Майкл Брук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Брук
Зображення
Michael Brook
Основна інформація
Дата народження 1951(1951)
Місце народження Торонто, Канада
Країна Flag of the United States.svg США
Національність Канадець
Професія гітарист,
звукорежисер,
музичний продюсер,
кінокомпозитор
Інструменти гітара,
бас-гітара,
синтезатор
Жанр рок,
ембієнт,
етнічна музика,
мінімалізм
Лейбли 4AD, Real World, Canadian Rational
michaelbrookmusic.com

Майкл Брук (англ. Michael Brook, народився в 1952 році в Торонто[1]) — канадський гітарист-новатор, винахідник, музичний продюсер і кінокомпозитор, член Американського товариства композиторів, авторів і видавців (ASCAP).[2] Грає в багатьох жанрах, включаючи рок, електронну музику, етнічну музику, мінімалізм. Створив і постійно використовує в своїх записах електрогітару з нескінченним сустейном, яку назвав «Нескінченною гітарою» (англ. «Infinite guitar»).[3] З Майклом Бруком співпрацювало, записувалося і виступало багато відомих музикантів різних жанрів, серед, яких: Дживан Гаспарян, Едж, Браян Іно, Роберт Фріпп, Даніель Лануа, Джон Хассель, Девід Сілвіан, Браян Феррі, тощо.[4]

Біографія[ред. | ред. код]

Майкл Брук народився і виріс в канадському місті Торонто. В юності захоплювався фотографуванням.[5] Після школи, погравши на гітарі в кількох музичних гуртах і досягнувши, на його думку, музичної «стелі», вирішив дізнатися про музику більше і вступив до Йоркського університету де вивчав електронну музику, психологію в мистецтві і електроніку. В освітню програму входило дослідження впливу африканської музики на американську. Майкл зблизився з викладачами відділення східної музики, серед яких був трубач та композитор Джон Хассель, композитор-мінімаліст Ла Монте Янг і класичний індуський співак Пандіт Пран Нат. Восени 1976 року він взяв участь у записі першого альбому Джона Хасселя «Vernal Equinox» як один із звукорежисерів, а на початку 80-х концертував з його ансамблем як музикант.

З ростом творчих перспектив після висунення в 1993 році документального фільму з музикою Брука[6] на «Оскар», він переїхав в Лос-Анджелеса і оселився в районі Голлівудських пагорбів, де відкрив свою домашню студію La Lavanderia. Гастролював як учасника гурту Девіда Сільвіана та Роберта Фріппа з фінальним концертом в Королівському Альберт-Холлі в грудні 1994 року, який задокументований на диску «Damage: Live». Він починав концерти з соло на гітарі, демонструючи ефект «Нескінченної гітари». В 1998 році вийшов триб'ют-альбом пісень співака Хосе Хосе «Volcán: Tributo a José José». В січні-лютому 2007-го Брук виступав на маленьких майданчиках в Канаді і США.

Гра на гітарі[ред. | ред. код]

У молодості Брук грав у багатьох блюз-рокових гуртах Торонто, намагаючись грати якомога швидше. Пізніше він зненавидів такий стиль гри, вважаючи його сильно гімнастичним і бездушним. Виступаючи наприкінці 70-х років на концертах у складі гурту The Everglades, він був відомий грою без перерви між піснями.

Інтерес Брука до вібрато і орнаментики, які властиві арабській та індійській музиці, бажання привнести ці елементи в свою гру і невдоволеність доступним устаткованням для збільшення сустейна, спонукали його до технічних експериментів під час запису дебютного альбому «Hybrid». Так була створена «Нескінченна гітара», і орнаментовані пасажі стали основним елементом гри Майкла Брука.[7]

Майкл Брук не використовує звичну для рок-музики техніку запису гітари через ламповий підсилювач, гучномовець і мікрофон або їхні електронні симулятори. Він підключає інструмент до мікшера через передпідсилювач лише для підняття рівня сигналу, отримуючи таким чином звук гітари, а не підсилювача.

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні та концертні альбоми[ред. | ред. код]

  • Hybrid (1985 EG) — за участю Браяна Іно і Даніеля Лануа;
  • Sleeps with the Fishes (1987 4AD) - спільно з Пітером Нотеном з Clan of Xymox;
  • Mustt Mustt (1990 RealWorld) — спільно з Нусрат Фатех Алі Ханом;
  • Cobalt Blue (1992 4AD);
  • Live at the Aquarium (1993 4AD);
  • Shona (1995 Sine);
  • Damage: Live (1994 Virgin) — спільно з Девідом Сільвіаном та Робертом Фріппом;
  • Dream (1995 RealWorld) — спільно з У. Шрінівасом.
  • Night Song (1996 RealWorld) — спільно з Нусрат Фатех Алі Ханом;
  • Star Rise (1997 RealWorld) — ремікси композицій з альбомів Mustt Mustt і Night Song;
  • Black Rock (1998 RealWorld) — спільно з Дживаном Гаспаряном;
  • Assembly (2002 RealWorld) — спільно з Хукве Завосе;
  • RockPaperScissors (2006 Canadian Rational);
  • BellCurve (2007);
  • Penumbra (2008 Canadian Rational/bigHelium) — спільно з Дживаном Гаспаряном.

Саундтреки[ред. | ред. код]

  • «Полонений» (1986) (англ. «Captive»);
  • «Тепло» (1995) (англ. «Heat»);
  • «Алігатор-альбінос» (1997) (англ. «Albino Alligator»);
  • «Скорбота» (1999) (англ. «Affliction»);
  • «Злочин і кара по-американськи» (2000) (англ. «Crime and Punishment in Suburbia»);
  • «Місія нездійсненна 2» (2000) (англ. «Mission Impossible 2»);
  • «Чорний яструб» (2001) (англ. «Black Hawk Down»);
  • «Шарлотта іноді» (2002) (англ. «Charlotte Sometimes»);
  • «Індія: Королівство тигра» (2002) (англ. «India: Kingdom of the Tiger»);
  • «Tre» (2007)
  • «Незручна правда» (2002) (англ. «An Inconvenient Truth»);
  • «У диких умовах» (2007) (англ. «Into the Wild»);
  • «Americanese» (2008)
  • «Дорожнє кіно» (2009) (англ. «Road, Movie»);
  • «Боєць» (2009) (англ. «The Fighter»);
  • «Я йду — не плач» (2010) (англ. «EL Infierno»);
  • «Пекло» (2010) (англ. «Country Strong»);
  • «Дарвін» (2011) (англ. «Darwin»);
  • «The Perks of Being a Wallflower» (2012).

Саундтрек альбоми[ред. | ред. код]

  • Captive (1986 Virgin) — спільно з Еджем;
  • Albino Alligator (1997 4AD);
  • Affliction (1999);
  • India: Kingdom of the Tiger (2002);
  • An Inconvenient Truth (2006);
  • Into the Wild (2007 Lake Shore).

Як акомпаніатор[ред. | ред. код]

  • Power Spot (ECM, 1986) — з Джоном Хасселем

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Альбом «Night Song» — спільно з Нусрат Фатех Алі Ханом:
    • Висунутий на премію «Греммі» в категорії «Найкращий альбом етнічної музики» (1997).[8]
  • Музика до фільму «У диких умовах» — спільно з Кейкі Кінгом і Едді Веддером:
    • Висунута на премію «Золотий глобус» у категорії «Найкраща музика для повнометражного фільму» (2008);
    • Висунута на премію Товариства онлайнових кінокритиків в категорії «Найкраща музика» (2008).[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Майкл Брук на сайті Internet Movie Database (англ.)
  2. Біографія Майкла Брука на офіційному сайті (англ.)
  3. Paul Tingen. Michael Brook // Sound on Sound: Журнал. — 1995. — № 7. (англ.)
  4. Список альбомів записаних за участю Майкла Брука (англ.)
  5. Right Place, Right Time. Radio Real World (англ.)
  6. «Пожежі Кувейту» на сайті Internet Movie Database (англ.)
  7. Mark Pendergast. Brian Eno: «A fervent nostalgia for the future» — Thoughts, Words, Music and Art. Part Two. // Sound on Sound : Журнал. — Лютий 1989. — Т. 4. — № 4.
  8. 1997 Grammy Awards. MetroLyrics (англ.)
  9. Awards for Michael Brook. Internet Movie Database. — Список нагород Майкла Брука в кінематографі.

Посилання[ред. | ред. код]