Майкл Скотт Кіммел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Скотт Кіммел
Michael Scott Kimmel
Sociologist Michael Kimmel in 2012.jpg
Майкл Кіммел у 2012
Народився 26 лютого 1951(1951-02-26)[1] (68 років)
Бруклін, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США[2]
Діяльність чоловік-фемініст, гендерний дослідник, професор соціології в університеті Стоні Брук (SBU) у Нью-Йорку
Сфера роботи Гендерні дослідження
Alma mater

Коледж Вассара (бакаравр) Браунський університет (магістр)

Каліфорнійський університет (Ph.D)
Мова творів англійська[3]
Напрямок Гендерні студії, чоловічі студії, маскулінність, чоловіки та фемінізм
У шлюбі з Емі Аронсон (Amy Aronson)
Нагороди
Сайт: michaelkimmel.com
Tackling The Boy Crisis | Michael Kimmel | TEDxSydney

Майкл Скотт Кіммел (англ. Michael Scott Kimmel; нар. 26 лютого 1951, Бруклін, США) –– чоловік-фемініст[4], американський соціолог, який спеціалізується на гендерних дослідженнях. Кіммел займає посаду професора соціології в університеті Стоні Брук (SBU) у Нью-Йорку, на базі якого в 2013 році заснував Центр Дослідження Чоловіків та Маскулінності.[5] Він є співзасновником організації Чоловіків Проти Сексизму (NOMAS)[6] та засновником і редактором академічного журналу “Чоловіки та Маскулінність” (Men and Masculinities).[7]

Походження та освіта[ред. | ред. код]

Народився у світській єврейській родині.[8] У 1972-му році отримав ступінь бакалавра з гуманітарних наук у коледжі Вассара (Vassar College), а у 1974-му році ступінь магістра в Браунському університеті. Кіммел також здобув Ph. D. у Каліфорнійському університеті (Берклі) в 1981-му році з дисертацією на тему «Абсолютизм та його невдоволення: фіскальна криза й політична опозиція у Франції та Англії» (Absolutism and its Discontents: Fiscal Crisis and Political Opposition in Seventeenth Century France and England).[9]

Академічна діяльність[ред. | ред. код]

Протягом 1982-1986 років Кіммел працював доцентом кафедри соціології в Ратґерському університеті й водночас гостьовим доцентом в Нью-Йоркському університеті. Пізніше, з 1992 по 1994 рік був гостьовим професором у своїй альма-матер, Каліфорнійському університеті (Берклі), де за 1992-1993 академічний рік був названий «Найкращим професором» за версією студентської газети «Щоденний каліфорнійський» (The Daily Californian).[10]

Доробки[ред. | ред. код]

Кіммел вважається провідною фігурою в досліджені чоловічих студій.[11][12] Він написав низку книжок на теми гендеру та маскулінності, зокрема «Гендероване Суспільство» (The Gendered Society, 2011), «Життя чоловіків» (Men's Lives, 2010), «Бути чоловіком в Америці: історія Культури» (Manhood: a Cultural History, 2012) та «Хлопчача територія: небезпечний світ, де хлопці стають чоловіками» (Guyland: The Perilous World Where Boys Become Men, 2008). Також брав участь у редагуванні «Посібника з досліджень про чоловіків і маскулінності» (Handbook of Studies on Men and Masculinities, 2005) та «Чоловіки й Маскулінності»: соціальна, культурна та історична енциклопедія» (Men & Masculinities: A Social, Cultural, and Historical Encyclopedia, 2004), яку Нью-Йоркська публічна бібліотека назвала «Найкращим посібником 2004»[13]. Крім того, Кіммел є редактором серії статей про гендер і сексуальність у видавництві Нью-Йоркського університетському.[14] У 1992–1993 роках він заснував журнал «Маскулінності», який належав Американській Асоціації Чоловічих Досліджень. Журнал був попередником іншого –– «Чоловіки та Маскулінності», який у 1998 році придбала видавницька компанія SAGE Publications. Це був один із перших академічних журналів, орієнтованих на дослідження про чоловіків з Кіммелом у ролі редактора.[15] У 2004-му році він був у складі 15-ти вчених, обраних для інноваційної стипендії від Корпорації Карнегі в Нью-Йорку (Carnegie Corporation of New York). Його дослідницькою тема –– «Глобалізація та її чоловічий зміст» (Globalization and its Mal(e)contents: The Gendered Moral and Political Economy of the Extreme Right).[16]

