Магала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Магала
Magala prapor.gif
Прапор
2014 - panoramio (143).jpg
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Новоселицький район
Рада/громада Магальська сільська рада
Код КОАТУУ 7323083601
Основні дані
Засноване 1472 року
Населення 8876
Поштовий індекс 60313
Телефонний код +380 803733
Географічні дані
Географічні координати 48°18′06″ пн. ш. 26°02′25″ сх. д. / 48.30167° пн. ш. 26.04028° сх. д. / 48.30167; 26.04028Координати: 48°18′06″ пн. ш. 26°02′25″ сх. д. / 48.30167° пн. ш. 26.04028° сх. д. / 48.30167; 26.04028
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Місцева влада
Адреса ради 60313, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с.Магала , тел. 62-2-88
Карта
Магала. Карта розташування: Україна
Магала
Магала
Магала. Карта розташування: Чернівецька область
Магала
Магала
Магала. Карта розташування: Новоселицький район
Магала
Магала

Магала у Вікісховищі?

Магала́ — село в Україні, в Новоселицькому районі Чернівецької області.

Археологія[ред. | ред. код]

Коли виникло село Магала — невідомо, але відомо, що на цій території з давніх-давен жили та працювали люди. Археологи знайшли на території села культурні комплекси великої кількості найрізноманітніших культур: трипільської, галіградської або фракійського гальштату, комарівської, лукашівської, слов'янської (VIII—X ст.) та давньоруської (XII—XV ст.).

Історія[ред. | ред. код]

Вперше село Магала згадується під час існування Молдовського Князівства, яке було створено у 1359 р. воєводою Богданом І (1359—1365 рр.). Молдовське Князівство у тривалому протиборстві із сусідніми Польщею та Угорщиною відстояло свою незалежність і зміцнило свою владу над тією частиною земель, що згодом почало називатись Буковиною.

XV століття — це вершина, розквіт Молдовського князівства. Він пов'язаний з іменами Олександра Доброго (1401—1433 р.) та Штефана Великого (1457—1504 рр.). Штефан Великий розширив кордони держави до Чорного моря. Бачучи небезпеку з боку Туреччини, визнав зверхність Угорщини і разом з нею переміг турків. За це у 1476 р. турки напали на Молдову і дійшли до Сучави та Хотина. Наш край зазнав сильного спустошення, ймовірно і наше село. Новий набіг турків відбувся у 1485 році, внаслідок чого села Хотинської та Чернівецької волості були розорені, ймовірно і наше село.

Саме до часу князювання Штефана Великого відноситься перша документальна згадка про наше село. Вперше село Магала згадується в документах Церковного фонду в XV ст. під назвою Остріца. З тих самих документів відомо, що село та помістя Остріца були подаровані Штефаном Великим монастирю Путна. Про це свідчить запис у дарчій грамоті Стефана Великого від 25 квітня 1472 р. В ній вказані межі цього помістя: Хукеу — на сході, Станіхор — на заході, Долха — на півночі, води Прута — на півдні (всі назви збереглися в селі і до тепер). Тобто немає ніяких сумнівів, що Остріца XV ст. це село Магала. У тій же дарчій грамоті вказано, що Штефан Великий дарує монастирю Путна село «яке знаходиться на Пруті, а саме Остріца з місцем для млина на Пруті». Це село було придбано володарем Молдови за 200 татарських злотів від Табучі з Кобили, його брата Пожара та їхньої сестри Настасії. Це було їхнє помістя, здобуте на основі давніх привілеїв від володаря Молдови Олександра Доброго.

У Молдовській державі всі землі належали господареві. Великими земельними наділами володіла церква — монастирям і єпископствам належало близько 200 сіл, у тому числі і наше село належало Путнянському монастирю.

До першої третини XVI ст. селяни були особисто вільними.

У ІІ пол. XVI—XVII ст. край був мало заселений. Села були малими — 10-20 дворів. Ймовірно таким було і наше село, ніяких документів за цей період не маємо. Основою господарства було землеробство. Збиралось багато хліба, про що свідчить поява великої кількості млинів. Почали вирощувати нові культури — кукурудзу (кін. XVI ст.), виноград (XVI ст.), появились фруктові сади. Вирощували велику і малу рогату худобу, свиней, коней, займались бджільництвом.

Вперше російські війська з'явились на Буковині у 1709 р. під час переслідування відступаючих шведів та козаків. Це був один з приводів до російсько-турецької війни, яка закінчилась Прутським миром 1711 р. Потім були російсько-турецькі війни 1735 — 1739 рр., 1769—1770 рр. За переписом населення, здійсненим генералом Румянцевим у 1772—1773 рр., у Магалі було 65 дворів. За Кючук-Кайнарджійським миром, Молдовське князівство було повернуто Туреччині, однак під час виводу російських військ з Буковини, сюди увійшли австрійські війська.

У січні 1775 р., як наслідок своєї нейтральності, якої додержувалося у військовому конфлікті 1768—1774 рр. між Туреччиною та Росією, Габсбурзька імперія отримала частину території Молдови, територію, під назвою Буковина. Після анексії Буковини Габсбурзькою імперією у 1775 р. село Магала належала до Герцогства Буковина, дистрикту Садгора (на нім. Sadagora).

У 1774 р. село Магала разом з селом Буда та Котул Остріци мало 85 сімей (30 у Магалі, 25 у Буди, та 30 у Котул Остріци — разом 345 душ). Це було як єдине село. Географічно у центрі була Магала, на заході — Буда та Котул Остріци на сході.

