Ліщинський Омелян Юрійович
| Омелян Юрійович Ліщинський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 13 грудня 1913  Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина | |||
| Смерть | 5 квітня 1986 (72 роки) | |||
| Львів, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Національність | українець | |||
| Країна | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  СРСР | |||
| Жанр | живопис, графіка | |||
| Навчання | Варшавська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роки творчості | 1938—1983 | |||
| Вплив | Мечислав Котарбінський | |||
| У шлюбі з | Мирослава Ліщинська | |||
| Діти | Любарт | |||
|
| ||||
Омелян Юрійович Ліщинський (16 грудня 1913, Львів — 5 квітня 1986, Львів) — український (львівський) живописець, графік, емальєр, педагог. Батько художника Любарта Ліщинського.
Народився 16 грудня 1913 року у Львові. У 1937 році закінчив відділ декоративного мистецтва та художнього промислу Державної технічної школи у Львові. Далі було навчання у Варшавській академії мистецтв (клас професора Мечислава Котарбінського), яку закінчив у 1939 році[1].
По закінченню академії у 1940—1941 роках працював науковим співробітником картинної галереї та мистецько-промислового музею у Львові. У 1941—1944 роках викладав у львівській художньо-промисловій школі. По війні на базі художньо-промислової школи створено художнє училище, де Ліщинський викладав у 1944—1945 роках. У 1944—1948 роках займав посаду відповідального секретаря львівської організації Спілки радянських художників України. Потім протягом 1946—1973 років викладав у Львівській дитячій художній школі (нині — Львівська дитяча художня школа імені Олекси Новаківського)[1]. Мешкав у Львові в будинку на вул. Транспортній, 8[2].
Учасник художніх виставок від 1942 року. Персональні — у Львові (1984, посмертні — 2002, 2013 роках)[1].
Ранні живописні пейзажі позначені впливом постімпресіонізму, польського колоризму. У 1940—1950-х роках картини набули реалістичних ремінісценцій. Пізніше Ліщинський більше уваги приділяв кольору. Створював шаржі, малюнки олівцем, фломастером, аквареллю та гуашшю, аплікації, вітальні листівки. Емалі Ліщинського відзначаються високою виконавською культурою, тонкою градуйованістю світлоколірних. співвідношень[1].
Помер 5 квітня 1986 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 54.[3]
- 1938 — «Краєвид», «Колгоспниця»;
- 1940 — «Робітниця»;
- 1945 — Краєвид під Львовом», «Марко», «Ранок», ескіз для гобелена «Смерть О. Довбуша»;
- 1946 — «Жіночий портрет»;
- 1947 — «Львів. Державний медичний інститут»;
- 1954 — «Пейзаж із Ясеня»;
- 1958 — «Раковецьке подвір'я», «Пейзаж із Раківця»;
- 1960-ті — «Мотив із Дземброні»;
- 1960 — «Гуцульський натюрморт», «Карпатський пейзаж»;
- 1967 — «Пейзаж із Рахівщини»;
- 1968 — «Гори»;
- 1971 — «Пейзаж із Яворова»;
- ↑ а б в г Р. М. Яців. Ліщинський Омелян Юрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ Українські радянські художники, 1972, с. 269.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 306. — ISBN 966-8955-00-5.
- Р. М. Яців. Ліщинський Омелян Юрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Домбровська Д. З них не витравили душу романтика // Високий Замок. — 2002. — 13 липня.
- Українські радянські художники: довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 269.
- Омелян Ліщинський. art.lviv-online.com. АртЛьвівОнлайн. Архів оригіналу за 12 квітня 2024. Процитовано 29 вересня 2024.
- Ольга Кузьмович Омелян Ліщинський // Свобода. — 1986. — 4 квітня.
- Омелян Ліщинський. art.lviv-online.com. Ізборник. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 29 вересня 2024.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |