Майкл Еліг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Еліг
Michael Alig
Народився 29 квітня 1966(1966-04-29) (52 роки)
Саут-Бенд, штат Індіана
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність американець
Діяльність Промоутер
Alma mater Фордхемський університет і Інститут технології моди[d]
IMDb nm0019602
Сторінка в Інтернеті michaelalig.com

Майкл Еліг (нар. 29 квітня 1966, Саут-Бенд, штат Індіана) — є одним із засновників Club Kids, групи молодих неформалів на чолі з Елігом і його найкращим другом Джеймс Сент-Джеймсом наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років. У 1996-му році Еліг визнав себе винним у ненавмисному вбивстві після вбивства і розчленування Андре «Ангел» Мелендес[en][10] у конфронтації через заборгованість за наркотики.[1][1][2]

Біографія[ред. | ред. код]

Андеграундні клубні сцени[ред. | ред. код]

Еліг переїхав до Нью-Йорку, щоб вступити до коледжу в Фордхемський університет|Університет Фордхема, який він пізніше кинув. Він почав працювати в Danceteria[en] в 1983-му році як помічник офіціанта. Після кількох, влаштованих ним вечірок, він став домінуючою зіркою в таких тусовках. Еліг був наставником світського Джеймс Сент-Джеймса і власника клубу Пітер Гат'єном[en] в той час, як зростала його популярність і популярність в національній андераундній клубній сцені його стилю.

Club Kids Еліга[ред. | ред. код]

Інші протеже Еліга включали таких постатей, як: Gitsie, Jennytalia, Роберт «Freez» Ріггс, Richie Rich[en], Чарлі «Даш» Престано, Аманда Лепор[en], RuPaul, і багато інших нестандартних яскравих Club Kids-особистостей. Обурливі Club Kids і їх поява в новинах і телевізійних ток-шоу, призвела автоматично до того, що вони з'явилися на шоу Геральдо Рів'єра[en], і були показані там п'ять разів.

Вбивство Ангела Мелендеза[ред. | ред. код]

Андре «Анжел» Мелендес[en] заробляв гроші наркодилерством, і знаходився в центрі уваги, і після закриття бару федеральними агентами, Мелендес був звільнений. При відсутності роботи він переїхав в квартиру Еліга у Фентон Бейлі, частіше страждаючи від наркотиків, Еліг і його друг Роберт «Freeze» Ріггс вбили Мелендеза після сварки через багато речей, включаючи давній борг за наркотики[3]. Еліга забирала швидка багато разів, коли він був настільки передозований наркотиками, що події пам'ятає хмарно. 9 грудня 1996 року, Ріггс зізнався поліції, що 17 березня 1996 він вбивав «Янгола» разом з Елігом[4] Alig has claimed many times that he was so high on drugs that the events are quite cloudy. On December 9, 1996, Riggs confessed to police that on March 17, 1996:[5].

У неділю в березні 1996-го року я був удома… і Майкл Еліг і Ангел Мелендес голосно сперечалися… і все голосніше. Я відкрив кімнату і попрямував до іншої спальні… і в цей момент Майкл Еліг закричав, «Допоможи мені!» «Приберіть його від мене», бо [Ангел] почав його люто трясти і штовхати його об стіну. Він волав «Ви краще віддайте свої гроші або я зламаю тобі шию»… Я схопив молоток… і вдарив Ангела по голові…[4]

Тоді відповідно Ріггс ударив Мелендеса в цілому три рази по голові. Тоді Еліг схопив подушку і спробував задушити напівмертвого «Ангела»[4]. Коли Мелендес був без свідомості Ріггс пішов в іншу кімнату, а коли він повернувся, він побачив зламаний шприц на підлозі. Проте, історія Еліга, що він вводив отруту у Мелендеза з Drano[en] в тіло, в той час як Ріггс стверджує, що Еліг вилив її в горло Мелендезу. Еліг і Ріггс не знали, що робити з тілом; вони поклали його у ванну, що вони заповнили льодом. Вони зберігали тіло від гниття, але через кілька днів труп почав смердіти. Після цього, постало питання та обговорення того, що робити далі (і хто повинен це робити). Еліг ввів собі героїн. Потім він відрізав ноги від трупа, поклав їх у мішок для сміття, а інше в коробку. Після цього він кинув труп в ріку Гудзон[4].

