Магерів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Магерів
Mageriv zhov gerb.png
Герб
Магерів. Ранок. Morning in Mageriv town.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада Магерівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4622755900
Основні дані
Засноване кінець XIV ст
Магдебурзьке право 1595 р.
Статус з 1940 року
Площа 1,89 км²
Населення 1968 (01.01.2011)[1]
Густота 1037,040 осіб/км²
Поштовий індекс 80327
Телефонний код +380 3252
Географічні координати 50°06′34″ пн. ш. 23°42′15″ сх. д. / 50.10944° пн. ш. 23.70417° сх. д. / 50.10944; 23.70417Координати: 50°06′34″ пн. ш. 23°42′15″ сх. д. / 50.10944° пн. ш. 23.70417° сх. д. / 50.10944; 23.70417
Водойма р. Біла
Відстань
Найближча залізнична станція: Добросин
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - залізницею: 42 км
 - автошляхами: 54 км
Селищна влада
Адреса 80327, Львівська обл., Жовківський р-н, смт. Магерів
Голова селищної ради Сало Микола іванович
Карта
Магерів is located in Україна
Магерів
Магерів
Магерів is located in Львівська область
Магерів
Магерів
Помилка Lua: Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «{».

Commons-logo.svg Магерів у Вікісховищі

Маге́рів — селище міського типу у Жовківському районі Львівської області.

Історія[ред.ред. код]

Час виникнення поселення, згідно з «Історією міст і сіл Української РСР», за деякими даними відноситься до кінця XIV ст. Спочатку на річці Білій нібито стояв невеликий хутір. Пізніше тут виросло село, в якому жили переважно українці, що займалися землеробством та роботами в лісі.

Герб періоду Речі Посполитої

Місто наприкінці XIX ст.[ред.ред. код]

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує Магерів:

« Магерів ((пол.) Magierów) — містечко в Равському повіті, між 50°5' і 50°8' північної широти та між 41°21'30" і 41°26' східної довготи, 16 км на пд.-сх. від Рави-Руської (станція Ярославсько-Сокальської залізниці), і 20 км на схід від повітового суду в Немирові. На захід лежить Біла, на північ Руда Магерівська, на схід Городжів, на південний-схід Кунин, на південь Вілька Кунинська (обидві в Жовківському повіті) і Вишенька (в Городоцькому повіті). Вздовж північного кордону пливе з заходу на схід потік Біла, притока Рати, і забирає води з північної частини території; південною частиною пропливає потік Двіні, притока Білої, з південного-заходу на північний схід.

Засновником містечка був Ян Магер, гербу Шеліга, шляхтич Зигмунта ІІІ. Збудував він осаду на власних ґрунтах, назвав її Магерів, і 20 січня 1591 року в Липнику Руди Магерівської надав такий привілей: «Хочемо, аби там вічно прославляли Бога згідно з обрядом віри римо-католицької, не дозволяючи осідати жодному відщепенцю, осудженому апостольською столицею; а якщо хтось з міщан католиків відійшов від римської церкви, повинен бути з міста вигнаний, власність його повинна бути забрана або продана. Вірних грецької та вірменської віри допущаю до міського права, забороняючи їм тільки займати пост бургомістра. Євреїв як рід плюгавий, хитрий і проти християн через свою віру неприхильний і підступний виключаю і постановляю: щоб їх не приймали; щоб міщани їм будинків не здавали в оренду і не продавали, і наступники мої під жодним приводом їх до міста не впускали. Керуватись повинні міщани саським і магдебурзьким правом. 6 радників і стільки лавників будуть керувати пожиттєво, бургомістр повинен щомісяця змінюватись. В справах сумнівних дозволяю отримувати поради львівського магістрату». В подальшому дозволяє міщанам збудувати ратушу з крамницями і лазнею та збирати з них, а також з виставлених на продажу товарів певний податок на дохід місту, з зобов'язанням відчитуватись щорічно перед власниками містечка. Дозволяє займатись торгівлею всіх видів, займатись ремісництвом, виробляти солод, мед і пиво варити, горілку тільки гнати і шинкувати тільки до закінчення терміну вільностей; визначає ріллю, пасовища, вируб в лісі за дозволами, ухвалює накінець звільнення від податків, зборів, тягарів і підвод; привілей на торгівлю і ярмарки від короля отримати. Король Зигмунт ІІІ, підтверджуючи акт заснування міста 10 березня 1595 року, промовляє: «Багато нам і Речі Посполитій на тому залежить, щоб в цілому королівстві, а особливо в руських землях, які піддаються майже щоденним нападам, було закладено якнайбільше осад, міст, містечок і замків, і завдяки росту чисельності населення сила і потужність проти ворогів християнства росла».

