МФО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

МФО — 6-значний код, який використовується для ідентифікації банківських установ в Україні.

Включений до довідника банківських установ України[1].

У нормативно-правових актах Національного банку визначено під назвою «код банку», зокрема, в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»[2] та «Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті»[3] як умовна шестизначна числова ознака, що ідентифікує банк, філію, іншу установу, розраховується Національним банком і є обов'язковим реквізитом Електронного технологічного довідника банків України та інших установ і Довідника учасників СЕП.

Походження скорочення МФО[ред. | ред. код]

За часів СРСР було три головних банки: Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк), Державний банк СРСР, Ощадбанк СРСР. Найбільш масовою філіальною фінансовою установою був Ощадбанк. Система розрахунків між філіалами Ощадбанку представляла собою обмін меморіальними ордерами. Для позначення коду філії банку, як учасника міжфіліальних оборотів, почали використовувати саме абревіатуру МФО.[4]

Як визначити?[ред. | ред. код]

Знайти МФО можна у Довіднику банківських установ України[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]