Майкл Фашем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Майкл Фешем)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Майкл Фашем
Народився 29 травня 1942(1942-05-29)
Еджверd, Барнет, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Помер 7 червня 2008(2008-06-07) (66 років)
·злоякісна пухлина
Місце проживання Grayshott, England
Країна  Велика Британія[3]
Діяльність океанолог
Alma mater
Членство Лондонське королівське товариство
Нагороди

Майкл Джон Роберт Фашем, ЛКТ[4] (нар. 29 травня 1942(19420529) — пом. 7 червня 2008[5]) — британський океанограф і спеціаліст з моделювання екосистем. Він найбільш відомий своєю піонерською роботою в розробці моделей екосистем планктону відкритого океану[6][7].

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Фашем народився у 1942 році в Еджвері на півночі Лондона і навчався в гімназії Кілберна у Квінз-Парку. В Бірмінгемському університеті він спочатку вивчав фізику, здобувши свій перший ступінь у 1963 році, але перейшов до вивчення морської геології, в цій галузі він здобув докторський ступінь у 1968 році[8].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після отримання докторського ступеня він приєднався до Національного інституту океанографії (НІО) у Вормлі та працював там та його подальших установах[9] протягом усієї своєї кар'єри. Тут разом із колегами з НІО Фашем розробив одну з перших суднових комп'ютерних систем[10][11]. Він також застосував свій досвід у статистиці до біогеографії планктону, галузі, яка тоді була переважно описовою[12][13]. Це призвело до серії робіт про розподіл планктону[14][15], а також до розробки поточного флуориметра, який можна використовувати для вимірювання хлорофілу фітопланктону під час гідрографічних досліджень[16].

Діаграма моделі планктонної екосистеми відкритого океану Фашем, Даклоу та Мак-Келві (1990)[17]

У 1980-х роках Фашем почав спрямовувати свої дослідження на кількісну обробку потоків енергії та матеріалу через ланцюг живлення океану[18][19]. Ця робота призвела до розробки Фашемом та його колегами початкової моделі екосистеми планктону відкритого океану[17]. Ця модель, іноді відома за ініціалами її авторів, «ФДК». Вона передбачає розподіл екосистеми планктону на сім компонентів, включно з фітопланктоном і зоопланктоном, і містить мікробну петлю для представлення ремінералізації. Це дослідження є одним із найбільш цитованих документів у своїй галузі[6]. У 2010 році ця праця отримала нагороду Джона Мартіна від Американського товариства лімнології та океанографії[20]. Подальша спільна робота з колегами з Прінстонського університету призвела до того, що модель екосистеми була однією з перших, яку застосували в моделі загальної циркуляції Північної Атлантики[21]. У пізніших роботах Фашем продовжував вдосконалювати моделі екосистем, розглядаючи такі аспекти, як оптимізація параметрів[22], баланс автотрофного та гетеротрофного планктону[23], добову вертикальну міграцію[24] та роль мікроелемента заліза в первинній продукції океану[25].

Фашем відігравав важливу роль у міжнародному спільному дослідженні глобальних океанських потоків, яке проводилося з 1987 по 2003 рік. Він працював у національному та міжнародному комітетах, а потім працював головою міжнародного комітету з 1998 по 2000 рік.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