Містечко складається з таких частин: Бірки, Божики, Деревенька, Фільварки, Явірник, Яворівське Передмістя, Львівське Передмістя, Онишки, За Містом (Св. Миколай) і Жуки Магерівські, а також фільварків: Біла і Кам'яна Гора. Ринок містечка чотирибічний, будинки на ньому переважно муровані. В північній частині території лежать мочаристі луги і пасовища; на південь від них орне поле «Кобилки»; на південному кордоні підноситься узгір'я Явірники (312 м). До кадастральної гміни належать, окрім Магерова, присілки сусідніх сіл, такі як: Думичі, Геруси, Мандрики (Малдрики), Нитники, Руда Лісна, Волоси і Зіньчуки. Власність більша цієї кадастральної гміни має орної ріллі 2, лугів і городів 49, пасовищ 16, лісу 73; власність меньша орної ріллі 1653, лугів і городів 543, пасовищ 579, лісу 5 моргів. В 1880 році було 2812 жителів в гміні, 85 жителів на території двору (між ними 695 римо-католиків, 1581 греко-католик).

Парафія римо-католицька на місці (Жовківського деканату, Львівської архидієцезії), утворена 1595 року, фундації Анджея Белжецького. Костел Св. Трійці мурований, посвячений (консекрований) в 1845 році. На кладовищі є каплиця, в якій інколи правиться Служба Божа. До тієї парафії належать: Біла, Добросин, Городжів, Кам'яна Гора, Лавриків і Окопи, Монастирок, Пили, Погарисько, Улицько, Замок і Зарубане. Парафія греко-католицька також на місці (Потелицький деканат, Перемишльської дієцезії). Парафіальна церква Св. Георгія дерев'яна, збудована в 1697 році.

В Магерові є 2-х класна школа і гмінна кредитна каса з капіталом 155 злотих. Місцевий фонд убогих, заснований Самуелем Белзецьким в 1642 році для утримання 4 убогих, має 1800 злотих орендованої власності і є під управлінням керівництва гміни.

Існує тут також посаговий фонд Яна і Філіпіни Комарніцьких, засований в 1869 році паном Яном Комарницьким, з метою збирання посагу для бідних дівчат з Магерова, Бірок, Передмістя і Підлісся. Маєтком управляє краєвий уряд, гмінна влада і парохи обох парафій. Орендована власність на кінець 1883 року становила 1515 злотих.

11 липня 1657 року напав під Магеровим Стефан Чарнецький на князя семигородського Григорія Ракоці, і хоч противник мав більше війська, змусив його до втечі, гнав його до Меджибожа. Завдяки шлюбові з Барбарою Магерівною, сандомирською підчашанкою, жінкою Миколая Белжецького, перейшли ці маєтки до Белжецьких-Яструбчиків. Їхній син Ян, великий воїн, завдячуючи щастю в бою, поставив костел у Магерові. Пізніше перейшов Магерів до Ґлоґовських гербу Гримала. Від них купив ці маєтки граф Вільгельм Семенський, а через його внучку Амелію Сенявську отримав їх граф Александер Стадніцький.

До Магерова доходить вал, який тягнеться від Кам'янця-Подільського і повинен бути, згідно з деякими дослідженнями, валом Траяна. Антоній Петрушевич («Звідний галицько-руський літопис з 1600 до 1700» в Літературному Збірнику, Львів, 1874) повідомляє, що походить він з аварських часів. Баліньський (Старожитна Польща, т. ІІ, стр. 1213) пише щодо цього, те що подав Сярчиньський в Осолінському Часописі, 1828, ІІ, 116, тобто, що дослідження не принесли результату, і з людських легенд не можна було отримати жодних відомостей. Коло Магерова є також вали, насипані чотирикутником, завдовжки 70, завширшки 30 саженів, але вони походять з пізніших часів, і були насипані для оборони або обозу. Крехівський літопис згадує про Василіянський монастир, який мав існувати в Магерові[2]

 »

.

В північно-західній частині Магерова, за рікою Біла, розташований також фільварок Окопи (окремо існує також село Окопи). Ось як його описує «Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських»:

« Окопи — фільварок і гуральня в Магерові, повіт Рава-Руська. Сліди насипаних валів і залишки мурів свідчать, що цю назву недаремно надано цій місцевості.  »

Місто в ХХ столітті[ред.ред. код]

У 19401941 рр. та з 1944 до 1959 було центром Магерівського району територію якого було передано Рава-Руському району.

За спогадами Андрія Кордана, згодом бійця сотні «Залізняка» та зв'язкового командира куреня «Месники» Івана Шпонтака, восени 1941 року в Мегерові в приміщенні, що до початку німецько-радянської війни займали радянські органи НКВС, зорганізовано станицю Української допоміжної поліції у складі 9 осіб, а сам Андрій отримав туди призначення поліцейським[3]:

У містечку було багато євреїв, всіх їх зігнали в одну дільницю, так зване гетто. Там вони мали свою поліцію й адміністрацію. Нам вони не підлягали, і нам заборонено було туди заходити.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]