Ліфінцев Олег Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліфінцев Олег Васильович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Ліфінцев Олег Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 листопада 1985(1985-11-18)
Каховка
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (28 років)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
25 ОПДБр к.svg
 25 ОПДБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg "Герої не вмирають" (Олег Ліфінцев) на YouTube // Телеканал Скіфія, 12 лютого 2016

Оле́г Васил́ьович Ліфінцев (нар. 18 листопада 1985(19851118), м. Каховка, Херсонська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Ліфінцев народився 1985 року в місті Каховка Херсонської області. Зростав разом зі старшим братом і молодшою сестрою. 2003 року закінчив загальноосвітню школу № 2 міста Каховка. Пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Олег завжди хотів служити в армії. Він потрапив у тяжку аварію і довгий час лікувався, але зумів відновитися і стати десантником.

З січня 2014 року проходив військову службу за контрактом в Дніпропетровській десантній бригаді.

Старший солдат, водій-заправник — командир відділення 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». «

Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

27 липня Олега поховали на міському кладовищі міста Каховка[4][5].

Залишились мати Лариса, батько Василь Володимирович, брат Володимир, сестра, дружина Ірина та донька Вероніка 2012 р. н.[6]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[7].
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
  • Почесний громадянин міста Каховки (посмертно)[8].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 9 вересня 2014 року в місті Каховка на фасаді будівлі Каховської СЗОШ № 2 (вулиця Велика Куликовська, 78), де навчався Олег Ліфінцев, йому відкрито меморіальну дошку[9].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[10].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[11].
  • В місті Каховка вулиця Шкільна перейменована на вулицю Олега Ліфінцева[12].

Дотичні факти[ред. | ред. код]

За даними СБУ, до знищення літака Іл-76, та інших військових злочинів на території України, причетна нелегальна російська приватна військова компанія «Вагнера». Одним із членів ПВК є Олексій Ліфінцев — зрадник України з Севастополя, обіймає посаду командира мінометної батареї, особистий номер М1184. Він є близьким родичем загиблого у збитому літаку десантника Олега Ліфінцева[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. Душа, яка залишилась на небі… // «Каховська Зоря», 27 липня 2014
  5. Панахида по Олегу Ліфінцеву (фото)
  6. Допомога сім'ї Олега Ліфінцева, загиблого в АТО. Дружина загиблого Ірина з донькою // «Люди допомагають людям»
  7. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Каховки» // Каховська міська рада
  9. У Каховці відкрили меморіальну дошку пам'яті Олега Ліфінцева — учасника АТО // «Рідна Херсонщина», 10 вересня 2014
  10. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
  11. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016
  12. У Каховці перейменували вулицю на честь загиблого в АТО земляка // «День», 26 травня 2015
  13. Глава СБУ: Загиблий у збитому Іл-76 десантник і член "ПВК Вагнера" - близькі родичі // «Інтерфакс — Україна», 29 грудня 2017

Джерела[ред. | ред. код]