У 2000 році Фашема обрали членом Лондонського королівського товариства (ЛКТ)[4], у 2002 році він отримав медаль Товариства Челленджера[26][27] на знак визнання його ролі в морській науці[28].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Хоча Фашем офіційно пішов на пенсію у 2002 році, він продовжив свої дослідження та викладання[6]. Він помер у 2008 році після тривалої боротьби з раком[4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Anderson, Thomas R.; Bryden, Harry L. (2015). Michael John Robert Fasham 29 May 1942 – 7 June 2008. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 61: 103—121. doi:10.1098/rsbm.2015.0014. ISSN 0080-4606.
  2. ↑ ASLO John Martin Award [Архівовано 7 липня 2007 у Wayback Machine.], American Society of Limnology and Oceanography
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12424840z // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  4. ↑ а б в Michael John Robert Fasham. 29 May 1942 — 7 June 2008. royalsocietypublishing.org (англ.). doi:10.1098/rsbm.2015.0014. Процитовано 19 серпня 2022.
  5. ↑ а б Anderson, T. R. (2008). Modelling the marine biota: A tribute to Mike Fasham (1942–2008). Ocean Challenge. 16: 6—7.
  6. ↑ а б в Martin, A. P.; Lampitt, R.; Billett, D.; Talbot, P.; Anderson, T. R. (2010). Dedication to Dr. Martin Angel and Prof. Mike Fasham FRS (PDF). Deep-Sea Research Part II. 57 (15): 1272—1280. Bibcode:2010DSR....57.1272M. doi:10.1016/j.dsr2.2010.01.004.
  7. ↑ Michael FAsham Obituary [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], NOCS
  8. ↑ Fasham, Michael John Robert (1968). A statistical analysis of oceanic magnetic anomalies (Дипломна робота PhD). University of Birmingham. OCLC 911166887.
  9. ↑ These included: James Rennell Centre for Ocean Circulation, formed 1990; Southampton Oceanography Centre, formed 1995; National Oceanography Centre, Southampton, formed 2005.
  10. ↑ Fasham, M. J. R. (1970). The use of a shipborne computer for navigation. Proceedings of the Conference on Electronic Engineering in Ocean Technology: 259—270.
  11. ↑ Fasham, M. J. R. (1971). Sea-going computers. У M. R. Clarke (ред.). Deep Oceans. Arthur Barker Ltd, London. с. 58—60.
  12. ↑ Angel, M. V.; Fasham, M. J. R. (1973). SOND cruise 1965 – factor and cluster analyses of plankton results, a general summary. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 53: 185—231. doi:10.1017/s002531540005671x.
  13. ↑ Fasham, M. J. R.; Foxton, P. (1979). Zonal distribution of pelagic Decapoda (Crustacea) in the eastern North Atlantic and its relation to the physical oceanography. J. Exp. Mar. Biol. Ecol. 37 (3): 225—253. doi:10.1016/0022-0981(79)90062-5.
  14. ↑ Fasham, M. J. R.; Angel, M. V.; Roe, H. S. J. (1974). An investigation of spatial pattern of zooplankton using Longhurst-Hardy Plankton Recorder. J. Exp. Mar. Biol. Ecol. 16 (2): 93—112. doi:10.1016/0022-0981(74)90013-6.
  15. ↑ Fasham, M. J. R. (1978). The statistical and mathematical analysis of plankton patchiness. Oceanogr. Mar. Biol. Annu. Rev. 16: 43—79.
  16. ↑ Fasham, M. J. R.; Pugh, P. R.; Griffiths, D.; Wheaton, J. E. G. (1983). A submersible fluorometer for the detection of chlorophyll. Radio and Electronic Engineer. 53: 21—24. doi:10.1049/ree.1983.0005.
  17. ↑ а б Fasham, M. J. R.; Ducklow, H. W.; McKelvie, S. M. (1990). A nitrogen-based model of plankton dynamics in the oceanic mixed layer. Journal of Marine Research. 48 (3): 591—639. doi:10.1357/002224090784984678.
  18. ↑ Fasham, M. J. R. (1981). Analytic food web models. У T. Platt (ред.). Mathematical models in biological oceanography. UNESCO Press, Paris, France. с. 54–65. ISBN 978-92-3-101922-7.
  19. ↑ Fasham, M. J. R. (ed.) (1984). Flows of energy and materials in marine ecosystems: theory and practice. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. NATO conference series. IV, Marine sciences. 13: 275. doi:10.1017/S0025315400061002.
  20. ↑ John Martin Award. American Society of Limnology and Oceanography. Архів оригіналу за 7 July 2007. Процитовано 14 вересня 2010.
  21. ↑ Sarmiento, J. L.; Slater, R. D.; Fasham, M. J. R.; Ducklow, H. W.; Toggweiler, J. R.; Evans, G. T. (1993). A seasonal three-dimensional ecosystem model of nitrogen cycling in the North Atlantic euphotic zone (PDF). Global Biogeochemical Cycles. 7 (2): 417—450. Bibcode:1993GBioC...7..417S. doi:10.1029/93GB00375.
  22. ↑ Fasham, M. J. R.; Evans, G. T. (1995). The use of optimization techniques to model marine ecosystem dynamics at the JGOFS station at 47°N 20°W. Philosophical Transactions of the Royal Society B. 348 (1324): 203—209. doi:10.1098/rstb.1995.0062.
  23. ↑ Fasham, M. J. R.; Boyd, P. W. та ін. (1999). Modeling the relative contributions of autotrophs and heterotrophs to carbon flow at a Lagrangian JGOFS station in the Northeast Atlantic: The importance of DOC. Limnology and Oceanography. 44 (1): 80—94. Bibcode:1999LimOc..44...80F. doi:10.4319/lo.1999.44.1.0080. JSTOR 2670896.
  24. ↑ Flynn, K. J.; Fasham, M. J. R. (2002). A modelling exploration of vertical migration by phytoplankton. Journal of Theoretical Biology. 218 (4): 471—484. doi:10.1006/jtbi.2002.3093.
  25. ↑ Fasham, M. J. R.; Flynn, K. J. та ін. (2006). Development of a robust marine ecosystem model to predict the role of iron in biogeochemical cycles: A comparison of results for iron-replete and iron-limited areas, and the SOIREE iron-enrichment experiment. Deep-Sea Research Part I. 53 (2): 333—366. Bibcode:2006DSRI...53..333F. doi:10.1016/j.dsr.2005.09.011.
  26. ↑ Obituary, Ocean Challenge
  27. ↑ Challenger Medal, Challenger Society
  28. ↑ The Challenger Medal. Challenger Society for Marine Science. Процитовано 16 вересня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майкл_Фашем&oldid=40588988