодні жінки і діти, втомлені і вкриті пилюкою, женучи корів, овець, гусей. Пішки і гужовим транспортом вони дісталися до однієї із залізничних станцій поблизу міста Рівне, за безцінь продали корів, коней, вози, овець, гусей, а ті, хто не продав, залишили все це біля залізниці. Під тиском російських козаків селяни були загнані в товарні вагони і доставлені в населені пункти поблизу села Павлоград Катеринославської губернії. Деяку допомогу біженцям надавала держава. Всі вони працювали наймитами в місцевого населення.

У рідну домівку повернулися з евакуації в 1918—1921 роках. Село Літин уціліло, а на хуторі були зруйновані всі будинки. Літин знаходиться за 9 кілометрів на захід від річки Стохід, де в 1916—1918 роках проходив фронт. Ті жителі Літина, які не виїжджали в період Першої світової війни, жили добре. Адже в їх власності були корови, коні, птиця, вози, знаряддя праці. Австро-угорські війська місцевих жителів не чіпали. Те населення Літина яке повернулося з евакуації не мало засобів до існування. І люди вимушені були працювати у господарствах чехів, євреїв і поляків лише за харчі.

Селяни, які повернулися з евакуації до кінця 1918 року, мали можливість купити в австро-угорських вояків коней, вози, упряж. Від голодування і хвороб на тиф багато людей померло у 1919—1921 роках. Хворих возили до лікаря Немошкаленка у село Купичів. Лікарня знаходилася у приміщенні житлового будинку Немошкаленка. За прийом потрібно було заплатити 50 копійок. Безкоштовно він приймав лише тих, хто не мав грошей. Дружина Немошкаленка під час праці в [Купичев|Купичеві] прийняла понад півтори тисячі пологів. Через декілька років виснажливої праці та хвороб становище колишніх біженців покращилося. Люди придбали знаряддя праці, худобу, минув і період хвороб.

Після ліквідації Турійського району 19 липня 2020 року село увійшло до Ковельського району[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 359 осіб, з яких 174 чоловіки та 185 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 316 осіб.[3]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,37 %
російська 0,63 %

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]