Ліфшиць Ілля Михайлович

Ілля Михайлович Ліфшиць
рос. Илья Михайлович Лифшиц
Народився	31 грудня 1916 (13 січня 1917) Харків
Помер	23 жовтня 1982(1982-10-23) (65 років) Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство (підданство)	Російська імперія  СРСР
Діяльність	фізик-теоретик
Галузь	теоретична фізика
Відомий завдяки	фізик-твердотільник
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Ландау Лев Давидович
Вчителі	Ландау Лев Давидович
Володіє мовами	російська
Заклад	Харківський фізико-технічний інститут, Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН, ХНУ імені В. Н. Каразіна і Московський державний університет імені Ломоносова
Членство	НАН України і Академія наук СРСР
Брати, сестри	• Ліфшиць Євген Михайлович
Нагороди

|відомий_?відома?=

Ілля́ Миха́йлович Лі́фшиць (31 грудня 1916 (13 січня 1917)(19170113), Харків — †23 жовтня 1982, Москва) — радянський фізик-теоретик, автор фундаментальних праць з фізики твердого тіла, фізики низьких температур, квантової механіки і квантової статистики (СРСР). Академік АН СРСР (1970) і АН УРСР (1967).

Біографічні дані

Брат фізика-теоретика Євгена Ліфшиця.

Закінчив у 1936 році Харківський університет (нині Харківський національний університет імені Василя Каразіна), 1938 — Харківський механіко-машинобудівний (згодом — політехнічний) інститут.

1937—1968 працював у Фізико-технічному інституті АН УРСР (Харків), від 1968 — в Інституті фізичних проблем АН СРСР (Москва).

Від 1944 року професор Харківського університету, від 1964 року — професор Московського університету.

Наукові досягнення

Автор фундаментальних праць із теорії фізики твердого тіла, зокрема із загальної теорії конденсованого стану речовини.

Розвинув теорію металевого стану, що ґрунтується на загальних уявленнях про симетрію кристала і про характер електронного енергетичного спектру, сформулював основні положення динамічної теорії реальних кристалів.

Відзнаки і нагороди

• Ленінська премія (1967) — за розробку спільно із співробітниками сучасної форми електронної теорії металів, що дозволило розшифрувати електронний енергетичний спектр металів.
• Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.

• За дослідження з електронної теорії металів Британське фізичне товариство відзначило І.Ліфшиця премією ім. Ф.Саймона.

• Лауреат премії АН СРСР ім. Л.Мандельштама.

• З 1962 – почесний член Триніті-коледжу Кембриджського університету, 1982 – іноземний член Національної академії наук США.

Джерела та література

• Ю. О. Храмов. Ліфшиць Ілля Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 247. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Ю. М. Ранюк. Ліфшиць Ілля Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн

Література

• Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — К., 1981. — С. 205.
• Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1987. — С. 287.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

• page at KPI
• Moscow university site