1 жовтня 1777 р., за 2 роки після анексії Буковини, населення цієї провінції (яке тоді називалося «Австрійська Молдова») присягнуло на вірність та підданство («Huldigung») імператриці Австрії Марії-Терезії та її сину Йосіфу ІІ, якій згодом став імператором (1780—1790). Цей документ зберігається в архівах у Відні. У цьому документі зазначено вже село Магала а це означає, що зміна назви з Остріци у Магалу було зроблено ще до 1777 р., але невідомо коли. Можливо, це було у 1713—1715 рр., коли турки захопили Хотинську фортецю та включили до Хотинської раї село Остриця, яке турки назвали Магала, тобто на турецькій мові окраїна, край.

Після 1775 р. село Магала жило патріархальним життям, як і всі села Буковини. Основними галузями сільського господарства продовжували залишатись землеробство і тваринництво. До 1786 р. селяни відробляли 12 днів панщини в рік (по 4 дні в різні пори року від сходу до заходу сонця) і платили десятину. Значна частина селян займалась домашніми промислами ̶ ткацтвом, шевством, гончарством, деревообробкою, плетінням із соломи та лози, виготовленням пристроїв, знарядь прощі та інструментів. У 1784 р. у селі проживало 164 селянських родин.

Внаслідок революції 1848—1849 рр. на Буковині було скасовано панщину, десятину, пропінацію. Характерною особливістю аграрних відносин на селі було малоземелля.

Однак у австрійській період були певні зрушення в розвитку культури. Так у 1818 році у Магалі була побудована кам'яна Троїцька (замість старої дерев'яної, яка була побудована у 1774 р., перенесена у 1874 р. в Клокучку), яка є пам'ятником архітектури. Протягом 1857—1861 рр. велося листування з православної консисторією Буковини і Садгірською повітовою управою за проханням жителів Магалянської громади на побудову трикласної школи. Школа була заснована у 1860 році. В селі на цей час проживало 4084 жителів. 3-класну школу відвідувало 675 учнів (291 хлопців та 384 дівчат). Серед них було 664 молдован. Вчителями були: Скалат Дмитро, Бенка-Костянтину Василь, Бенка-Костянтину Євгенія. У 1885 р. була побудована нова, кам'яна школа, яка мала 5 класів.

Коли розпочалася Перша світова війна, Буковина опинилася в центрі воєнних дій між російськими і австро-угорськими військами. Зокрема село Магала, також було ареною бойових дій. Воно тричі переходило з рук в руки.

2 червня 1916 р. почався російський наступ, відомий під назвою «Брусиловський прорив». 12 червня австрійські війська відступили за Прут. До кінця червня — початку липня російські війська захопили майже всю Буковину, також і село Магала. В кінці листопада 1916 — січні 1917 р. російські війська знову перейшли до оборони. 23 липня 1917 р. австро — угорська армія почала наступ. В Магалу знов повернулись австрійці.

У 1918 році війна закінчилася. Після розпаду Австро-Угорщини 5 листопада 1918 р. Королівський уряд Румунії віддав наказ військам окупувати Буковину. Цю операцію здійснювала 8–а дивізія генерала Я. Задіка (понад 3000 тис. чол.). 11 листопада 1918 р. у с. Магала вступив загін румунської армії під керівництвом капітана Арама.

Після другої світової війни село разом з усією Буковиною входить до складу Радянського Союзу, а з 1991 р. до складу України.

Економіка[ред. | ред. код]

На території сільської ради розташовані такі організації та установи:

  • ШБУ — 60
  • Асфальтний завод міської ради
  • Рембудсервіс ЛТД
  • ДКП «Чернівціводоканал»
  • ВАТ «Чернівцігаз»
  • Роксолана — ЮМВ
  • АЗС-8
  • Кафе «Ластівка»
  • Магазин «Наталі»
  • Млин
  • Кафе «Білий дім»
  • 3 пекарні
  • 33 — торговельні точки
  • Фермерські господарства «Агро-Голд», «Агро-Нік», «Міхандж — Д», «АМГ — Агро»

Освіта[ред. | ред. код]

В селі є дві школи, в яких понад 80 мудрих, чесних та працьовитих вчителів сіють розумне, добре, вічне в тендітні душі дітей, які стають лікарями, вчителями, програмістами, менеджерами і просто гарними людьми із великими та щирими душами, завжди готових прийти на допомогу.

2 загальноосвітні школи:

  • Острицька ЗОШ, де працюють 45 вчителів й навчаються 296 учнів
  • Магальська ЗОШ — працюють 46 вчителів та навчаються 401 учнів

Також в с. Магала знаходиться дитячий будинок-інтернат, чисельність дітей якого складає 65 осіб, працюють 79 осіб, які виховують та доглядають за дітьми. На території дитячого будинку-інтернат є хазяйське господарство де утримується велика рогата худоба, свині, птиця, а також рахується декілька гектарів землі, на якій вирощують овочі, картопля, кукурудза, багатолітні трави для скота, тощо.

Релігія[ред. | ред. код]

Чотири церкви, які діють на території села заповнюють душу та серця людей мудрим та всеперемагаючим словом Божим. 3 православні церкви («Святого духу» — с. Остриця, «Святої Тройці» — с. Магала, «Стефана Великого» — с. Буда) 1 Молитовний будинок (Церква Адвентистів Сьомого Дня)

Особистості[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]