М'язова атрофія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
М'язова атрофія
Військовополонений з втратою м'язової маси у зв'язку з недоїданням
Військовополонений з втратою м'язової маси у зв'язку з недоїданням
Спеціальність ревматологія і неврологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 M62.5
DiseasesDB 29472
MedlinePlus 003188
MeSH D009133

М'язова атрофія — синдром, при якому страждає м'язова система людини, що призводить до слабкості, стоншування і зменшення розмірів м'язових волокон[1] та обсягу м'язової тканини[2], в окремих випадках аж до повного її зникнення, що призводить до часткового або повного паралічу. Атрофія м'язів виникає в результаті захворювання на деякі тяжкі хвороби, включаючи рак, СНІД, застійну серцеву недостатність, хронічне обструктивне захворювання легень, ниркову недостатність, тяжкі опіки тощо. Голодування з часом призводить до атрофії м'язів. Деякі захворювання нервової системи супроводжуються м'язовою атрофією як ведучими клінічним синдромом (хвороба Дежеріна — Сотта, атрофія Арана — Дюшена, атрофія Шарко — Марі тощо).

Причини[ред. | ред. код]

  • Зниження обміну речовин і старіння організму[2];
  • Хронічні захворювання залоз внутрішньої секреції, кишок, шлунка, сполучної тканини;
  • Інфекційні і паразитарні захворювання;
  • Порушення нервової регуляції м'язового тонусу, пов'язаних з отруєннями, поліневритами та іншими факторами[3];
  • Вроджена або набута недостатність ферментів.
  • Розвивається також і після довгої нерухомості або при нерегулярних навантаженнях, наприклад після травм або нервово-м'язових захворювань[4], перебування в невагомості тощо.

Патофізіологія[ред. | ред. код]

1025 Atrophy

Ранньою ознакою розвитку хвороби є гомогенізація м'язового волокна і утворення вакуолей[1] в результаті порушення колоїдної структури і зміни водного обміну м'язової тканини. Кількість м'язових волокон в м'язі поступово зменшується і замінюється сполучною і жировою тканинами, утворюючи псевдогіпертрофії. У кінцевій стадії в ряді м'язів розвивається склеротичний процес, що приводить до розвитку ретракцій і контрактур.[5]

Маркером м'язової атрофії є білки убіквітинлігази TRIM63 та FBXO32[6].

Первинна атрофія[ред. | ред. код]

Безпосереднє ураження лише м'язової тканини. Може бути обумовлюватися спадковістю, травмами, ударами, фізичним перенапруженням. Хворий швидко стомлюється, тонус мускулатури постійно падає, іноді відзначаються мимовільні посмикування кінцівок[3], що свідчить про пошкодження рухових нейронів.

Вторинна атрофія[ред. | ред. код]

Розвивається при ураженні клітин передніх рогів спинного мозку, корінців або периферичних нервів.

Невральна міотрофія (атрофія Шарко — Марі)[ред. | ред. код]

Це деформацією стоп і гомілок. У хворих порушується хода, наприклад, коли при ходьбі людина високо підносить коліна. З часом рефлекси стоп повністю згасають, і хвороба поширюється на інші кінцівки[3].

Прогресуюча атрофія Вердніга-Гофманна[ред. | ред. код]

Характеризується тяжким перебігом захворювання, яке найчастіше починається в ще ранньому дитинстві. Супроводжується фібрилярними посмикуваннями[7], різким зниженням м'язового тонусу, втратою сухожильних рефлексів.

Атрофія Арана—Дюшена[ред. | ред. код]

Зустрічається лише у дорослих. Починається в дистальних відділах рук: атрофуються міжкісткові м'язи, м'язи піднесення мізинця і великого пальця. Сухожильні рефлекси зникають, але чутливість зберігається. Рука набуває характерного вигляду «мавпячої кисті». Процес атрофії прогресує, поширюючись спочатку на м'язи шиї, а потім і тулуба.[1]

Лікування[ред. | ред. код]

Медикаментозне[3]

  • динатрієва сіль аденозинтрифосфорної кислоти 1 % розчин по 1 — 2 мл внутрішньом'язово, на курс 30 ін'єкцій;
  • вітамін В1 0,5-1 мл 5 % розчину внутрішньом'язово;
  • вітамін В12 0,5-1 мл 0,01 % розчину через день внутрішньом'язово, на курс 15-20 ін'єкцій;
  • вітамін Е по 1 чайній ложці 1-2 рази на день;
  • галантамін 0,25 % розчин 0,3 — 1 мл підшкірно через день, на курс 10-15 ін'єкцій;
  • всередину дибазол або оксазил з розрахунку 0,001 г на 1 рік життя дитини 1 раз на добу;
  • прозерин 0,001 г на 1 рік життя дитини 1 раз на добу (дорослим — 0,015 г 2 — 3 рази на добу) перорально або підшкірно 0,05 % розчин 0,3 — 1 мл в залежності від віку, через день, 10-15 ін'єкцій.[1]

Застосовують також переливання крові (150—200 мл), електролікування та масаж.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г http://medical-enc.com.ua/atrophy_myshechnaja.htm
  2. а б http://terloo.in.ua/atrofiya-myaziv.html
  3. а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютий 2016. Процитовано 9 лютий 2016. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютий 2016. Процитовано 9 лютий 2016. 
  5. http://medical-enc.com.ua/werdnig-hoffmann-atrophy.htm
  6. Bodine, Sue C.; Baehr, Leslie M. (2014). Skeletal muscle atrophy and the E3 ubiquitin ligases MuRF1 and MAFbx/atrogin-1. American Journal of Physiology-Endocrinology and Metabolism 307 (6): E469–E484. ISSN 0193-1849. doi:10.1152/ajpendo.00204.2014. (англ.)
  7. http://bolezni.at.ua/publ/a/atrofija_m_39_jaziv/atrofija_m_39_jaziv_vidi_prichini_simptomi_likuvannja/58-1-0-85