Мазовецьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мазовецьке князівство
1138 – 1526
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Мазовії
Мазовія на карті польських князівств
Столиця Плоцьк (1138—1262)
Черськ (1262—1413)
Варшава (1413—1526)
Мови латина, мазовецька
Релігії Християнство
Форма правління монархія
князі
 - 11381173 Болеслав (перший)
 - 15241526 Януш III (останній)
Історія
 - Засновано 1138
 - Самостійсність 1295
 - Васал Польщі 1355
 - Приєднання до Польщі 1526
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Мазовецьке князівство

Мазове́цьке князі́вство (пол. Księstwo Mazowieckie) — феодальна монархічна держава в Мазовії у XII—XVІ ст. Засноване як польське удільне князівство 1138 року після смерті польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого, який розділив спадщину між синами і віддав мазовецькі землі Болеславу. Керувалося князями з роду Мазовецьких П'ястів. Декілька разів змінювало столицю — Плоцьк (11381262), Черськ (12621413), Варшава (14131526). До 1275 року зберігало політичну єдність, після чого неодноразово дробилося між представниками правлячого дому на так звані мазовецькі князівства: Черське, Плоцьке, Равське, Варшавське. Було незалежним від Польщі у 12951355 роках, після чого прийняло польський сюзеренітет. До того мало тісні зв'язки із Тевтонським орденом і Руським королівством. Панівною релігією був католицизм, проте частина населення сповідувала православ'я. Основне населення складали поляки (мазури), у містах переважали німці. Через густу заселеність регіону, частина населення князівства мігрувала до Пруссії та Волині. Мовою діловодства була латина, побутовою мовою — мазовецька. По частинах інкорпороване до Корони Польської: Равське і Плоцьке князівства перетворені на Равське і Плоцьке воєводства (1462), решта Мазовії — на Мазовецьке воєводство (1526). Частина мазовецької шляхти переселилася до українських земель, де служила місцевим князям-магнатам або козакувала.

Назва[ред. | ред. код]

  • Мазовецьке князівство (пол. księstwo Mazowieckie)
  • Мазовецьке герцогство, або герцогство Мазовія (пол. Herzogtum Masowien)
  • Мазовецька земля (лат. terra Mazoviensis)

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Мазовецьке князівство утворилося 1138 року, коли за заповітом польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого його держава була розділена між його синами: старший Володислав отримав Сілезію, другий Болеслав — Мазовію і Східну Куявію, третій Мешко ІІІ — Західну Великопольщу із Познанню, а молодший Генріх — Сандомир і Люблін. Центральні землі – Краківська, Серадзька, Ленчицька, а також Західна Куявія, Східна Великопольща і Помор’я – утворювали особливий уділ, яким мусив був керувати старший князь із династії Пястів, що отримував титули князя краківського і старшого князя Польщі. Таким чином у Польщі сформувалася система сеньйорату.

Болеслав (1138—1173)[ред. | ред. код]

Першим мазовецьким князем став Болеслав Кучерявий, а старшим князем польським – його брат Володислав. Останній прагнув повернути уділи братів під свою владу й розпочав із ними війну. Володислав на короткий час захопив Мазовію, але через об’єднання його політичних опонентів, до яких приєднався гнезненський архієпископ Якуб з Жніна, зазнав поразки і втік з Польщі. За підтримки шляхти і духовенства новим старшим князем Польщі став Болеслав, який одночасно залишався князем Мазовії до своєї смерті в 1173 році.

Лешек І (1162—1186)[ред. | ред. код]

Докладніше: Лешек Мазовецький

Другим мазовецьким князем став Лешек І. Він був сином Болеслава від руської князівни Вячеслави, доньки новгородського князя Всеволода Мстиславича. За неповноліття Лешека Мазовією керував його дядько Казимир ІІ, молодший брат Болеслава. 1177 року Казимир ІІ став новим старшим князем Польщі, після того як його попередника Мешка ІІІ скинула невдоволена знать. Тоді ж Лешек став правити самостійно в Мазовії, проте як зазначає Вікентій Кадлубек, в силу немічності князя реальне управління здійснював магнат Жирон, креатура Казимира ІІ. 1184 року Лешек підтримав Мешко ІІІ і призначив його сина, Мешка, управителем Мазовії. Але вже наступного, 1185 року, він змінив курс і визнав спадкоємцем своїх володінь дядька Казимира ІІ.

Казимир[ред. | ред. код]

Після смерті Лешека в 1186 році третім мазовецьким князем сттав Казимир ІІ. За його правління Мешко ІІІ зміг захопити Куявію, що належала Мазовецькому князівству, оскільки її князям був визнаний його син Болеслав. Казимир ІІ помер 1194 року.

