Мазінки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мазінки
Mazinky gerb.png Mazinky prapor.png
Герб Прапор
Мазінки-2.jpg
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бориспільський район
Громада Переяславська міська громада
Облікова картка село Мазінки 
Основні дані
Засноване 1151
Населення 744 (2013)
Площа км²
Густота населення 186 осіб/км²
Поштовий індекс 08432
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°09′53″ пн. ш. 31°21′38″ сх. д. / 50.16472° пн. ш. 31.36056° сх. д. / 50.16472; 31.36056Координати: 50°09′53″ пн. ш. 31°21′38″ сх. д. / 50.16472° пн. ш. 31.36056° сх. д. / 50.16472; 31.36056
Середня висота
над рівнем моря
98 м
Водойми річка Альта
Місцева влада
Адреса ради 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Карта
Мазінки. Карта розташування: Україна
Мазінки
Мазінки
Мазінки. Карта розташування: Київська область
Мазінки
Мазінки
Мапа

CMNS: Мазінки у Вікісховищі

Мазінки́ (до 2013 року — Мазинки) — село в Україні, у Бориспільського районі Київської області. Орган місцевого самоврядування — Переяславська міська громада.

Історія[ред. | ред. код]

Село Мазінки відноситься до дуже давніх поселень. До нашого часу в районі Мазінок збереглися кургани, так звані «Три могили». В одному з них археологами було знайдено поховання людей. За характером розміщення скелетів, їхніми антропологічними особливостями та певною атрибутикою, що знаходилася там же, вчені визначили період заселення цієї території племенами кочових скіфів, які починали вести особливий спосіб життя і займалися землеробством. Це приблизило ІІІ століття до нашої ери.

На території цього села, зокрема в урочищах Загребля, Дворянина були знайдені археологічні рештки і поселень значно пізнішого часу, вже слов'янських народів. Існувіння села на правому березі річки Альта (нинішнього місцезнаходження Мазінок) підтверджують й данні інших археологічних розкопок. На території сільськіх кутків Левада та Яцківщина виявлено поселення давньоруського часу. Втім, появу конкрестно саме села Мазінки пов'язують з так званим Мажевим сільцем, яке згадується в літописах від 1151 року. Основою цього топоніму є чоловіче ім'я Маж. Поступово назва села трансформувалася до сучасної форми. Цей процес міг відбуватися так: Мажеве — Мажинці (жителі Мажевого сільця) — Мазінки. У офіційних документах і на картах вже 18-19 ст. назва села писалася російською як Масинки або Мазенки, що, очевидно, і вплинуло на творення форми Мазінки.

Крім того, існує ще одна версія походження назви села, яку пов'язують із ремеслом тутешніх жителів — гончарством. На території села були значні поклади глини, і люди тут займалися гончарством, про що свідчать знайдені рештки гончарного знаряддя та глиняного посуду. Досі побутує легенда про напад монголо-татар на село. Кочівники спалили житла тутешніх мешканців, а людей забрали в полон. Селяни, яким вдалося втекти від завойовників, через деяких час повернулися на своє місце, знову звели хати. І для того, щоб вони менше страждали від вогню, почали обмазувати їх товстим шаром глини, а такі хатини називали мазанками.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.[1]

За описом Київського намісництва 1781 року село Войтівці разом з селищем Мазинки відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у них нараховувалось 256 хат виборних козаків, козаків підпомічників та підсусідків. Також на два поселення були 3 різночинці, 1 духівник та ще 1 церковник,[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі проживало 118 душ. У той час Мазінки було у володінні різного роду «казених людей», козаків. [3]

З ліквідацією Київського намісництва село як і увесь Переяславський повіт перейшло до складу Полтавської губернії.

У 1801 році, згідно з губернськими списками, тут налічувалася 131 душа.

Є на карті 1812 року[4]

У 1905 році сбудовано церкву св. Иосифа, яка була приписана до церкви св. Косми і Даміана у с. Войтовці.[5]

На 1930 р. в с. Мазінки нараховувалось 193 двори, проживало 1770 чоловік. Того року був створений колгосп ім. Шевченка, в 1930 р. — «Жовтнева перемога». При цьому комуністи показово пограбували 3 сім'ї заможних селян («раскулачілі»). Загальна кількість людей, яких комуністи убили голодом — 282 чол. Місце масового поховання під час Голодомору — сільське кладовище, де встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору.[6]

На кінець 1991 року в Мазінках налічувалося 280 селянських дворів з 670 жителями. Після чорнобильської катастрофи на околицях села звели чимале селище для переселенців — 150 дворів. Загалом на сьогодні в селі є 459 дворів, з яких 105 дачних, жителів у Мазінках — 773 особи. Село повністю газифіковане, діє водопровід. Орган місцевого самоврядування — Переяславська міська громада (до 2020 р. — Мазінська сільська рада).

Базове господарство СВК «Мир» припинило існування наприкінці 2002 року.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Село знаходиться на відстані 17 км від районного центру. У селі нараховується 456 дворів та проживає 744 мешканця (2013). Нині земельні паї мазінчан обробляють кілька фермерів. Сільська рада для обслуговування населення має млин. З об'єктів інфраструктури в селі діє Мазінська середньоосвітня школа І-ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад, філія Ощадбанку, поштове відділення, клуб, бібліотека, ФАП, два магазини.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 185-186. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 9 лютого 2020. 
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. - С. 100
  3. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. - С. 258
  4. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. 
  5. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. 
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]