Магнітне поле планет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Наявність або відсутність у планет магнітного поля пов'язують з їх внутрішньою будовою. На всіх планетах земної групи є власне магнітне поле. Найсильнішими магнітними полями володіють планети-гіганти і Земля. Часто джерелом дипольного магнітного поля планети вважають її розплавлене струмопровідне ядро.

У Венери і Землі близькі розміри, середня щільність і навіть внутрішня будова, проте, Земля має досить сильне магнітне поле, а Венера — не має (магнітний момент Венери не перевищує 5-10 % магнітного поля Землі). За однією із сучасних теорій напруженість дипольного магнітного поля залежить від прецесії полярної осі і кутової швидкості обертання. Саме ці параметри на Венері мізерно малі, але виміри вказують на ще більш низьку напруженість, ніж передбачає теорія. Сучасні припущення з приводу слабкого магнітного поля Венери складаються в тому, що в імовірно залізному ядрі Венери відсутні конвективні потоки[1].


Магнітні поля Урана і Нептуна, на відміну від всіх інших планет Сонячної системи, не є дипольними, а квадрупольними, тобто вони мають по 2 північних і 2 південних полюса[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]