Літні Олімпійські ігри 1980
| XXII Літні Олімпійські ігри | |
|---|---|
| Країн | 80 |
| Місто | Москва |
| Спортсменів | 5179 |
| Розіграно медалей | 203 В 21 виді спорту |
| Церемонія відкриття | 19 липня |
| Церемонія закриття | 3 серпня |
| Веб-сторінка | olympic.org/moscow-1980 |
| Літні Олімпійські ігри 1980 у Вікісховищі? | |
Лі́тні Олімпі́йські і́гри 1980 або XXII Літні Олімпійські ігри — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Москва, СРСР, з 19 липня по 3 серпня. Додатково, відбіркові групові футбольні турніри приймали Ленінград, Київ, Мінськ, вітрильну регату приймав Таллінн.
Зміст
Пропагандиське значення Олімпіади для СРСР[ред. | ред. код]
У 1980 спливав термін, який рішеннями XXII зїзду КПРС (жовтень 1961) і був закладений в основний державний директивний документ, Програму КПРС («Програма побудови комунізму в СРСР»). Згідно цим рішенням і чисельним офіційним гаслам та закликам, єдиновладна Комуністична партія урочисто обіцяла народу, що за 20 років комуністичного будівництва в СРСР до 1980 року в країні буде збудовона «в основному» матеріально-технічна база комунізму. Тобто, радянське суспільство буде вже матеріально знаходитися в комунізмі — суспільстві загального добробуту і достатку.
Однак, ця малореальна та пропагандиська кампанія часів «Хрущовської відлиги» була, в цілому, провальною. Рівень життя середніх верств населення («робітників і трудящих») — більшості населення СССР—- ніяк не наближався до рівня життя навіть бідних верств населення західних країн. Тоді з пропагандиською ціллю місто Москва було оголошено «зразковим комуністичним містом» у межах СРСР («вітриною досягнень соціалізму і комунізму» в країні). А московська Олімпіада-1980 повинна була стати «масовим святом» або разовою акцією з демонстрації «вітрини соціалізму» (див. «Потьомкінські села»).
Москва, а також такі великі міста-мільйонники, як Ленінград, Київ, Мінськ тощо — де проходили групові турніри олімпіади і очікувалася велика маса іноземних туристів-глядачів — зазнали «соціальної очистки». З них в безсудовому та терміновому порядку були на час проведення Олімпіади виселені жителі, які знаходилися на обліку в місцевих органах МВС як алкоголіки-п'яниці, наркомани та проститутки. Для київських акоголезалежних був розгорнутий трудовий профілакторій у смт Глеваха.
Були також мобілізовані кадри міліції і КДБ, які вдень і вночі патрулювали у цивільному. У кадри КДБ Москви з республік і областей терміново набиралось нове поповнення із інженерно-технічних працівників і службовців.
Під'їзди та шосейні шляхи до Москви було оточені кордонами, потрапити в Москву пересічним радянським громадянам під час Олімпіади без спеціального дозволу не дозволялося.
Бойкот олімпіади[ред. | ред. код]
Ігри ввійшли в історію спорту і політики ХХ ст. завдяки політичному бойкоту з боку більшості країн Заходу: США, ФРН, Японії, а також більшості ісламських країн — на знак протесту проти військової інтервенції СРСР в Афганістан. У змаганнях взяли участь тільки країни комуністичного блоку та головним чином неісламські країни Азії та Латинської Америки.
Змагання[ред. | ред. код]
Всього в іграх узяло участь більш шести тисяч спортсменів з 81 країни. Було встановлено 36 світових і 39 європейських рекордів, 74 рази оновлені олімпійські рекорди.
Країна-господарка Ігор здобула переконливу перемогу в неофіційному командному підрахунку (80 золотих, 69 срібних і 46 бронзових нагород). У скарбничку збірної приніс 3 золоті, 4 срібні і 1 бронзову медаль гімнаст Олександр Дитятин; вперше в історії радянського спорту триразовим чемпіоном у плаванні став Володимир Сальніков; повторив золотий дубль Монреаля фехтувальник Віктор Кровопусков; як і на попередніх іграх, не було рівних метальнику молота Юрію Сєдих; завдяки Олександрові Старостіну, переможцю в сучасному п'ятиборстві, збірна країни виграла і командну першість. Знову перемога на стаєрських дистанціях дісталася спортсменам африканського континенту — Мірутс Їфтер здобув перемоги на 5 і 10 тис. м. Московська Олімпіада принесла успіх британським атлетам Стіву Оветту (800 м) і Себастьяну Коу (1500 м); боксеру Теофіло Стівенсону (Куба); легкоатлетці Сарі Сімеоні (Італія); вище усіх стрибав Ґерд Вессіґ (Німеччина); в індивідуальній гонці переслідуванні на 4 км не було рівних Робертові Діл-Бунді (Швейцарія).