Нью-Йорк Таймс повідомило, що Ріггс дав Елігу десять мішків героїну, щоб він зміг порубати тіло.

Дослідження зникнення[ред. | ред. код]

У той час, як Еліг був в реабілітаційному центрі, поширювалися чутки про причетність Еліга у смерті Мелендеза в Village Voice, у статтях Майкла Мусто[en]. Хоча не використовувалися імена інформаторів, звіти Мусто включали деталі вбивства. Мусто раніше повідомив про стрілянину Еліга для загальної уваги громадськості, і відзначився, досить голосно з приводу зниклої клаб-людини. 27 квітня 1996 року у колонці Нью-Йорк Пост у колонці «Page Six» був опублікований провідний пункт про таємницю вбивства, посилаючись на звітність Мусто, а також для журналу «New York». Протягом найближчих тижнів, Village Voice продовжував подавати доповіді і звинувачення у вбивстві Мелендеза Елігом[6].

До вересня поліція досі не допитувала Еліга про вбивство; вони були зосереджені на його бізнес-партнері Пітері Гат'єну[en], спонукаючи Еліга дати свідчення проти нього[7][8]. За декілька місяців пройшло багато людей свідчити за невинність Еліга, поки розчленований торс «Ангела» не був знайдений у водах Стейтен-Айленд[9]. Джеймс Сент-Джеймс розповідає, що брат Мелендеза був збитий з пантелику, що він вважав черствою байдужістю дії з боку поліції і по відношенню до сценічного «Ангела» з боку його друзів.

У листопаді 1996 року слідчий повідомив, що тіло було визначено як Мелендеса[10]. Еліг втік до Нью-Йорка, щоб зупинятися в готелі в Нью-Джерсі де поліція оточила місце[5]. У грудні 1997 року Еліг і його спільник Роберт Ріггс визнали себе винним у ненавмисному вбивстві і були засуджені до 10 і 20 років позбавлення волі за вбивство Мелендеза.

Перебуваючи у в'язниці, Еліг сказав в інтерв'ю Мусто: «Я знаю, чому я проговорився, можливо, хотів зупинити себе, я був під контролем старої приказки „Що ви повинні зробити, щоб привернути увагу — …Вбити когось?“»[11].

В'язниця[ред. | ред. код]

[1][12]У той час, як в ув'язненні в пенітенціарній системі Нью-Йорку, Еліг переводився з в'язниці у в'язницю, а також провів час в психіатричному відділенні в Рікерс Айленд[en][13] .

Умовно-дострокове звільнення[ред. | ред. код]

Еліг отримав право на умовно-дострокове звільнення в 2006-му році. У його першому запиті на умовно-дострокове звільнення, в листопаді 2006 року, було відмовлено, нібито після того як офіцери умовно-дострокового звільнення подивилися вигаданий фільм заснований на житті Еліга — Party Monster, в ролях з Маколей Калкіном[1]. Йому знову було відмовлено в умовно-достроковому звільненні в липні 2008 року.

Еліг був звільнений з в'язниці умовно-достроково лише 5 травня 2014-го року[2].

Вплив Еліга на популярну культуру та творчість після ув'язнення[ред. | ред. код]

Події молодих років Майкла Еліга, у ролі популярного клубного промоутера до його арешту були зображені у фільмі Party Monster: The Shockumentary[en] 1998 року і у художньому фільмі Party Monster 2003 року, де в головній ролі був Маколей Калкін, що грав Еліга і Сет Грін, який грав Сент-Джеймса. Події також були розкриті у мемуарах Сент-Джеймса, Кривава дискобаня[14], перевиданий з назви Party Monster після виходу фільму з тією ж назвою. Еліг дав інтерв'ю, перебуваючи у в'язниці за Limelight[en] режисера Біллі Корбена[en]. Його справа також була показана у телесеріалі Американське правосуддя[en] і Notorious[en], а також у Deadly Devotion на Investigation Discovery.

