Магомет у Корані

Магомет у Корані — образ пророка Магомета (араб. محمد), який згадується в Корані власним ім'ям лише чотири рази (сури 3:144, 33:40, 47:2, 48:29), переважно як останній посланець Аллага та «печатка пророків» (خاتم النبيين), хоча текст набагато частіше звертається до нього епітетами на кшталт «Посланець» (Расул), «Пророк» (Набі), «попереджувач», «нагадувач» чи «милість для світів».

Коран мало перераховує раннє життя ісламського посланця Магомета чи інші біографічні деталі, але розповідає про його пророчу місію, його моральний характер та богословські питання, що стосуються його. За Кораном, Магомет є останнім у ланцюжку пророків, посланих Богом (33:40).

Ім'я «Магомет» згадується в Корані чотири рази, а ім'я «Ахмад» (інший варіант імені Магомет) згадується один раз. Однак Магомета також називають різними титулами, такими як Посланник Аллага, неписьменний тощо, і багато сур про Магомета прямо чи опосередковано його стосуються. Також 47-а сура Корану має назву «Мухаммад».

Згадування імені, титулів, якостей

Згадки про Магомета або Ахмада

Сура	Вірш	Посилання	Переклад (Михайла Якубовича)
Аль-Імран (араб. آل عمران)	144	3:144	Магомет — лише посланець. До нього теж були посланці. То невже, якщо він помре чи буде вбитий, ви повернетеся назад [до невір'я]? Хто повернеться назад, той нічим не зашкодить Аллагу. А вдячних Аллаг винагородить!
Аль-Ахзаб (араб. سورة الأحزاب)	40	33:40	Магомет не є батьком когось із ваших чоловіків, а є Посланцем Аллага і Печаткою пророків [останнім із них]. Аллаг про кожну річ Знаючий!
Мухаммад (араб. سورة محمد)	2	47:2	А тим, які увірували, творили добро і увірували в те, що було зіслано Магомету — а це є істина від їхнього Господа — Він простить їм їхні лихі вчинки та впорядкує їхній стан [душі та справ].
Аль-Фатх (араб. سورة الفتح)	29	48:29	Магомет — Посланець Аллага. Ті, хто з ним, суворі до невірних і милосердні між собою. Ти бачиш, як вони вклоняються та падають ниць, прагнучи милості від Аллага та Його вдоволення. На їхніх обличчях є прикмети — сліди від земних заклонів. Такими вони описані в Таураті (Торі). У закладеному ж в Інджилі (Євангелії) вони подібні до зерна, з якого виріс паросток. Він зміцнив його, той став товстим і вирівнявся на своєму стеблі, замилувавши сіячів. Це для того, щоб ними викликати гнів у невірних. Аллаг обіцяв тим із них, які увірували та творили добро, прощення та велику нагороду!
Ас-Сафф (араб. سورة الصف)	6	61:6	І ось сказав Іса (Ісус), син Мар'ям (Марії): «О сини Ісраїля! Я — посланець Аллага до вас, який підтверджує те, що було в Таураті до мене, і приносить добру звістку про посланця, який прийде після мене, ім'я якого — Ахмад». Та коли він прийшов до них із ясними знаменнями, вони сказали: «Це — очевидне чаклунство!»

Інші титули та якості

Також є згадки про Магомета під такими характеристиками, як «Посланець», «Посланець Бога» (наприклад, у Корані 3:144, 33:40 та 48:29). Використовуються й інші терміни, зокрема «Застерігач», «носій добрих звісток» та «той, хто закликає людей до Єдиного Бога», «Печатка Пророків» (Хатам ан-Набійїн), тобто після нього більше не буде пророків), «Закликач до Аллага» та «Світильник, що дає яскраве світло» .

Вірш 29:48 — «І ти не читав перед ним жодного писання, і не писав його правою рукою своєю. Інакше фальсифікатори мали б [причину для] сумніву» — вважається, що це вказує на те, що Магомет був неписьменним і не читав жодних ранніх писань.

Коран заперечує будь-які надлюдські якості Магомета, але описує його як людину, яка володіє найвищою моральною досконалістю (Коран 68:4 «І ти, воістину, володієш піднесеними моральними якостями»). Бог зробив його добрим прикладом або «гарним взірцем» для наслідування мусульманами сповненим співчуття до мусульман («Гірке для Нього те, що ви страждаєте; [він] піклується про вас, а до віруючих добрий та милосердний»). В ісламській традиції ставлення Магомета до людства є як носій істини (Боже послання людству) та як благословення, чиє послання дасть людям спасіння в потойбічному житті. Принаймні один благочестивий коментатор вважає, що саме вчення Магомета та чистота його особистого життя підтримують поклоніння Богу.

Участь у доктрині, місії, житті

Хоча Коран не розповідає історію життя Магомета, низка віршів Корану, що стосуються Магомета, впливають на ісламську доктрину або посилаються на місію чи особисте життя Магомета.

Коран

Деякі вірші в Корані стосуються особливої ролі Магомета (тобто, бути поширювачем «послання») . До них належать:

• «Скажи [о Магомете]: „Якщо ви любите Аллага, то йдіть за мною, і тоді Аллаг полюбить вас та простить вам ваші гріхи. Аллаг — Прощаючий, Милосердний!“ Скажи: „Коріться Аллагу та Посланцю!“ А якщо вони відвернуться, то ж Аллаг не любить невірних!»
• «О ви, які увірували! Коріться Аллагу, коріться Посланцю та тим із вас, хто наділений владою. Якщо ж ви засперечаєтеся про щось, то зверніться з цим до Аллага та Посланця, якщо ви віруєте в Аллага та Останній День. Це краще і прекрасніше за результатом!»
• «Ті, хто коряться Аллагу та Посланцю, будуть разом із тими, кого обдарував Аллаг Своєю милістю: із пророками, правдомовцями, мучениками та праведниками. Які ж це чудові супутники!»
• «Скажи: „Коріться Аллагу та коріться Посланцю!“ А якщо ви відвернетеся, то він відповідає лише за те, що покладено на нього, а ви відповідаєте за те, що покладено на вас. Якщо ви будете коритися йому, то підете прямим шляхом. Обов'язок Посланця — лише ясна передача [одкровення]».
• «У Посланцеві Аллага для вас був чудовий приклад — для тих, хто сподівається на Аллага та Останній День і часто згадує Аллага».

Ці аяти закликають коритися виключно посланцю, що вказує на його роль у поширенні послання. Саме ж послання стосується безпосередньо Корану, в укладених аятах якого міститься слово Боже. Ключовий термін «посланець» є надзвичайно важливим, оскільки вживані титули вказують на специфічні та відмінні ролі Магомета. Коли вживається ім'я «Магомет», мова йде лише про його життя, а не про його пророчу місію. Натомість використання титулу «Набі» (Пророк) стосується виключно його ролі та статусу як пророка. Саме тому вкрай важливо розрізняти ці титули, адже слово «посланець» у цих аятах стосується лише процесу проголошення Корану.

Місія Магомета

Багато важливих подій та поворотних моментів у місії Магомета були пов'язані з одкровеннями з Корану, хоча вірші не обов'язково адресовані Магомету (як і багато віршів у Корані, вони часто посилаються на подію/історію/мораль, не пояснюючи суперечку/питання, що з нею пов'язане. Це пояснюється коментарями Корану, пророчою біографією та/або хадисами).

Священні місяці

Після вимушеного переселення до Медини перші мусульмани розпочали нападати на язичницькі каравани, щоб підірвати їхню економіку та повернути частину майна, втраченого під час втечі з власних домівок. Під час першого успішного рейду товар каравану було захоплено, одного охоронця вбито, а двох інших взято в полон. Однак цей напад відбувся протягом одного з арабських «заборонених місяців» (першого, сьомого, одинадцятого й дванадцятого місяців арабського календаря), коли ведення бойових дій було суворо заборонене. Хоча деякі послідовники Магомета спочатку були збентежені таким порушенням традицій, невдовзі Магомет отримав божественне одкровення, яке обґрунтовувало ці атаки.

• «Вони запитують тебе про заборонений місяць — про битви у цей час. Скажи: „Битва в цей час — великий гріх. Проте збивати інших зі шляху Аллага, не вірувати в Нього, не пускати до Заповідної мечеті (аль-Масджид аль-Харам) та виганяти звідти її жителів — ще більший гріх в очах Аллага. Адже гноблення — гірше за вбивство!“»

Битва при Бадрі

Перша битва, яку мусульмани провели проти своїх ворогів-невіруючих при Бадрі в 624 році нашої ери, була перемогою, в якій мусульмани вбили кількох важливих мекканських лідерів. Ця битва згадується в Корані як приклад того, як Бог допоміг мусульманам і хто повинен виявляти вдячність у відповідь.

• «Аллаг уже дарував вам перемогу під Бадром, коли ви були слабкими. Тож бійтеся Аллага, — можливо, ви будете вдячними!»
• «[Згадай, Магомете], як ти сказав вірянам: „Хіба не достатньо вам того, що ваш Господь допоможе вам трьома тисячами зісланих ангелів?“»

Битва при Ухуді

Через рік мусульмани зазнали поразки від переважаючих сил мекканців у битві при Ухуді, коли кілька десятків мусульман загинули, а Магомет був поранений. Невдовзі після цього було оприлюднено вірш, який пояснював, чому, якби мусульмани мали Божу милість, вони б не виграли битву, як при Бадрі: вони не послухалися наказів Магомета та поспішно збирали здобич, перш ніж битва була виграна.

• «Аллаг справді дотримався Своєї обіцянки, даної вам, коли ви нищили їх із Його дозволу, аж поки ви не втратили мужність, не почали сперечатися про наказ [Магомета] та не виявили непокору після того, як Він показав вам те, що ви любите».

Битва біля рову

Вірші 33:10 згадують сумніви та страхи деяких мешканців Медини під час вирішальної битви біля рову, де Магомет очолив мусульман, які копали захисний рів і подолали облогу 10 000 мекканських невіруючих (деякі втратили віру та покинули місто). У відповідь на те, що його послідовники припинили роботу над ровом без дозволу Магомета (до битви), було послано вірш, який наказував їм не робити цього:

• «Вірянами є лише ті, які увірували в Аллага та Його Посланця. Коли вони перебувають разом із ним у справі, що потребує спільних дій, то не йдуть, аж поки не попросять у нього дозволу…»

Джизья

Після того, як плем'я курайшитів було переможено, а Мекка завойована, було встановлено нове становище (за словами західного вченого Альфреда Гійома) щодо немусульман, які жили в Ісламській державі. Було зіслано аят, який вимагав від усіх немусульман (за винятком людей похилого віку, жінок, дітей та ченців) сплачувати спеціальний податок (джизію) в обмін на військовий захист Ісламської держави (включаючи право не брати участі в жодних оборонних чи наступальних війнах).

• «Бийтеся з тими з-поміж людей Писання, які не вірують ні в Аллага, ні в Останній День, не вважають забороненим те, що заборонили Аллаг та Його Посланець, і не сповідують релігію істини, — поки вони не стануть сплачувати джизію власноруч, будучи приниженими».

Участь в особистому житті Магомета

Хоча послання Корану є вічним та універсальним, низка коранічних віршів стосується конкретних питань з життя Магомета.

