Майкл Атія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Френсіс Атія
англ. sir Michael Francis Atiyah
Michael Francis Atiyah.jpg
Народився 22 квітня 1929(1929-04-22)[1][2][3]
Лондон
Помер 11 січня 2019(2019-01-11)[4][5][…] (89 років)
Единбург, Шотландія, Велика Британія
Країна Велика Британія Велика Британія
Діяльність математик, тополог, викладач університету
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж), The Manchester Grammar Schoold, Кембриджський університет[6] і Коледж Вікторіїd
Галузь математика
Заклад Кембриджський університет, Університет Оксфорда, Інститут перспективних досліджень і Единбурзький університет
Посада Президент Лондонського королівського товариства[d]
Вчителі Вільям Воланс Дуглас Годж
Аспіранти, докторанти Саймон Дональдсон, Найджел Гітчин, Graeme Segald, Джордж Люстиґ[7], Peter B. Kronheimerd[8], Ian R. Porteousd[6], K. David Elworthyd[6], Lisa Jeffreyd[6], Brian Joseph Sandersond[6], John Roed[6], Jack Moravad[6], David Talld[6], Peter Braamd[6], Rolph Ludwig Edward Schwarzenbergerd[6], Howard D. Fegand[6], Johan L. Dupontd[6], Michael Kevin Murrayd[6], Peter E. Newsteadd[6], Graham Whited[6], Eric Julius Grunwaldd[6], Shaun Anthony Requa Disneyd[6], Peter Windeyer Donovand[6] і Ruth Lawrenced[6]
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Французька академія наук, Норвезька академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Американське математичне товариство[9], Національна академія наук США[10], Шведська королівська академія наук, НАН України, Американська академія мистецтв і наук, Академія наук Австралії, Російська академія наук, Королівське товариство Единбурга, Індійська національна академія наукd, Європейська академія[11] і Всесвітня академія наук
Нагороди Медаль Філдса — 1966
Медаль Коплі (1988)
Абелівська премія (2004)

CMNS: Майкл Атія у Вікісховищі

Майкл Френсіс Атія (англ. sir Michael Francis Atiyah; *22 квітня 1929, Лондон, Велика Британія — †11 січня 2019[12]) — англійський математик. Член Лондонського наукового королівського товариства (1962, в 19901995 рр. — його президент), член Паризької академії наук (1978), іноземний член Національної академії наук України, іноземний член Російської академії наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї ліванського письменника Едуарда Атії і матері-шотландки. Навчався в Триніті-коледжі Кембриджсзького університету, де став учнем В. Ходжа.

Основні праці в галузі алгебри (в теорії представлень), алгебраїчній геометрії і особливо алгебраїчній топології, де Атія під впливом робіт А. Гротендіка і в співпраці з Ф. Хирцебрухом створив K-теорію, відмовившись від когомологій як основного гомотопічного інваріанта і замінив їх так званим K-функтором. За допомогою K-теорії Атія разом з Р. Боттом довів теорему Атії-Ботта про нерухому точку і разом з І. Зінгером теорему про індекс еліптичного оператора, яка розв'язала задачу, яку поставив ще І. М. Гельфанд на початку 1950-х років. Атія и Ботт узагальнили класичні результати І. Г. Петровського про гіперболічні рівняння з частинними похідними.

Також важливі роботи Атії з математичної фізики (в галузі калібрувальних полів).

Серед його учнів найбільш відомі С. Дональдсон та Найджел Гітчин.

Президент Пагвошського руху учених (1997—2002).

Один з тих, хто підписали «Попередження науковців людству» (1992)[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

Лекції[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Монополи. Топологические и вариационные методы. — М. : Мир, 1989. — 584 с.
  • Атья М. Геометрия и физика узлов = The geometry and physics of knots. — М. : Мир, 1995. — 186 с.
  • Атья М. Лекции по К-теории = K-Theory: Lectures by M. F. Atiayah. — М. : Мир, 1967. — 260 с.
  • Атья М., Ботт Р., Гординг Л. Лакуны для гиперболических дифференциальных операторов с постоянными коэффициентами // УМН. — 1984. — Т. 39, вип. 3. — С. 171-224.
  • Атья М., Макдональд И. Введение в коммутативную алгебру = Introduction to commutative algebra. — М. : Мир, 1972. — 160 с.
  • Атья М., Хитчин Н. Геометрия и динамика магнитных монополей = The geometry and dynamics of magnetic monopoles. — М. : Мир, 1991. — 148 с.

Примітки[ред. | ред. код]