Тюремний музичний CD[ред. | ред. код]

У червні 2001 року Девід М. Ламберт з колективу «The Satori Group», британський художник відвідав Еліга в Клінтонській установі виправлення в Даннемора, штат Нью-Йорк. Він зробив записи, які були використані у створенні Страшної краси за участю Майкла Еліга, музичного компакт-диску з дев'ятьма доріжками, які використовували зразки з біографічного фільму Party Monster, оригінальні тексти і вокал Еліга, серед іншого контенту[15].

Творчість після ув'язнення[ред. | ред. код]

У 2014 році Майкл Еліг підписав 3-річний контракт задля ексклюзивного запису з лейблом «Austound Music» з Остіна. В даний час (2014 рік) він працює з продюсером Грегом Танусі, записуючи мейнстрімну поп-музику. Він планує випустити свій перший офіційний E.P. свого музичного твору при лейблі «Austound Music» під назвою «Deviation on Demand». Серед іншого, проект Грега Танусі включатиме, пісню записану з DJ Keoki[en], і співпрацю з продюсерським будинком Man Parrish.[16][17]

Еліг також випустив свій перший сингл «What's In (feat. DJ Keoki)» 15 жовтня 2014 року, а згодом і однойменний кліп[18] 21 листопада 2014 року.[19][20]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Van Meier, Jonathan Van (November 20, 2006). Party Boy in a Cage. New York Magazine. Процитовано 2008-03-22. 
  2. а б Selbry, Jenn «Michael Alig released from jail: Infamous Club Kids ‘Party Monster’ convicted of murdering and dismembering roommate freed»The Independent (May 5, 2014)
  3. [1] // thesmokinggun.com (англ.)
  4. а б в г Robert "Freeze" Riggs written confession. The Smoking Gun[en]. 2007. Процитовано 2014-05-10. 
  5. а б Fenton Bailey, Randy Barbato; (1998) Format: Documentary Party Monster: The Shockumentary
    Party Monster (1998) на сайті IMDb (англ.)
  6. [2] // metroactive.com (англ.)
  7. [3]// tvguide.com (англ.)
  8. [4] // tvguide.com (англ.)
  9. [5] // nydailynews.com (англ.)
  10. "Dancing, Drugs, and Murder". Bill Kurtis, Host. [American Justice[en]]. A&E Network, New York City. 2000. Retrieved on November 11, 2010.
  11. [6] // archive.org (англ.)
  12. Alig, Michael and St. James, James (August 5, 2004). Phone Call from a Felon, or Fabulous but True Tales from Inside the Big House. Процитовано 2008-03-22. 
  13. Alig, Michael Alig and St. James, James (October 21, 2004). Phone Call from a Felon - Part 11. WOW. Процитовано 2008-03-23. «You know, James, you don’t know any of this: When I first got to Rikers Island, do you know that they put me in the mental ward?» 
  14. James St. James. Disco Bloodbath: A Fabulous But True Tale of Murder in Clubland (вид. August 11, 1999). Simon & Schuster. с. 2222. ISBN 0-684-85764-2. 
  15. [7] // michaelaligclubkids.com (англ.)
  16. http://nypost.com/2014/08/14/club-kid-killer-mentoring-others-relishing-return-to-nyc/
  17. https://soundcloud.com/greg-tanoose/teaser-whats-in?in=greg-tanoose/sets/teaser-whats-in (англ.)
  18. «What's In» Michael Alig & Greg Tanoose (feat. DJ Keoki) (англ.)
  19. [8] // austoundmusic.com (англ.)
  20. [9] // tn2magazine.ie (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Стенограми тюремних телефонних викликів між Елігом та Сент-Джеймсом