Ліщинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ліщинці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада Старостинецька сільська рада
Код КОАТУУ 0523487003
Основні дані
Населення 431
Площа 0,213 км²
Густота населення 2023,47 осіб/км²
Поштовий індекс 22213
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°34′00″ пн. ш. 29°10′06″ сх. д. / 49.56667° пн. ш. 29.16833° сх. д. / 49.56667; 29.16833Координати: 49°34′00″ пн. ш. 29°10′06″ сх. д. / 49.56667° пн. ш. 29.16833° сх. д. / 49.56667; 29.16833
Середня висота
над рівнем моря
226 м[1]
Місцева влада
Адреса ради 22212, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Старостинці, вул. Горького, 10
Карта
Ліщинці. Карта розташування: Україна
Ліщинці
Ліщинці
Ліщинці. Карта розташування: Вінницька область
Ліщинці
Ліщинці
Мапа

Ліщи́нці — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області. Розташовані на обох берегах річки Самець, за 15 км від районного центру.[2] Населення становить 431 особу.

Географія[ред. | ред. код]

Село Ліщинці розташоване на обох берегах річки Самець (інша назва річки — Мика[2][3]), на якій в межах села й неподалік від нього заведено кілька ставків. На південь від села розташований ліс Чорний.

Історія[ред. | ред. код]

За часів Речі Посполитої село належало князям Радзивілам. Наприкінці 18 століття власниками села стали Ржевуські. Близько 1830 року Ржевуський передав село Валентему Абрамовичу, який заклав тут парк.[3]

У лісі відбувалися панські полювання на вовків. Нерідко село відвідував професор з Женеви Зигмунт Лясковський, батько пані Маргарити Абрамович.[2]

У Ліщинцях пани підтримували польські повстання 1831 і 1863 років. Представники Абрамовичів брали активну участь у формуванні повстанських загонів подільської шляхти та забезпечували їх арабськими скакунами, табун яких вони утримували. Під час переслідування повстанців російськими військами в маєтку було знайдено декілька сотень сідел.[2]

Під час Другої світової війни село було окуповано нацистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 29 грудня 1943 року.[4]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 429 осіб,[5] із них 98,38 % зазначили рідною мову українську, 1,16 % — російську, 0,23 % — молдовську.[6]

Населення Ліщинців в різні роки
Рік ~1884[3] 1989[7] 2001[5]
Кількість осіб 672 501 429

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В селі збереглася пам'ятка архітектури — колишній маєток панів Бурчак-Абрамвичів, розташований на півдні села. Панський палац кінця XVIII — початку XIX століть стоїть на високому пагорбі, він оточений стародавнім парком з рідкісними породами дерев. Його збудувала колишня власниця Ліщинців Валентина Бурчак-Абрамович, яким володіла до приходу на Поділля більшовиків.[2]

Ліщинецький палац — це будівля простої архітектури. Вхідна частина акцентована чотириколонним дерев'яним портиком з різними капітелями. З внутрішніх покоїв палацу вів підземний хід, стіни і склепіння якого муровані через кожні 6 метрів. За 50 м від будинку хід роздвоювався на два рукави. Один з них вів у дальній ліс, інший — у яр до річки. Підземні ходи, з частковими завалами, збереглися і до нинішнього часу. За часів хазяйнування тут панів в старому англійському парку росли модрини, платани та столітні липи. В оранжереях вирощували троянди, кілька десятків столітніх пальм, агаву, кактуси, лаврові апельсинові та лимонні дерева. Навколо будинку росли різноманітні квіти.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погода в селі Ліщинці
  2. а б в г д е Погребищенський район. Вінницький інформаційний портал http://irp.vn.ua. ВОУНБ. Процитовано 5 лютого 2019. 
  3. а б в Leszczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 174. (пол.)
  4. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 46.
  5. а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2019. 
  6. Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  7. Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Старости́нці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.531