Ліхтар
Ліхта́р[1], діал. ліхта́рня[2] (від пол. lichtarz < нім. Leuchter — «свічник»[3]), заст. світли́нець[4], ви́світ[4], сві́тич[4] — прилад для освітлювання окремих ділянок простору в темний час доби; освітлювальний прилад, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо. Використовується для освітлення вулиць, у побуті, в шахтах, при підводних роботах, у спелеології тощо.
Типи ліхтарів[ред. | ред. код]
- Вуличний ліхтар використовується для освітлення міст, селищ, автомобільних доріг. Вуличні ліхтарі зазвичай розміщуються на ліхтарних стовпах.
- Ручний ліхтар широко використовується туристами, альпіністами, спелеологами для підсвічування на маршруті і в таборі. Працюють зазвичай від батарей і акумуляторів.
- Шахтний ліхтар
Історія[ред. | ред. код]
Вулиці середньовічних міст не освітлювалися, багаті люди, проходячи темними місцями, брали з собою слугу, який мав освітлювати їм дорогу ручним ліхтарем. У XVI столітті паризька влада стали вимагати, щоб кожен домовласник виставляв з дев'ятої години вечора в одному з вікон нижнього поверху свого будинку засвічений ліхтар. У 1662 р. абат Лодаті де-Карафф отримав від короля привілей на організацію в Парижі та інших французьких містах артілей ліхтарників і факельників, які за певну плату освітлювали дорогу охочим. У 1669 році голландець Ян ван дер Хейден винаходить конструкцію вуличного ліхтаря на основі олійної лампи з бавовняним ґнотом[5]. Перші стовпи з олійними ліхтарями на рогах вулиць з'явилися в Парижі близько 1670 р. Освітлення вулиць поширилося скоро в інших містах Франції і перейшло в Англію та Італію[6]. У 1720 р. олійні ліхтарі зі склом з'явилися і в Санкт-Петербурзі[7]. Обслуговуванням олійних ліхтарів (засвічуванням увечері та гасінням уранці) займалися ліхтарники.
Перші досліди з газовим освітленням, після досліджень англійського лікаря Клейтона, в 1739 р., були зроблені французьким інженером і хіміком Філіпом Лебоном в 1786 р. Після смерті Лебона його ідея отримала практичне застосування в Англії, де 1798 р. влаштовано було освітлення світильним газом головного корпусу мануфактури Джеймса Ватта, а в 1804 р. утворилося перше товариство газового освітлення, у 1818 р. газом був освітлений Париж, а потім новий спосіб вуличного освітлення став поширюватися у всіх великих містах[6].
Фотогалерея[ред. | ред. код]
Вуличні[ред. | ред. код]
Ліхтарі Вінниці
Ліхтарі Хрещатика
Ліхтарі Вінниці
Ліхтарі Ялти (Крим)
Ніч в Японії. Ліхтарі.
Ліхтарі готелю «Вітрило» (Гаспра)
Старовинні газові ліхтарі
.JPG)
Кишенькові[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліхтар |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ліхтар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ліхтарня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ а б в Пошук. Російсько-українські словники (укр.). 27 жовтня 2009. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Рапсовое масло и газовый фонарь: История уличного освещения. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 19 січня 2020.
- ↑ а б Освещение // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Масляные фонари XVIII—XIX вв. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 19 січня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ліхтар [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 855. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з освітлення. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |