Магічна сімка (Лондон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Магічна сімка (англ. Magnificent Seven) — збірна назва для позначення семи цвинтарів, які використовувалися мешканцями Лондона у XIX столітті.[1]

Історія[ред. | ред. код]

За перші п'ятдесят років XIX століття населення Лондона збільшилося більш як удвічі — від 1 млн до 2,3 млн осіб. В той же час поховання в Лондоні проводилися на маленьких церковних цвинтарях, які швидко стали небезпечними через переповнювання, що могло призвести до потрапляння продуктів розкладання до системи водопостачання і спричинити епідемії. Поширювалися історії про те, що при створенні нових могил, які рилися на місці вже наявного поховання, тіла з цих поховань падали просто в щойно побудовану каналізаційну систему.

Цвинтарі[ред. | ред. код]

Greater London
Greater London

У 1832 році парламент Великої Британії ухвалив законопроєкт, що заохочує створення приватних цвинтарів за межами Лондона, а пізніше ухвалив законопроєкт про остаточне закриття для поховань усіх внутрішніх церковних дворів Лондона. Впродовж наступного десятиліття було створено сім цвинтарів — «Магічна сімка», побудованих на околицях міста:

Нині цвинтарі переповнені, і на них не проводяться нові поховання. Усі цвинтарі знаходяться на різних рівнях збереженості, і є місцями паломництва для туристів.

Світлини[ред. | ред. код]

Вхідні брами

Література[ред. | ред. код]

  • Hugh Meller, Brian Parsons: London Cemeteries: An Illustrated Guide & Gazetteer. The History Press, Stroud (Gloucestershire) 2011 ISBN 978-0-7524-6183-0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Meller, Hugh (1981). London Cemeteries: An Illustrated Guide and Gazetteer. Amersham: Avebury. ISBN 0-86127-003-7.

Посилання[ред. | ред. код]