Національні олімпійські комітети, що брали участь[ред. | ред. код]
Здобутки українських спортсменів[ред. | ред. код]
Українські спортсмени брали участь в Олімпіаді у складі збірної СРСР. Олімпійськими чемпіонами стали:
- Баркалов Олексій — водне поло
- Бєлоглазов Анатолій — вільна боротьба (52 кг)
- Бєлоглазов Сергій — вільна боротьба (57 кг)
- Бураков Віктор — легка атлетика (біг, естафета 4×400м)
- Захарова Стелла — спортивна гімнастика (командний залік)
- Зюськова Ніна — легка атлетика (біг, естафета 4×00 м)
- Кисельов Володимир — легка атлетика (штовхання ядра)
- Колчинський Олександр — греко-римська боротьба (понад 100 кг)
- Красюк Сергій — плавання (естафета 4×200 м вільним стилем)
- Кривов Валерій — волейбол
- Лащонов Федір — волейбол
- Лєдньов Павло — сучасне п'ятиборство (командні змагання)
- Макуц Богдан — спортивна гімнастика (командний залік)
- Манкін Валентин — вітрильний спорт (клас «Зірковий»)
- Мате Ілля — вільна боротьба (100 кг)
- Місевич Віра — кінний спорт (командні змагання з виїздки)
- Мовчан Валерій — велоспорт (трек, гонка переслідування, 4000 м)
- Олізаренко Надія — легка атлетика (біг на 800 м)
- Панченко Юрій — волейбол
- Погановський Віктор — кінний спорт (командні змагання з подолання перешкод)
- Пострєхін Сергій — веслування на каное-двійці
- Присєкін Юрій — плавання (естафета 4×200 м вільним стилем)
- Пророченко Тетяна — легка атлетика (біг, естафета 4×400 м)
- Рахманов Султанбай — важка атлетика (2-га важка вага)
- Сєдих Юрій — легка атлетика (метання молота)
- Сидоренко Олександр — плавання (400 м, комплексне плавання)
- Смирнов Володимир Вікторович — фехтування (рапіра)
- Ткаченко Надія — легка атлетика (п'ятиборство)
- Фесенко Сергій — плавання (200 м, батерфляй)
- Чухрай Сергій — веслування на байдарці-двійці (500 м і 1000м)
- У складі жіночої збірної СРСР з гандболу 10 з 14 гандболісток були з Української РСР:
Срібні нагороди у складі чоловічої збірної з гандболу виграли: Михайло Іщенко, Сергій Кушнірюк, Микола Томін. Головний тренер — Анатолій Євтушенко.
Бронзову нагороду здобув Юрченко Василь Петрович — каное-двійка, дистанція 1000 м.
Збірна СРСР з футболу зайняла на Іграх третє місце. Бронзові нагороди Олімпіади виграли українські футболісти: Сергій Шавло, Сергій Андрєєв, Володимир Безсонов, Володимир Пільгуй, Сергій Балтача.
Види спорту[ред. | ред. код]
Медальний залік[ред. | ред. код]
Топ-10 неофіційного національного медального заліку:
| Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Загалом |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 80 | 69 | 46 | 195 | |
| 2 | 47 | 37 | 42 | 126 | |
| 3 | 8 | 16 | 17 | 41 | |
| 4 | 8 | 7 | 5 | 20 | |
| 5 | 8 | 3 | 4 | 15 | |
| 6 | 7 | 10 | 15 | 32 | |
| 7 | 6 | 6 | 13 | 25 | |
| 8 | 6 | 5 | 3 | 14 | |
| 9 | 5 | 7 | 9 | 21 | |
| 10 | 3 | 14 | 15 | 32 |
Підготовка до олімпіади в Україні[ред. | ред. код]
Київ приймав футбольний турнір Олімпіади. Роботи з підготовки до Олімпіади організовував Єсипенко Павло Євменович[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ MOSCOW OLYMPICS PART 2 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 2
- ↑ MOSCOW OLYMPICS PART 3 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 3
- ↑ MOSCOW OLYMPICS PART 5 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 5
- ↑ 1980 Moscow Olympics boycott (en). nzhistory.net.nz. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-07-22.
- ↑ Як 30 років тому Україна приймала Олімпіаду (рос.)
| Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||