Мавзолей Бахауддіна Накшбанда
| Бахауддін узб. Bahouddin | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 39/48/3/N/64/32/11/E | ||||
| Країна |
 Узбекистан | |||
| Місто | Бухара | |||
| Тип | споруда | |||
| Тип будівлі | Культово-меморіальний комплекс | |||
| Початок будівництва | Перша половина XVI століття | |||
| Побудовано | Перша половина XVI століття | |||
|
Будівлі: Ханака • Два медресе • Мінарет | ||||
| Статус | частина об'єкту Світової спадщини | |||
  Бахауддін Бахауддін (Узбекистан) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Комплекс Баха ад-Дін — культовий ансамбль, що розташований в приміській зоні Бухари. Комплекс служив центром дервішського ордена накшбандіїв. Глава його, шейх Бахауддін Накшбанд, помер у 1389 році і був похований біля селища Касрі Аріфон (нині в Каганському районі) під Бухарою.
Складається із медресе, двох мечетей і мінарету.
Ансамбль Баха ад-Дін отримав характерні для XVI століття форми поєднання некрополя з обрядовою будівлею; у 1544 році Абд ал-Азіз-хан I оформив поховання шейха у вигляді наземного склепу — дахми з мармуровою різьбленою огорожею поверху, а віддалік — найбільше з відомих будівель ханака.
Мати правителя Абулфейз-хана (1711–1747) на свої кошти наказала побудувати мечеть з двома айванами (терасами), а в XIX столітті візир Насрулла -хана Хакім Кушбегі збудував ще одну мечеть. Мінарет (вежа) побудований у 1720 році[1].
У радянський період ця святиня перебувала в стані запустіння.
Після здобуття незалежності Узбекистану на честь 675-річчя Бахауддіна Накшбанда в 1993 році святиню відреставровано. За ініціативи президента Узбекистану І. А. Карімова у 2003 році виконано значний обсяг робіт з благоустрою комплексу. Побудована дарвазахана (вхідне приміщення) з високим куполом. Відтворені пишно декоровані айва — тераси. Великий сад поєднав у єдину композицію священне поховання Хазрата Бахауддіна і місце поховання його матері. Також відреставровано Дахмаї Шохон (Некрополь правителів), де покояться останки деяких правителів із династій Тимуридів, Шейбанідів, Аштарханідів і Мангутів[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Хазрат Бахауддін Накшбанді — 5 Червня 2009 — Сайт Піфос. Великі відкриття, винаходи 19 — 20 століття. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 23 серпня 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Пугаченкова Г. А. Середня Азія. Довідник-путівник. — Лейпциг, М. : Едіціон Мистецтво, 1983. — 426 с.
- Всесвітня історія архітектури в 12 томах / під ред. Н. В. Баранова. — М. : Вид-во літератури з будівництва, 1969. — 491 с. — 11 500 прим.
