Літні Олімпійські ігри 1980

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
XXII Літні Олімпійські ігри
RIAN archive 488710 Emblem of XXII Olympic Games.jpg
Країн 80
Місто Москва
Спортсменів 5179
Розіграно медалей 203 В 21 виді спорту
Церемонія відкриття 19 липня
Церемонія закриття 3 серпня

Лі́тні Олімпі́йські і́гри 1980 або XXII Літні Олімпійські ігри — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Москва, СРСР, з 19 липня по 3 серпня. Додатково, відбіркові групові футбольні турніри приймали Ленінград, Київ, Мінськ, вітрильну регату приймав Таллінн.

Пропагандиське значення Олімпіади для СРСР[ред.ред. код]

У 1980 витікав термін, який рішеннями XXII зїзду КПРС (жовтень 1961) і був закладений в основний державний директивний документ, Програму КПРС («Програма побудови комунізму в СРСР»). Згідно цим рішенням і чисельним офіційним гаслам та закликам, єдиновладна Комуністична партія урочисто обіцяла народу, що за 20 років комуністичного будівництва в СРСР до 1980 року в країні буде збудовона «в основному» матеріально-технічна база комунізму. Тобто, радянське суспільство буде вже матеріально знаходитися в комунізмі — суспільстві загально добробуту і достатку.

Однак, ця малореальна та пропагандиська кампанія часів «Хрущовської відлиги» була, в цілому, провальною. Рівень життя середніх верств населення («робітників і трудящих») — більшості населення СССР—- ніяк не наближався до рівня життя навіть бідних верств населення західних країн. Тоді з пропагандиською ціллю місто Москва було об'явлене «зразковим комуністичним містом» у межах СРСР («вітриною досягнень соціалізму і комунізму» в країні). А московська Олімпіада-1980 повинна була стати «масовим святом» або разовою акцією по демонстрації «вітрини соціалізму» (див. «Потьомкінські села»).

Москва, а також такі великі міста-мільйонники, як Ленінград, Київ, Мінськ тощо — де проходили групові турніри олімпіади і очікувалася велика маса іноземних туристів-глядачів — зазнали «соціальної очистки». З них в безсудовому та терміновому порядку були на час проведення Олімпіади виселені жителі, які знаходилися на обліку в місцевих органах МВС як алкоголіки-п'яниці, наркомани та проститутки. Для київських акоголиків був розгорнутий трудовий профілакторій у смт Глеваха.

Були також мобілізовані кадри міліції і КДБ, які вдень і вночі патрулювали у цивільному. У кадри КДБ Москви з республік і областей терміново набирались нове поповнення із інженерно-технічних працівників і службовців.

Під'їзди та шосейні шляхи до Москви було оціплені кордонами, попасти в Москву пересічним радянським громадянам під час Олімпіади без спеціального дозволу не дозволялося.

Бойкот олімпіади[ред.ред. код]

Ігри війшли в історію спорту і політики ХХ ст. завдяки політичному бойкоту з боку більшості країн Заходу: США, ФРН, Японії, а також більшість ісламських країн — на знак протесту проти військової інтервенції СРСР в Афганістан. У змаганнях узяли участь тільки країни комуністичного блоку та головним чином неісламські країни Азії та Латинської Америки.

Хід змагань[ред.ред. код]

Всього в іграх узяло участь більш шести тисяч спортсменів з 81 країни. Було встановлено 36 світових і 39 європейських рекордів, 74 рази оновлені олімпійські рекорди.

Країна-господарка Ігор здобула переконливу перемогу в неофіційному командному підрахунку (80 золотих, 69 срібних і 46 бронзових нагород). У скарбничку збірної приніс 3 золоті, 4 срібні і 1 бронзову медаль гімнаст Олександр Дитятин; вперше в історії радянського спорту триразовим чемпіоном у плаванні став Володимир Сальніков; повторив золотий дубль Монреаля фехтувальник Віктор Кровопусков; як і на минулих іграх не було рівних метальнику молота Юрію Сєдих; завдяки Олександрові Старостіну, переможцю в сучасному п'ятиборстві, збірна країни виграла і командну першість. Знову перемога на стаєрських дистанціях дісталася спортсменам африканського континенту — Мірутс Їфтер здобув перемоги на 5 і 10 тис. м. Московська Олімпіада принесла успіх британським атлетам Стіву Оветту (800 м) і Себастьяну Коу (1500 м); боксеру Теофіло Стівенсону (Куба); легкоатлетці Сарі Сімеоні (Італія); вище усіх стрибав Ґерд Вессіґ (Німеччина); в індивідуальній гонці переслідуванні на 4 км не було рівних Робертові Діл-Бунді (Швейцарія).

Здобутки українських спортсменів[ред.ред. код]

Українські спортсмени брали участь в Олімпіаді у складі збірної СРСР. Олімпійськими чемпіонами стали:


Срібні нагороди у складі чоловічої збірної з гандболу виграли: Михайло Іщенко, Сергій Кушнірюк, Микола Томін. Головний тренер — Анатолій Євтушенко.

Бронзову нагороду здобув Юрченко Василь Петрович — каное-двійка, дистанція 1000 м.

Збірна СРСР з футболу зайняла на Іграх третє місце. Бронзові нагороди Олімпіади виграли українські футболісти: Сергій Шавло, Сергій Андрєєв, Володимир Безсонов, Володимир Пільгуй, Сергій Балтача.

Види спорту[ред.ред. код]

Медальний залік[ред.ред. код]

Країна Золото Срібло Бронза Загалом
1 СРСР СРСР 80 69 46 195
2 Flag of East Germany.svg НДР 47 37 42 126
3 Болгарія Болгарія 8 16 17 41
4 Куба Куба 8 7 5 20
5 Італія Італія 8 3 4 15
6 Угорщина Угорщина 7 10 15 32
7 Румунія Румунія 6 6 13 25
8 Франція Франція 6 5 3 14
9 Велика Британія Велика Британія 5 7 9 21
10 Польща Польща 3 14 15 32
11 Швеція Швеція 3 3 6 12
12 Фінляндія Фінляндія 3 1 4 8
13 Чехословаччина Чехословаччина 2 3 9 14
14 Югославія Югославія 2 3 4 9
15 Австралія Австралія 2 2 5 9
16 Данія Данія 2 1 2 5
17 Бразилія Бразилія 2 0 2 4
17 Ефіопія Ефіопія 2 0 2 4
19 Швейцарія Швейцарія 2 0 0 2
20 Іспанія Іспанія 1 3 2 6
21 Австрія Австрія 1 2 1 4
22 Греція Греція 1 0 2 3
23 Бельгія Бельгія 1 0 0 1
23 Індія Індія 1 0 0 1
23 Зімбабве Зімбабве 1 0 0 1
26 Flag of North Korea.svg Північна Корея 0 3 2 5
27 Монголія Монголія 0 2 2 4
28 Танзанія Танзанія 0 2 0 2
29 Мексика Мексика 0 1 3 4
30 Нідерланди Нідерланди 0 1 2 3
31 Ірландія Ірландія 0 1 1 2
32 Уганда Уганда 0 1 0 1
32 Венесуела Венесуела 0 1 0 1
34 Ямайка Ямайка 0 0 3 3
35 Гайана Гайана 0 0 1 1
35 Ліван Ліван 0 0 1 1
Всього 204 204 223 631

Підготовка до олімпіади в Україні[ред.ред. код]

Київ приймав футбольний турнір Олімпіади. Роботи з підготовки до Олімпіади організовував Єсипенко Павло Євменович[1].

Примітки[ред.ред. код]