Ліхтарник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ліхтарник — міський службовець, який спостерігає за справністю вуличних ліхтарів та їх запалює. Образ ліхтарника, як людини, яка несе світло, іноді використовується у творах мистецтва.

Історія[ред.ред. код]

Велика Британія[ред.ред. код]

У 1417 році на вулицях Лондона, за розпорядженням мера Генрі Бартона, з'явилися перші вуличні ліхтарі. Але багато містян були проти освітлення.[1].

У 1807 році гасові ліхтарі конструкції англійця Вільяма Мердока були встановлені на вулиці Пэлл-Мэлл.

Франція[ред.ред. код]

На початку XVI століття перші вуличні ліхтарі з'явилися і в Парижі: парижан змушували тримати світильники біля вікон, що виходять на вулицю. У 1667 році Людовик XIV видав спеціальний указ про вуличне освітлення.

Чехія[ред.ред. код]

У 1847 в Празі на вулиці Кенігштрассе (зараз Соколовська) була побудована газова станція. Пропрацювала до 1881 року.

Росія[ред.ред. код]

У 1698 році в Москві біля царського палацу були встановлені 8 ліхтарів.

Ліхтарник Казимир Шаховські і його дружина Уляна, свідки по справі Бейліса про вбивство Андрія Ющинського

В 1723 році на вулицях Петербурга працювало 595 ліхтарів. Обслуговуванням цих ліхтарів займалися 64 ліхтарника. Ліхтарі запалювали з серпня по квітень.

В 1794 році у місті налічувалося вже 3400 ліхтарів і відповідно значно зросла кількість ліхтарників. З середини XVIII століття в побут стали входити гасові ліхтарі.

У 1819 році на Аптекарському острові з'явилися газові ліхтарі, а в 1835 році було створено «Товариство освітлення газом Санкт-Петербурга».

Даний час[ред.ред. код]

У XIX столітті домінуючою формою вуличного освітлення стали газові ліхтарі. Ранні газові ліхтарі ще вимагали присутності ліхтарника, але в кінцевому підсумку були розроблені системи, які дозволили запалювати ліхтарі автоматично.

Сучасних людей, виконуючих обов'язки ліхтарників, називають інженерами мереж або електриками.

Функції ліхтарників[ред.ред. код]

  • Запалювання/гасіння ліхтарів
  • Наповнення резервуара з горючою рідиною
  • Ремонт ліхтарів (ремонт резервуарів для горючої рідини, виправка рефлекторів, заміна пальника, ремонт каркаса, заміна вікон)

Інструмент, пристосування та спецодяг, використовувані фонарщиками[ред.ред. код]

  • Сходи
  • Довга жердина

В літературі[ред.ред. код]

  • Ліхтарник є героєм однойменного твору Марії Кемминс (1854).
  • Ліхтарник є центральним героєм твору Болеслава Пруса «Тіні» (1885).
  • «Ліхтарник» — так називається збірка віршів (1929) ірландського поета Шеймуса о'саллівана.
  • Ліхтарник є одним з діючих осіб роману «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері (1943).
  • Ліхтарник є героєм творів Джона Ле Карре, таких як «Шпигун, вийди геть!» (1974) та «Команда Смайлі» (1979).
  • У Дмитра Колосова є оповідання «Ліхтарник».

Цікаві факти[ред.ред. код]

ліхтарник Бреста як у старовину запалює гасові ліхтарі, залучаючи натовпи туристів
  • Масляні ліхтарі світили тьмяно, іноді взагалі не горіли, і гасили їх раніше. У містян існувала думка, що ліхтарники економлять собі масло на кашу.
  • З 2009 року в Бресті на одному з пішохідних зон вулиці Радянської щодня запалює і гасить старовинні ліхтарі штатний ліхтарник у формі петровських часів. Для цього він піднімається по сходах і вручну запалює і гасить в кожному ліхтарі гасову лампу. Всього на вулиці Радянській встановлено 19 таких ліхтарів.[2][3]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Семенович Г., Уличное освещение города С.-Петербурга, П., 1914
  • Иванов А., Фонари Ленинграда, «Наука и жизнь», 1969, № 4
  • Антонов П. Фонарщики//Санкт-Петербургская панорама. 1991. № 12 .

Джерела[ред.ред. код]

  1. Е. Неволина, Е. А. Шапурова, «Необыкновенная история обыкновенных вещей». Издательство Олма, 2004. стр. 80.
  2. В Бресте ретро-фонари будет зажигать фонарщик в форме петровских времен (ru). Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 1 июля 2009. 
  3. Юрий Рубашевский. (2009-07-29). Тепло и свет «живого» фонаря. Вечерний Брест. Архів оригіналу за 2012-04-03.