Конрад і Земовит[ред. | ред. код]

Четвертим мазовецьким князем був Конрад, молодший син Казимира ІІ. 1205 року він успадкував куявський престол, і в союзі зі своїм страшим братом Лешком Білим, розбив війська володимирського князя Романа Мстиславича у битві при Завихості. З метою унебезпечити себе від спустошливих набігів язичників-пруссів, мазовецький князь здійснив ряд походів у Пруссію, а 1226 року запросив до Східної Європи Тевтонський орден, якому дарував Хелмінську землю. 1228 року, з тією ж метою, Конрад створив Добжинський орден, який отримав Добжинську землю. 1233 року князь заповідав Мазовію старшому синові Болеславу, а Куявію – Казимиру. 1247 року Конрад помер, а за рік помер і Болеслав, п’ятий мазовецький князь.

1248 року шостим мазовецьким князем став Земовит, третій син Конрада. 1262 року він загинув під час походу литовців до Мазовії. Нападники спалили мазовецьку столицю Плоцьк, внаслідок чого наступний князь Конрад ІІ, син Земовита, був змушений перенести столицю до Черська.

Самостійність і роздробленість[ред. | ред. код]

Конрад ІІ і його молодший брат Болеслав ІІ вступили у війну за краківський престол із Куявськими і Сілезькими Пястами. Коли 1295 року Пшемисл ІІ був коронований польським королем, Мазовецьке князівсто лишилося незалежним.

Після смерті Болеслава ІІ в 1313 році Мазовецьке князівство розділили його сини: Земовит ІІ отримав Равську землю (до 1345), Тройден І – Черську (1341), Венцеслав – Плоцьку (до 1336). По смерті плоцького князя Болеслава ІІІ, сина Венцеслава, Мазовію об’єднав Земовит ІІІ, син Тройдена. Відтоді князівство стало васалом Польського королівства.

Васал Польщі[ред. | ред. код]

1381 року, внаслідок смерті Земовита ІІІ, Мазовське князівство знову розділили: старший син Януш І отримав Черськ і Варашаву, яка стала резиденцією князя; молодший Земовит IV – Раву і Плоцьк. Через вигасання старшої гілки династії Пястів мазовецькі князі претендували на польський королівський трон, але здобути його не змогли.

Після обрання королем Польщі великого князя литовського Ягайла, і об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського на умовах Кревської унії, Мазовія опинилася в оточенні володінь Ягеллонів. Мазовецькі князі були змушені підтримувати свого сюзерена-короля Ягайла у війні з Тевтонським орденом.

1391 року Януш І скористався міжуосбицями в Литві й захопив Підляшшя з Дорогичином. Згодом його повернув собі литовський князь Вітовт.

У 1388 – 1462 роках Мазовецькі Пясти також правили васальним Белзьким князівством у Русі.

Поглинання Польщею[ред. | ред. код]

1462 року померли останні плоцькі і равські князі – Володислав ІІ і Земовит VI, онуки Земовита IV. Їхні володіння відійшли до Корони Польської й були перетворені на Равське і Плоцьке воєводства.

1495 року Конрад ІІІ Рудий, онук Януша І, об’єднав решту мазовецьких земель під своєю владою у єдине Мазовецьке князівство. Проте його син Януш ІІІ не залишив потомства, внаслідок чого 1526 року Мазовія була приєднана до земель Польської корони і перетворена на Мазовецьке воєводство.

Поділи князівства[ред. | ред. код]

1138–1275 Мазовецьке князівство
1275–1294 Черське Плоцьке
1294–1310 Мазовецьке
1310–1313 Черське Мазовецьке
1313–1345 Варшавське Равське Плоцьке
1345–1349 Варшавсько-Равське
1349–1351 Варшавське Равське
1351–1355 до Польщі
1355–1370 Варшавсько-Равське
1370–1381 Мазовецьке
1381–1434 Варшавське Плоцько-Равське
1434–1442/59 Равське Плоцьке Белзьке
1442/59–1462 Плоцько-Равське
1462–1471 Мазовецьке
1471–1488 Черське Варшавське Плоцьке
1488–1495 Черсько-Варшавське
1495–1526 Мазовецьке

Князі[ред. | ред. код]

Докладніше: Мазовецькі П'ясти
Єдине князівство
Поділ 1275
Об єднання 1294
Поділ 1313

Равське князівство

Плоцьке князівство

Черське (Варшавське) князівство

Об єднання 1355
Поділ 1381

Плоцько-Равське князівство

Варшавське князівство

Поділ 1471

Плоцьке князівство

Черське князівство

Варшавське князівство

Об єднання 1495

Землі та міста[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Balzer, O. Genealogia Piastów. Kraków: Akademia Umiejętności, 1895.
  • Grabowski, J. Dynastia Piastów mazowieckich. Kraków: Avalon, 2012.
  • Dymek, D. Historia i kultura Mazowsza do 1526 r. Warszawa: Wyższa Szkoła Rozwoju Lokalnego, 2005.
  • Dymek, D. Udzielne Księstwo Mazowieckie: 1247—1381: zarys dziejów. Warszawa: Wydawn. MOBN, 1996.
  • Jasiński, K. Rodowód Piastów mazowieckich. Poznań-Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 1998.
  • Kozłowski, F. A. Dzieje Mazowsża za panowania książat. Warszawa, 1858.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мазовецьке князівство