Магматичні гірські породи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Магматична гірська порода (Греція). Простежуються потоки лави.
Ігнімбрит — магматична порода.
Олівін у базальті з Ла-Пальма (зелені вкраплення олівіну).

Магмати́чні гірські́ поро́ди (рос. магматические горные породы, англ. magmatic rock, нім. magmatische Gesteine) — ендогенні гірські породи, первинним джерелом яких є магма.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Магматичні гірські породи складовою частиною літосферної тріади. Магматичні породи складають понад 90 % маси літосфери.

Вивержені гірські породи утворилися з розплавленої магми, що піднялася з глибин Землі і отверділа при охолодженні. Різні умови охолодження магми призвели до утворення вивержених (ефузивних) та інтрузивних порід з різною будовою і властивостями.

Класифікація[ред.ред. код]

Класифікуються відповідно до розміру кристалів, текстури, хімічної композиції або способу утворення. Складаються переважно з оксиду кремнію і по вмісту кремнію поділяються на групи: кислотні (більше 60 % оксиду кремнію), середні (55-60 %), базитові (45-55 %) і ультрабазитові (до 45 %). Гірські породи вулканічного походження, що утворилися під поверхнею Землі, називають плутонічними або інтрузивними, в залежності від глибини утворення. Вони мають великі кристали через повільне остигання, наприклад, долерит і граніт. Ті, що з'являються в результаті екструзії на поверхні, називаються екструзивними або вулканічними. Завдяки швидкому остиганню, кристали менші, прикладом є базальт.

Залежно від характеру вивержень розрізняють вулканічні гірські породи ефузивні, які утворюються в результаті виливання й охолодження лави, та вулканогенно-уламкові (продукти вибухових вивержень) — пірокластичні гірські породи. Останні поділяються на пухкі (вулканічний попіл, пісок, вулканічні бомби тощо), ущільнені і зцементовані (туфи, туфо-брекчії й ін.).

Крім того, виділяють проміжні типи вулканічних гірських порід — туфолави (виникли з пінистих лавових потоків) та ігнімбрити (вулканогенно-уламковий матеріал, що спікся). Форма ефузивних тіл визначається в'язкістю лав і їх температурним режимом. Покривала і потоки характерні для малов'язких базальтових лав. Куполи і голки виникають при виверженнях в'язких лав (дацити, ліпарити). Дайки і некки являють собою заповнення розплавом тріщин і каналів.

Ефузивні і пірокластичні вулканічні гірські породи можуть залягати у вигляді стратифікованих товщ. Вулканічні гірські породи класифікують за хімічним складом, структурно-текстурними особливостями і за ступенем збереження речовини порід. За хімічним складом ефузивні вулканічні гірські породи поділяються на лужноземельні, гірські породи лужні; гірські породи основні (недонасичені кремнекислотою), гірські породи середні (насичені кремнекислотою) і гірські породи кислі (перенасичені кремнекислотою).

Древні ефузивні гірські породи називаються палеотипними, а незмінені — кайнотипними.

Найпоширеніші кайнотипні породи — базальти, андезити, трахіти, ліпарити, а їх палеотипні аналоги за хімічним складом — відповідно діабази, базальтові і андезитові порфірити, трахітові і ліпаритові порфіри. До уламкових вулканічних гірських порід поряд із пірокластичними належать і вулканогенно-осадові породи. Вулканічні гірські породи застосовують як будівельний і облицювальний камінь, для кам'яного лиття, в керамічній промисловості, як добавки до цементу та бетону.

В Україні[ред.ред. код]

На території України вулканічні гірські породи поширені на Закарпатті, в Криму та в межах Українського Кристалічного щита.

Найстародавнішими виверженими породами нижньоархейського віку є породи дніпропетровського інтрузивного комплексу. Залягають вони на просторих площах Середнього Придніпров’я, від Кременчука і Кривого Рогу на заході і до Орехово-Павлоградської полоси – на сході. Представлені плагіогранітами і зв’язаними з ними мігматитами, діоритами, а також гнейсовидними тоналітами. Серед них розрізняють порфировидні і непорфировидні різновидності сірого і темно-сірого кольору. Складені вони плагіоклазом і кварцем, відносно багаті на біотит, іноді в них присутні амфібол, ортоклаз, мікроклін, мусковіт, епідот, хлорит, гранат. ці породи складають масиви плагіогранітів і мігматитів біля Верхньодніпровська, Дніпропетровська і вниз по р. Дніпро до м. Запоріжжя.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Магматичні породи та породні сполучення: (петрографія, петрологія, методи досліджень): підручник / К. І. Свєшніков, І. В. Побережська, Ю. П. Дорошенко. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 426 с.
  • Систематика магматичних порід : посіб. із дисципліни "Петрографія" для студ. геол. ф-ту / Г. Г. Павлов, Ю. Л. Гасанов, О. В. Митрохин, О. О. Павлова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : ВПЦ "Київ. ун-т", 2010. – 96 с. : табл. – Бібліогр.: с. 17 (11 назв). – ISBN 978-966-439-340-6

Посилання[ред.ред. код]