Магічне число сім, плюс-мінус два

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Магічне число сім, плюс-мінус два» (гаманець Міллера) — правило, сформульоване американським психологом Джорджем Міллером у 1956 році. Згідно з ним, кількість об'єктів, яку середньостатистична людина може тримати в робочій пам'яті дорівнює 7(±2).

Опис принципу[ред.ред. код]

Джордж Міллер під час своєї роботи в лабораторії провів ряд експериментів, спрямованих на аналіз пам'яті операторів. В результаті дослідів він виявив, що короткострокова пам'ять людини здатна запам'ятовувати в середньому дев'ять двійкових чисел, вісім десяткових чисел, сім букв алфавіту і п'ять односкладових слів — тобто людина здатна одночасно пам'ятати 7 ±2 елементів.

Таким чином, короткострокова пам'ять — «гаманець», у який можна покласти одночасно сім «монет». Причому пам'ять не намагається аналізувати зміст інформації, важливі лише зовнішні, фізичні характеристики, тобто неважливо, які монети знаходяться у гаманці — долар чи цент, головне, щоб їх було сім. Якщо кількість елементів більше семи (максимум дев'яти), то мозок розбиває елементи на групи таким чином, щоб кількість запам'ятовуваних елементів було від 5 до 9.

Несподівано, аналогічне правило було виявлено для мурах: вони здатні запам'ятовувати і передавати повідомлення довжиною до 7 біт[1]

Застосування[ред.ред. код]

Цей принцип застосовується, наприклад, в побудові інтерфейсів програм. Якщо кількість елементів (підпунктів меню, кнопок, закладок) більше семи, або у крайньому випадку дев'яти, то такі елементи намагаються згрупувати.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Резникова Ж. И., Рябко Б. Я., Теоретико-информационный анализ «языка» муравьев // Журн. общ. биологии, 1990, Т. 51, № 5, 601–609.