Мазур Віталій Віталійович
| Мазур Віталій Віталійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Старший прапорщик | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження |
25 серпня 1979 Залужжя, Рівненська область, УРСР | |||||
| Смерть |
26 січня 2015 (35 років) Димитрове, Донецька область, Україна (помер від поранень) | |||||
| Поховання | Житомир | |||||
| Громадянство |
 Україна | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |
Україна | |||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||||
| Рід військ |
 Десантні війська | |||||
| Формування | ||||||
| Війни / битви | ||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Віта́лій Віта́лійович Ма́зур (25 серпня 1979 — 26 січня 2015) — старший прапорщик Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Пройшов строкову службу, війська спецпризначення у Кіровограді, згодом лишився у десантних військах. Старшина розвідроти, начальник продовольчого складу, певний час служив у в/ч А1910 — район Корбутівки — старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій призначений головним старшиною 13-го батальйону.
Старший прапорщик, головний старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, з 8 березня 2014 року виконував бойові завдання — спочатку у Криму, потім на Сході.
Зазнав важкого поранення голови 22 січня 2015-го у бою в між Спартаком — Сєверне. Перебував у комі, помер в лікарні Димитрове на Донеччині.
Похований 26 січня 2015-го у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.
Без Віталія лишились дружина та двоє дітей шкільного віку.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Нагороджений відзнакою Медаль «15 років Збройним Силам України».
- Нагороджений відзнакою Медаль «За сумлінну службу» ІІІ ступеня.
- Нагороджений відзнакою «Пам'ятний знак «За воїнську доблесть».
- Указом Президента України № 259/2017 від 2 вересня 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 26 січня[2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 2 вересня 2017 року № 259/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 26 січня на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
- Мазур Віталій Віталійович [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Мазур Віталій (28.01.2015) // Житомирська ОДА.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші прапорщики (Україна)
- Народились 25 серпня
- Народились 1979
- Померли 26 січня
- Померли 2015
- Поховані в Житомирі
- Військовики 95-ї десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Нагороджені пам'ятним знаком «За воїнську доблесть»
- Нагороджені медаллю «15 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «За сумлінну службу»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Дубровицького району
- Померли в Покровському районі (Донецька область)