Літописець
Літописець — це той, хто писав літопис. Особа, що володіла грамотою і послідовно описувала певні події. Найважливішим джерелом літописця були власні спостереження. Значна частина перших літописців були ченцями. Для точного, правдивого та якісного подання історичних подій літописець повинен був володіти знаннями не тільки письма, але й військової справи, торгово-економічних відносин, політичними, історичними, релігійними, географічними та іншими знаннями. А також подавати відомості у формі близькій до поетичної. Перші згадки про літописців у Київській Русі з'явились у Києві та Новгороді майже одночасно, бл. XI ст., проте можна сміливо вважати, що самі літописці з'явились значно раніше. Найвідомішими слов'янськими літописцями є Нестор, Никон Великий, Козьма Празький, Балика Богдан, Величко Самійло Васильович та багато інших.
У Великому князівстві Литовському у XV—XVI ст. слово «літописець» використовувалося як синонім слова «хроніка».[1] Зокрема, відомий твір «Літописець великих князів литовських» (кін. XIV ст.) увійшов до більшості білорусько-литовських літописів. З володимиро-московських літописів відомі Рогожський літописець[ru] (XV ст.) та «Літописець Солигалицького Воскресенського монастиря» (XVII ст.).
- ↑ Лицкевич О. В., 2019, с. 49.
- Курс історії української літературної мови, І, 1958, 30
- Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Олег Ліцкевич[be]. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб. : Дмитрій Буланін[ru], 2019. — С. 928. — ISBN 978-5-86007-918-2. (рос.)