Деякі вірші, що стосуються шлюбних стосунків Магомета, включають

• Аят 33:50 надав Магомету право брати шлюб із доньками своїх тіток та дядьків, що було визначено як «привілей лише для тебе, а не для (решти) вірян» (які були обмежені чотирма дружинами). Більшість шлюбів Магомета були укладені з геополітичних міркувань або задля подолання соціальних табу (наприклад, повторний шлюб удів тощо).
• Аят 33:51 надав Магомету право «…відкладати (черговість відвідування) тих із них [дружин], кого забажаєш, і приймати тих, кого забажаєш», зазначаючи дружинам, що вони «мають бути задоволені, не сумувати та втішатися тим, що ти їм даруєш». Магомету було сказано, що він не зобов'язаний дотримуватися суворої черговості, хоча сам він, спонукуваний вродженим почуттям справедливості, завжди намагався дарувати їм відчуття абсолютної рівності.
• Після того, як Магомет одружився із Зайнаб бінт Джахш — колишньою дружиною свого прийомного сина Зайда ібн Харіси, який розлучився з нею через несумісність, що викликало певне занепокоєння в громаді, — було зіслано аят 33:37, у якому, зокрема, йшлося: «…Ми одружили тебе з нею [Зайнаб бінт Джахш], щоб (у майбутньому) віряни не мали перешкод щодо (шлюбу з) дружинами своїх прийомних синів…». Магомет намагався зберегти цей шлюб [Зайда та Зайнаб], оскільки він був укладений на засадах рівності колишнього раба з вільною людиною.
• Під час суперечки з дружинами, коли Магомет на місяць оголосив їм бойкот, було зіслано такі аяти: «О Пророче! Чому ти забороняєш (собі) те, що Бог зробив для тебе дозволеним?», а також аяти, що дорікали двом дружинам (Аїші та Хафсі бінт Умар) за розголошення таємниці. Проте більшість мусульманських учених пов'язують ці аяти (Сура 66:1–5) з іншим асбаб ан-нузуль (обставиною одкровення), а саме з «інцидентом із медом»:

  Пророк (ﷺ) мав звичай залишатися на певний час у домі Зайнаб бінт Джахш (однієї з дружин Пророка), де він ласував медом. Тоді я [Аїша] та Хафса бінт Умар домовилися: до кого б із нас не зайшов Пророк (ﷺ), кожна мала сказати: «Я чую від тебе неприємний запах магафіру (смоли з різким запахом). Ти їв магафір?». Коли він зайшов до однієї з нас, вона так і сказала йому. Він відповів: «Ні, я лише пив мед у домі Зайнаб бінт Джахш, і я більше ніколи не буду його пити». Після цього було зіслано наступний аят: «О Пророче! Чому ти забороняєш (собі) те, що Аллаг зробив для тебе дозволеним?.. (і далі до слів) Якщо ви обоє [дружини Пророка] розкаєтеся перед Аллагом...» (Сура 66:1–4). Цими двома дружинами були Аїша та Хафса. Також це стосується слів Аллага: «І ось Пророк довірив таємницю одній зі своїх дружин» (66:3), а саме його слів: «Але я пив мед».

• Аят 33:53 містить кілька приписів для послідовників Магомета, зокрема заборону входити до будь-якого з його будинків, «хіба що вам дозволять прийти на трапезу, не чекаючи на її готовність», а також намагатися «залишатися для розмов» після їжі. Також заборонялося розмовляти з будь-якою з його дружин інакше, як через завісу (перегородку), або одружуватися з будь-ким із них «після нього, ніколи. Воістину, в очах Аллага це було б великим гріхом». Дружини Магомета вшановуються як Матері вірян; їм було надано вибір: покинути його заради земного життя та його принад, або залишитися з ним (Коран, 33:28–29).

Хоча деякі критики називали ці одкровення «доречними», такими, що сприяли «особистим уподобанням» Магомета, і припускали, що аяти насправді були вигадані ним самим, а не зіслані Богом, мусульмани вказують на різні причини, що підтверджують їхню мудрість. На той час для чоловіків було звичною практикою мати наложниць із числа рабинь, і це не вважалося перелюбом; «чому він (або будь-хто інший, якщо на те пішло) має забороняти собі щось, чого Бог для них не забороняв?». Магомет мав як особливі обов'язки, як-от нічна молитва (тахаджуд), так і певні привілеї. Дружинам Магомета було заборонено вступати в повторний шлюб, оскільки вони вважалися «матерями вірян».

Див. також

• Параклет
• Сулейман

Джерела

• Guillaume, Alfred (1978). Islam. Penguin books.
• Watt, W. Montgomery (1974). Muhammad: Prophet and Statesman. United Kingdom: Oxford University Press. ISBN 0-19-881078-4.