Майкл Кремер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Кремер
Народився 12 листопада 1964(1964-11-12)[1][1] (55 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність економіст, викладач університету
Галузь development economics[d] і health economics[d]
Alma mater Гарвардський університет і Гарвардський університет
Науковий керівник Robert Barro[d]
Заклад Гарвардський університет і Массачусетський технологічний інститут
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди
Сторінка в Інтернеті scholar.harvard.edu/kremer

Майкл Кремер (англ. Michael Robert Kremer; нар. 12 листопада 1964(19641112)[3]) — американський економіст, фахівець з економіки розвитку[en]. Лауреат премії з економіки пам'яті Альфреда Нобеля 2019 року спільно з Абхіджит Банерджі та Естер Дюфло «за їх експериментальний підхід до пом'якшення глобальної бідності»[4].

Обіймає посаду професора з розвитку громад, створену у Гарвардському університеті на кошти Фонду Білла і Мелінди Гейтс. Кремер працює науковим консультантом в Інституті інновацій для боротьби з бідністю (en:Innovations for Poverty Action, Нью-Гейвен, Коннектикут), створеному для вирішення проблем соціального і міжнародного розвитку. Є членом міжнародного товариства по боротьбі із зубожінням.[5] Кремер є засновником і президентом Giving What We Can[en], організації, створеної на базі Гарвардського університету, яка направляє студентів і недавніх випускників як вчителів-добровольців на літні і річні програми в країни, що розвиваються.

Наукові інтереси Кремера зосереджені на дослідженні стимулів. Зокрема, на розробці механізмів стимулювання вакцинації у країнах, що розвиваються, а також на використанні рандомізованих методів для оцінки заходів у галузі соціальних наук. Він створив відому теорію економічного розвитку на базі комплементарних компетенцій, що отримала назву «теорія кілець ущільнювачів[en]».

Кремер запропонував одне з найбільш переконливих пояснень феномена гіперболічного зростання світового населення, що спостерігався до початку 1970-х років, а також економічних механізмів демографічного переходу. На Тижні зростання-2010, що проводилася Міжнародним центром зростання (en:International Growth Centre), Кремер представив своє дослідження у галузі людського капіталу.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Доробок[ред. | ред. код]

  • Michael Kremer (1993): The O-Ring Theory of Economic Development. The Quarterly Journal of Economics 108: 551–575.
  • Michael Kremer (1993): Population Growth and Technological Change: One Million B.C. to 1990. The Quarterly Journal of Economics 108: 681–716.
  • William Easterly, Michael Kremer, Lant Pritchett, Lawrence Summers (1993): Good policy or good luck? Country growth performance and temporary shocks. Journal of Monetary Economics 32: 459–483.
  • Olivier Blanchard & Michael Kremer (1997): Disorganization. The Quarterly Journal of Economics 112: 1091–1126.
  • Edward Miguel & Michael Kremer (2004): Worms: Identifying Impacts on Education and Health in the Presence of Treatment Externalities. Econometrica 72: 159–217.
  • Michael Kremer & Rachel Glennerster: Strong Medicine: Creating Incentives for Pharmaceutical Research on Neglected Diseases. Princeton University Press, 2004. ISBN 0691121133.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #128650532 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. https://www.nobelprize.org/prizes/economic-sciences/2019/kremer/facts/
  3. U.S. Public Records Index Vol 1 & 2 (Provo, UT: Ancestry.com Operations, Inc.), 2010.
  4. а б Royal Swedish Academy of Sciences (October 14, 2019). "The Prize in Economic Sciences 2019". Прес-реліз.
  5. Members
  6. MacArthur Foundation. www.macfound.org (en). Процитовано July 23, 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]