Залученість до організацій[ред. | ред. код]

На початку 70-х років Кіммел разом із колегами заснували організацію «Чоловіків Проти Сексизму» (NOMAS), яка першопочатково функціонувала як соціальний рух. У 1982 році (тоді ще –– «Чоловіки та Маскулінність» (M&M)) вони перейшли на формат національної членської організації та обрали 18 осіб для здобуття посад у національній раді, сприяючи колективному управлінні антисексистським рухом. У 1991-му була прийнята теперішня назва.[17]

Станом на 2019 рік NOMAS керується національною радою. Жінки так як і чоловіки заохочуються стати членами організації, щоб сприяти активізму та аналізу різних питань антисексизму, було створено окремі цільові команди, які займаються такими питаннями:

  1. Опіка над дитиною
  2. Ліквідування расизму
  3. Кінець чоловічого насильства
  4. Татіство
  5. Гомофобія, гетеросексизм, ЛГБТ
  6. Чоловіки, культура та мистецтво
  7. Здоров’я чоловіків та ментальне здоров’я
  8. Чоловіки й духовність
  9. Асоціації чоловічих студій
  10. Секс торгівля, порнографія та комерційна індустрія сексу
  11. Профемінізм
  12. Репродуктивні права

В інтерв’ю з українською соціологинею для гендерного журналу «Я» Кіммел описав позицію організації:

« «… ми, насамперед, виступаємо проти сексизму – дискримінації за статтю. Окрім цього, серед інших важливих засад діяльності нашої організації – боротьба з расизмом та гомофобією… NOMAS вірить, що покращення життя чоловіків можливо лише шляхом подолання сексизму, гомофобії, расизму. Адже в суспільстві та медіа образ «крутого», сильного, владного чоловіка часто передбачає пригнічення інших, як жінок, загалом, так і певних груп чоловіків (за етнічною, релігійною ознакою, сексуальною ідентичністю тощо)».[18] »

Приватне життя[ред. | ред. код]

Кіммел одружений на викладачці медіа студій та журналістики Емі Аронсон (Amy Aronson).[19]

Звинувачення в сексуальному домаганні[ред. | ред. код]

Напередодні отримання премії Джессі Бернард (Jessie Barnard Award) від Американської соціологічної асоціації в 2018 році, Кіммел був звинувачений у сексуальних домаганнях.[20] Після чого свідчення Кіммела були опубліковані в медіа ресурсі «Хроніка Вищої Освіти» (The Chronicle of Higher Education). У статті висвітлюється історія сексуальних домагань і розслідування, що триває за Статтею IX (Title IX). У своїй заяві він відклав отримання нагороди, надавши своїм обвинувачам шість місяців на те, щоб подати скаргу до Комітету американської соціологічної асоціації з професійної етики. З того часу, один із колишніх аспірантів Кіммела, який зараз є професором гендерних досліджень, подав звинувачення в регулярному дискримінаційному та зневажливому ставленні до студенток та трансгендерних студентів. За його словами, вона отримували порівняно легкі завдання без необхідності застосовувати широкий набір навичок. Американська соціологічна асоціація призупинила отримання Кіммелом премії Джессі Бернарда.[21]

Роботи[ред. | ред. код]

