Майкл Атія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Френсіс Атія
англ. sir Michael Francis Atiyah
Michael Francis Atiyah.jpg
Народився 22 квітня 1929(1929-04-22) (89 років)
Лондон
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність математик, тополог, викладач університету
Alma mater Триніті-колледж Кембріджського університету
Галузь математика
Заклад Кембриджський університет
Університет Оксфорду
Інститут перспективних досліджень
Науковий керівник Вільям Ходж
Відомі учні Саймон Дональдсон
Найджел Хитчин
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Французька академія наук, Норвезька академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Американське математичне товариство, Національна академія наук США[1], Шведська королівська академія наук, Національна академія наук України, Американська академія мистецтв і наук, Академія наук Австралії, Російська академія наук, Королівське товариство Единбургу[d], Indian National Science Academy[d] і Європейська академія
Нагороди Медаль Філдса — 1966
Медаль Коплі (1988)
Абелівська премія (2004)

Майкл Атія у Вікісховищі?

Майкл Френсіс Атія (англ. sir Michael Francis Atiyah; *22 квітня 1929, Лондон, Велика Британія) — англійський математик. Член Лондонського наукового королівського товариства (1962, в 19901995 рр. — його президент), член Паризької академії наук (1978), іноземний член Національної академії наук України, іноземний член Російської академії наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї ліванського письменника Едуарда Атії і матері-шотландки. Навчався в Триніті-колледжі Кембріджського університету, де став учнем В. Ходжа.

Основні праці в галузі алгебри (в теорії представлень), алгебраїчній геометрії і особливо алгебраїчній топології, де Атія під впливом робіт А. Гротендіка і в співпраці з Ф. Хирцебрухом створив K-теорію, відмовившись від когомологій як основного гомотопічного інваріанта і замінив їх так званим K-функтором. За допомогою K-теорії Атія разом з Р. Боттом довів теорему Атії-Ботта про нерухому точку і разом з І. Зінгером теорему про індекс еліптичного оператора, яка розв'язала задачу, яку поставив ще І. М. Гельфанд на початку 1950-х років. Атія и Ботт узагальнили класичні результати І. Г. Петровського про гіперболічні рівняння з частинними похідними.

Також важливі роботи Атії з математичної фізики (в галузі калібрувальних полів).

Серед його учнів найбільш відомі С. Дональдсон та Н. Хітчин[en].

Президент Пагвошського руху учених (1997—2002).

Один з тих, хто підписали «Попередження науковців людству» (1992)[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Лекції[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Монополи. Топологические и вариационные методы. — М. : Мир, 1989. — 584 с.
  • Атья М. Геометрия и физика узлов = The geometry and physics of knots. — М. : Мир, 1995. — 186 с.
  • Атья М. Лекции по К-теории = K-Theory: Lectures by M. F. Atiayah. — М. : Мир, 1967. — 260 с.
  • Атья М., Ботт Р., Гординг Л. Лакуны для гиперболических дифференциальных операторов с постоянными коэффициентами // УМН. — 1984. — Т. 39, вип. 3. — С. 171-224.
  • Атья М., Макдональд И. Введение в коммутативную алгебру = Introduction to commutative algebra. — М. : Мир, 1972. — 160 с.
  • Атья М., Хитчин Н. Геометрия и динамика магнитных монополей = The geometry and dynamics of magnetic monopoles. — М. : Мир, 1991. — 148 с.

Примітки[ред. | ред. код]