Мазепа (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера «Мазепа»
рос. Мазепа
Korsov Mazeppa 1884 Moscow.jpg
Композитор Чайковський Петро Ілліч
Автор лібрето Віктор Буренінd
Мова лібрето російська мова
Джерело сюжету Полтава
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1881
Перша постановка лютий 1884
Інформація у Вікіданих

CMNS: Мазепа у Вікісховищі

«Мазепа»  — опера на 3 дії 6 картин російського композитора Петра Ілліча Чайковського, лібрето В. Буреніна за поемою «Полтава» Олександра Пушкіна. Перша постановка — Москва, Большой театр, 3 лютого 1884 року під орудою Іполита Альтані; Петербург, Маріїнський театр, 6 лютого 1884 року під орудою Е. Направника. Основною метою створення опери було спаплюження образу українського гетьмана та применшення його заслуг.

Створення і постановки[ред. | ред. код]

Опера Чайковского — не перша спроба перенесення на музичну сцену поеми Пушкіна. Ще в 1859 р. у Великому театрі (Петербург) була поставлена однойменна опера Б. Фітінгофа-Шеля, пізніше виконана в Москві (1866) і Києві (1879), твір дилетантський і неоригінальний. На той же сюжет почав писати оперу К. Давидов, але не довів неї до кінця а лібрето В. Буреніна перейшло до Чайковського. Опера створювалася з літа 1881 до кінця квітня 1883 р. у роки реакції, що настала після вбивства Олександра ІІ народовольцями, в умовах страт і придушення вільної думки.

Замовлення цієї опери було пов’язано із бажанням російської влади створити міф про Мазепу на противагу європейському, що зображував гетьмана у героїчних барвах (поема Байрона, симфонічна поема Ф. Ліста)[1]. Перші постановки опери не мали значного успіху, однак після деяких коректив, зроблених автором, опера поступово завоювала популярність. В радянські часи опера швидко потрапила до репертуару театрів. У Києві опера ставилася в 1950-ті роки українською мовою у перекладі М. Рильського[2], зберігся запис арії Мазепи у виконанні Михайла Гришка[3]

1 липня 2017 року «Мазепу» поставили в в Харківській опері в українському перекладі (проте без останньої сцени). Прем'єра була приурочена до 330 річчя від часу обрання Івана Мазепи гетьманом України. Режисер - Армен Калоян.[4][5] Прем'єра отримала неоднозначні відгуки в професійних колах[6].

Характеристика[ред. | ред. код]

«Мазепа» — опера сильних страстей і характерів, гостро конфліктна, яскраво драматична. У ній трагедійна міць (Кочубей, Любов, Мазепа) сполучається із проникливим ліризмом (Марія, Андрій), гострою характерністю (П'яний козак), жанрово-побутовими, обрядовими сценами, різноманітним зображенням народного життя. Кожний з героїв опери, від основних до епізодичних, являє собою закінчений характер. Тут Чайковський виступає як майстер психологічного портрета. В образі гетьмана Мазепи найбільш яскравою є лірична арія («Про Марія»), що підкреслює його любов до дочки Кочубея.

Контрастність як основний принцип драматургії визначає весь розвиток дії й кожного з героїв. Чайковський використовує цей принцип глибоко й тонко. Він вводить у картину страти характерну сцену П'яного козака, що відтіняє жахливість ситуації, або проникливо-ліричну колискову божевільної Марії над трупом Андрія. Вражає міць у фіналі 2-й к. (клятва помсти Мазепі), у якій образ Любові Кочубей здобуває титанічні риси. Одна з вершин опери — сцена у в'язниці, допит Орликом Кочубея й аріозо Кочубея.

Сюжет[ред. | ред. код]

Картина перша. Розкішний сад біля будинку Кочубея на околицях Полтави. Подруги дочки Кочебуя Марії ворожать про наречених. Марія відмовляється від веселої прогулянки — її серце палає любов'ю до сивочолого гетьмана Мазепі. Марію кохає молодий козак Андрій і говорить їй про своє почуття, але дарма. Тим часом Кочубей з пошаною приймає знатного гостя. Мазепа задоволений привітною зустріччю. Залишаючи гостинний будинок, він просить у Кочубея руки Марії. Кочубей обурений пропозицією сімдесятирічного старого. Спалахує сварка. На шум збігаються гості, з ними Марія, її мати Любов, друг Кочубея полковник Іскра, Андрій. Розгніваний Мазепа призиває свою збройну свиту й пропонує Марії вибір між ним і рідними. Після болісних коливань дівчина кидається в обійми Мазепи. Друзів, що намагаються удержати Марію, зустрічають оголені шаблі сердюків. Мазепа погрожує Кочубею помстою.

Картина друга. У будинку Кочубея зібралися вірні друзі. Скорботу батька розділяє його жінка Любов, козаки Іскра й Андрій. Кочубей прийняв рішення: він викриє задуми Мазепи вступити у союз зі шведами проти Росії. Донос на гетьмана береться доставити у Москву Андрій.

Картина третя. У підземеллі мучиться закований у ланцюзі Кочубей. План його провалився: Петро не повірив доносу й видав Кочубея гетьманові. Ранком страта. Кат Орлик, вірний служник гетьмана, допитує його, вимагаючи, щоб той указав, де знаходяться його скарби. Старий маніпулює і розповідає про три скарби: про свою честь і честь доньки, що вкрав у нього Мазепою, та про жагу помсти, що наповнює його душу.

Картина четверта. Багато убрані кімнати Мазепи. Його опановують сумніви: що буде з Марією, коли вона довідається про страту батька? Але почуття до Марії не зупиняють Мазепу. Він повторює Орликові свій наказ — до ранку готувати страту. Марія, не знаючи про страту, як і раніше гаряче любить його. Але їй здається, начебто гетьман до неї охолонув. Щоб розсіяти її підозри, Мазепа утаємничує Марію у свої честолюбні плани. Марія клянеться йому у вірності. До замку Мазепи таємно пробралася Любов, щоб повідомити донці звістку про майбутню страту батька. Любов молить дочку вмилостивити гнів гетьмана й урятувати старого Кочубея. Приголомшена Марія падає без свідомості.

Картина п'ята. Поле на околицях Білої Церкви, резиденції Мазепи. Усе готово до страти. Навколо ешафота юрбиться схвильований народ. Два кати, збройні загони сердюків й, нарешті, сам гетьман очолюють хід засуджених. Народ співчуває Кочубею й Іскрі. У момент страти вбігають Марія й Любов. Але пізно - Кочубея покарано. Марія втрачає розум.

Картина шоста. Ніч після Полтавського бою. Запущений сад, напівзруйнована тераса Кочубейового будинку. Російські гвардійці переслідують солдатів розгромленої шведської та української армій. Серед них Андрій, він шукає гетьмана, який біг з поля бою. Побачивши Мазепу, він кидається на нього з оголеною шаблею, але отримує кулю з пістолету. Через дерева виходить збожеволіла від горя Марія. Вражений Мазепа намагається заспокоїти її, але Марія не впізнає його. До Мазепи підходить Орлик і нагадує, що час тікати, і Мазепа знову підхоплюється на коня. Марія схиляється над пораненим Андрієм, але не впізнає і його. Козак умирає під колискову пісню божевільної Марії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • А. Гозенпуд. Оперный словарь. — «Музыка», 1965
  • 100 опер

Посилання[ред. | ред. код]