  • 1988: Абсолютизм і його Невдоволення: держава і суспільство у Франції та Англії в 17 столітти (Absolutism and its Discontents: State and Society in 17th Century France and England)
  • 1990: Революція: соціологічна інтерпретація (Revolution: A Sociological Interpretation)
  • 1991: Чоловіки проти порнографії (Men Confront Pornography)
  • 1992: Проти течії: профеміністичні чоловіки в США (Against the Tide: Pro-Feminist Men in the U.S.)
  • Роздоріжжя: трансдисциплінарні перспективи гендеру та суксуальності (Intersections: transdisciplinary perspectives on genders and sexualities)
  • 1995: Політика бути чоловіком (The Politics of Manhood)
  • 1996: Чоловіки, які змінюються: нові напрямки у вивченні чоловіків та маскулінності (Changing Men: New Directions in the Study of Men and Masculinity)
  • 2004: Чоловіки та Маскулінності: соціальна, культурна та історична енциклопедія (Men & Masculinities: A Social, Cultural, and Historical Encyclopedia)
  • 2005: Посібник із досліджень чоловіків та маскулінності (Handbook of Studies on Men and Masculinities)
  • 2005: Гендер бажання: есе про маскулінність (The Gender of Desire: Essays on Masculinity)
  • 2008: Хлопчача територія: небезпечний світ, де хлопці стають чоловіками (Guyland: The Perilous World Where Boys Become Men)
  • 2010: Привілей: читач (Privilege: a reader)
  • 2010: Чоловік без фреймінгу: політика сучасних маскулінностей (Misframing men: the politics of contemporary masculinities)
  • 2011: Гендероване суспільство (The gendered society)
  • 2011: Соціологія сьогодні: основи (Sociology now: the essentials)
  • 2012: Бути чоловіком в Америці: культурна історія (Manhood in America: A Cultural History)
  • 2013: Розлючені білі чоловіки: американська маскулінність наприкінці ери (Angry White Men: American Masculinity at the End of an Era)
  • 2018: Зцілення від ненависті: як молоді чоловіки потрапляють в- та виходять -із насильницького екстремізму (Healing from Hate: How Young Men Get Into―and Out of―Violent Extremism)

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Майкл Кіммел. Гендероване Суспільство –– вид. Сфера, 2013. –– 456 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #137361629 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. LIBRIS — 2012.
  3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Hanna Rosin (November 22, 2013). «Even Madder Men». New York Times. Retrieved June 30, 2014.
  5. «Center for the Study of Men and Masculinities». Stony Brook. Archived from the original on 2014-11-06. Retrieved 2014-11-27.
  6. «Biography». Stony Brook University. Retrieved May 17,2012.
  7. Korgen, Kathleen Odell; White, Jonathan M.; White, Shelley (2011). Sociologists in Action: Sociology, Social Change, and Social Justice. Thousand Oaks, Calif.: Pine Forge Press. p. 175. ISBN 978-1-4129-8283-2.
  8. Hugo Schwyzer, Raising Feminist Sons: A Conversation With Michael And Zachary Kimmel, September 12, 2012
  9. «Curriculum Vitae» 2011-06-29 at the Wayback Machine. Stony Brook University. Retrieved May 17. 2012.
  10. «Michael Scott Kimmel (1974) Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.». University of California, Berkeley. Retrieved May 17, 2012.
  11. Bronner, Simon J., ed. (2005). «Manly Traditions: The Folk Roots of American Masculinities». Bloomington: Indiana University Press. pp. 38–39. ISBN 978-0-253-34613-1.
  12. Yang, Wesley (September 7, 2008). «Nasty Boys». The New York Times.
  13. «Best of Reference 2004: Superheroes of Reference». New York Public Library. Archived from the original on July 19, 2012. Retrieved May 21, 2012.
  14. «Transdisciplinary Perspectives on Genders and Sexualities». New York University Press. Archived from the original on August 6, 2012. Retrieved May 17, 2012.
  15. «House-husbands and techno-sperm». Times Higher Education. October 8, 1999. Retrieved May 21, 2012.
  16. «[https://web.archive.org/web/20120914184802/http://carnegie.org/news/press-releases/story/news-action/single/view/class-of-2004-carnegie-scholars-announced/ Class of 2004 Carnegie Scholars Announced]». Carnegie Corporation of New York. May 7, 2004. Archived from the original on September 14, 2012. Retrieved May 21, 2012
  17. «NOMAS». nomas.org. National Organization for Men Against Sexism. Retrieved May 8, 2013.
  18. Марценюк Т. Майкл Кіммел «Чим більш рівним є суспільство у гендерних питаннях, тим краще живуть чоловіки» // Я: гендерний журнал. - № 3 (39), «Гендер і чоловіки». – 2015. – С. 6-8.
  19. Kimmel, Michael; Aronson, Amy (2011). Sociology now: the essentials. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall PTR. ISBN 9780205731992. Preview.
  20. Coston, Bethany M. (August 9, 2018). «Reclaiming my fear: I will no longer stay silent about Michael Kimmel». Medium. Retrieved August 15, 2018.
  21. Ratcliffe, Rebecca (August 15, 2018). «Women's rights campaigner accused of sexual harassment». The Guardian. Retrieved August 15, 2018.