Мазур Петро Євстахійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Євстахійович Мазур
Мазур Петро Євстахійович - 17024087.jpg
Петро Євстахійович Мазур, лютий 2017
Народився 5 березня 1956(1956-03-05) (62 роки)
с. Чайчинцях, Лановецький район. Тернопільська область, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність педагог
Відомий завдяки медицина
Alma mater Кременецьке медичне училище, Тернопільський медичний інститут
Заклад Кременецьке медичне училище імені Арсена Річинського
Посада директор

Петро Євстахійович Мазур (нар. 5 березня 1956, с. Чайчинці, Україна) — український вчений у галузі медицини, педагог, громадсько-політичний діяч. Директор Кременецького медичного училища імені Арсена Річинського. Кандидат медичних наук (1990). Відмінник освіти України (1999). Академік академії економічної кібернетики України (1999). Почесний науковий співробітник відділення релігієзнавства інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України з 2007 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Петро Євстахійович Мазур народився 5 березня 1956 року в с. Чайчинцях, нині Лановецького району Тернопільської області, Україна.

Закінчив Кременецьке медичне училище (1975), Тернопільський медичний інститут (1981, нині університет), клінічну ординатуру (1987) та заочну аспірантуру (1990) Київського НДІ фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського.

У 1982—1985 — терапевт дільничної лікарні в с. Катеринівка (Кременецький район) Кременецького району. Від 1985 — фтизіатр, у 1987—1989 — заступник головного лікаря з лікувалькної роботи Лановецької ЦРЛ. У 1989—1995 р.— головний лікар Лановецького району.

Від 1995 — директор Кременецького медичного училища імені А. Річинського.

Депутат Тернопільської обласної ради І скликання, від 2010 року — депутат Кременецької районної ради, керівник депутатської фракції, голова комісії з питань освіти, культури, молоді, фізичної культури, спорту і туризму, член Президії районної ради.

Доробок[ред. | ред. код]

Автор понад 125 наукових праць, навчально-методичних підручників і посібників:

  • «Основи сестринської справи»,
  • «Медсестринство в терапії»,
  • «Невідкладні стани в педіатрії»,
  • «Практикум по медичній генетиці»,
  • «Туберкульоз ЛОР—органів, трахеї і бронхів»,
  • «Терапія»,
  • «Фтизіатрія».

Має 16 раціональних пропозицій та патент на винахід.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]