М'язова атрофія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
М'язова атрофія
Військовополонений з втратою м'язової маси у зв'язку з недоїданням
Військовополонений з втратою м'язової маси у зв'язку з недоїданням
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 M62.5
DiseasesDB 29472
MedlinePlus 003188
MeSH D009133

М'язова атрофія — хвороба що вражає м'язову систему людини, призводить до послаблення, стоншування і зменшення розмірів м'язових волокон[1] та обсягу м'язової тканини[2], в окремих випадках аж до повного її зникнення, що призводить до часткового або повного паралічу.

Причини[ред. | ред. код]

  • Зниження обміну речовин і старіння організму[3];
  • Хронічні захворювання залоз внутрішньої секреції, кишок, шлунка, сполучної тканини;
  • Інфекційні і паразитарні захворювання;
  • Порушення нервової регуляції м'язового тонусу, пов'язаних з отруєннями, поліневритами та іншими факторами[4];
  • Вроджена або набута недостатність ферментів.
  • Розвивається також і після довгої нерухомості або при нерегулярних навантаженнях, наприклад після травм або нервово-м'язових захворювань[5], перебування в невагомості тощо.

Патофізіологія[ред. | ред. код]

1025 Atrophy

Ранньою ознакою розвитку хвороби є гомогенізація м'язового волокна і утворення вакуолей[6] в результаті порушення колоїдної структури і зміни водного обміну м'язової тканини. Кількість м'язових волокон в м'язі поступово зменшується і замінюється сполучною і жировою тканинами, утворюючи псевдогіпертрофії. У кінцевій стадії в ряді м'язів розвивається склеротичний процес, що приводить до розвитку ретракцій і контрактур.[7]

Первинна атрофія[ред. | ред. код]

Безпосереднє ураження лише м'язової тканини. Може бути обумовлюватися спадковістю, травмами, ударами, фізичним перенапруженням. Хворий швидко стомлюється, тонус мускулатури постійно падає, іноді відзначаються мимовільні посмикування кінцівок[8], що свідчить про пошкодження рухових нейронів.

Вторинна атрофія[ред. | ред. код]

Розвивається при ураженні клітин передніх рогів спинного мозку, корінців або периферичних нервів.

Невральна міотрофія[ред. | ред. код]

Це деформацією стоп і гомілок. У хворих порушується хода, наприклад, коли при ходьбі людина високо підносить коліна. З часом рефлекси стоп повністю згасають, і хвороба поширюється на інші кінцівки[9].

Прогресуюча атрофія Верднига-Гофманна[ред. | ред. код]

Характеризується важким перебігом захворювання, яке найчастіше починається в ще ранньому дитинстві. Супроводжується фібрилярними посмикуваннями[10], різким зниженням м'язового тонусу, втратою сухожильних рефлексів.

Атрофія Арана—Дюшена[ред. | ред. код]

Зустрічається лише у дорослих. Починається в дистальних відділах рук: атрофуються міжкісткові м'язи, м'язи піднесення мізинця і великого пальця. Сухожильні рефлекси зникають, але чутливість зберігається. Рука набуває характерного вигляду «мавпячої кисті». Процес атрофії прогресує, поширюючись спочатку на м'язи шиї, а потім і тулуба.[11]

Лікування[ред. | ред. код]

Медикаментозне[12]

  • динатрієва сіль аденозинтрифосфорної кислоти 1 % розчин по 1 — 2 мл внутрішньом'язово, на курс 30 ін'єкцій;
  • вітамін В1 0,5-1 мл 5 % розчину внутрішньом'язово;
  • вітамін В12 0,5-1 мл 0,01 % розчину через день внутрішньом'язово, на курс 15-20 ін'єкцій;
  • вітамін Е по 1 чайній ложці 1-2 рази на день;
  • галантамін 0,25 % розчин 0,3 — 1 мл підшкірно через день, на курс 10-15 ін'єкцій;
  • всередину дибазол або оксазил з розрахунку 0,001 г на 1 рік життя дитини 1 раз на добу;
  • прозерин 0,001 г на 1 рік життя дитини 1 раз на добу (дорослим — 0,015 г 2 — 3 рази на добу) перорально або підшкірно 0,05 % розчин 0,3 — 1 мл в залежності від віку, через день, 10-15 ін'єкцій.[13]

Застосовують також переливання крові (150—200 мл), електролікування та масаж.

Примітки[ред. | ред. код]