Перейти до вмісту

Магнус I (король Норвегії)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про: Маґнус та Маґнус I.
Магнус I Добрий
Magnus den Gode
Магнус I Добрий
Магнус I Добрий
Король Норвегії
12 листопада 1035 — 25 жовтня 1047
(під іменем Маґнус I)
Попередник: Канут Великий
Наступник: Гаральд III
Король Данії
8 червня 1042 — 25 жовтня 1047
(під іменем Маґнус I)
Попередник: Гардекнуд
Наступник: Свен II
 
Народження: 1024(1024)
Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 1047(1047)
Зеландія, Данія Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смерті: падіння з коняd Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Нідароський собор Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: християнство Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Список королів Норвегії з династії Інглінгів (Харфаргів) Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Олаф II Норвезький
Мати: Алвхільда (поза шлюбом)
Діти: Раґнхільда (позашлюбна дочка)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Магнус I Добрий (квітень/червень 1024 — 25 жовтня 1047) — король Норвегії (1035—1047) та Данії (1042—1047). Також відомий як Магнус Чесний та Магнус Олафссон.

Біографія

[ред. | ред. код]

Він був побічним сином короля Олафа II Норвезького (Святого). Коли у 1028 році Олафа було позбавлено влади Канутом Великим, то мати Магнуса відвезла його з іншими дітьми до Києва. Магнус ріс разом з Єлизаветою Ярославною у дворі у Ярослава Мудрого у Києві[1][2][3].

У «Сазі про Магнуса Доброго» скальди повідомили, що 1034 року норвезькі гевдінги Ейнар Тамбарскельфір та Кальв Арнарсон прибули по нього до Ладоги, звідки вислали гінців до Ярослава Мудрого у Києві[3]. Після отримання листів безпеки вони прибули до князя та мали у нього аудієнцію.[1][4]

У 1035 році Магнус повернувся до Норвегії, де його було короновано, а у 1042 він став королем Данії.

Гарольд Сіґурдссон, зведений брат Олаф II Гарольдссона, у супроводі загартованих у боях воїнів, із великими багатствами та золотом повернувся у Норвегію. Спершу він уклав союз із Свейном, а потім рушив далі, і в 1046 році зустрівся з Магнусом, вимагаючи спадщину після свого брата[5].

Магнус погодився поділити королівство з дядьком. «Угода в Окері»[6] (норв. Forliket på Åker) — це важлива подія в історії Норвегії, що відбулася поблизу Гамару[7]. Ця угода стала ключовим моментом у процесі централізації королівської влади в Норвегії. Саме тут Гарольда визнали співправителем. Ця угода згадується як у Heimskringla, так і в «Історії Норвегії» Теодоріка Монаха, а також у Fagerskinna та Morkinskinna. Ця версія ґрунтується на описах географічних особливостей місцевості у сагах, які створюють враження, що господарство розташовувалося біля моря, а не біля озера Мйоса. Однією з умов було розірвання союзу зі Свейном. Таким чином, Норвегія фактично стала королівством із двома співправителями. Скальд Больверк Арнорссон розповідає[8][9], що в обмін на спільну владу Гарольд поділив свої багатства з Магнусом. Проте суперечності між дядьком і небожем не зникли повністю, хоча відкритого конфлікту більше не сталося.[10]

Наступного року Магнус упав з коня і зазнав таких тяжких травм, що незабаром помер. Про ці події згадується у середньовічних скандинавських сагах, зокрема у «Сазі про Гарольда Сміливого»[11]

У 1047 Магнус чи то помер, чи то загинув за загадкових обставин.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Войтович Л. Гольмґард… С. 43.
  2. ↑ тривалий час вважали, що до Новгорода на Волхові
  3. ↑ а б Norges sagakonger var faste gjester i Kiev. www.aftenposten.no (nb) . 3 лютого 2014. Процитовано 23 травня 2025.
  4. ↑ https://www.historiskmuseum.no/utstillinger/utstillingsarkiv/vikingene-i-kyiv/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. ↑ Amundsen, Bård (3 грудня 2022). Prinsessen fra Kyiv var Norges siste vikingdronning. www.forskning.no (nb-NO) . Процитовано 23 травня 2025.
  6. ↑ Forliket på Åker – lokalhistoriewiki.no. lokalhistoriewiki.no. Процитовано 23 травня 2025.
  7. ↑ Hamars historie. Wikipedia (nb) . 12 листопада 2021. Процитовано 23 травня 2025.
  8. ↑ Новини Європи: Останній король вікінгів. Гал-інфо. Процитовано 23 травня 2025.
  9. ↑ НОРВЕГІЯ: В ПОШУКАХ СПІЛЬНОГО МИНУЛОГО.
  10. ↑ Епоха громадянських воєн в Норвегії. Вікіпедія (укр.). 16 січня 2025. Процитовано 23 травня 2025.
  11. ↑ Посольство України в Королівстві Норвегія - Історичні контакти між Україною та Норвегією. norway.mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 23 травня 2025.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Магнус I (король Норвегії)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Магнус_I_(король_Норвегії)&oldid=46279421