Майк Йогансен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Майк Гервасійович Йогансен
Майк Йогансен

Майк Йогансен
При народженні Михайло Гервасійович Йогансен
Псевдоніми, криптоніми Майк Йогансен
Народження 16 (28) жовтня 1895(1895-10-28)
  Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 27 жовтня 1937(1937-10-27) (41 рік)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukranian State.svg УНР →
УРСР →
СРСР СРСР Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів українська
Рід діяльності поет, прозаїк, перекладач, критик, лінгвіст

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
Майк Йогансен
Зліва направо: Петро Панч, Майк Йогансен, Василь Вражливий, Григорій Епік. Харків, 1926
Майк Йогансен, кінець 1920-х

Майк Йогансен; справжнє ім'я — Йога́нсен Михайло Герва́сійович (16 [28] жовтня 1895(18951028), Харків — 27 жовтня 1937, в'язниця НКВС, Київ) — український поет, прозаїк доби «Розстріляного відродження». Також перекладач (у співавторстві з Борисом Ткаченком), критик, лінгвіст, сценарист. Один із засновників літературного об'єднання ВАПЛІТЕ.

Жертва сталінських репресій.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 (28) жовтня 1895(18951028) року в Харкові в сім'ї вчителя німецької мови, вихідця з Латвії. Середню освіту здобув у Третій харківській чоловічій гімназії, де навчався разом із майбутніми російськими поетами-футуристами Григорієм Петніковим та Божидаром та українським географом Юрієм Платоновим. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського Імператорського університету (1917), де спеціалізувався на вивченні латини.

1918 року Йогансен під враженням від Радянсько-української війни та кривавих розправ денікінців у Харкові, за його власним свідченням, «поклав різку лінію у світогляді і пристав до марксівського». Відтоді почав писати вірші українською[1].

1921 року зближується з Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом із ними став фундатором Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923). В цей час працює редактором на ВУФКУ, звільняється з роботи після переїзду організації з Харкова до Києва восени 1926 року.

1925 року із групою колег вийшов із «Гарту» і заснував літературне об'єднання Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Після вимушеного саморозпуску організації в січні 1928 року ініціював створення «Техно-мистецької групи А» (1928–1931). Разом з учасниками цієї групи видавав «Універсальний журнал». З ідеї Йогансена народився також позагруповий альманах «Літературний ярмарок» (1928–1930). Пізніше вступив до Спілки радянських письменників України (1934).

Загибель[ред.ред. код]

18 серпня 1937 року заарештований співробітниками НКВС у своїй харківській квартирі в будинку «Слово». На допитах не приховував своїх політичних поглядів: «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

24 жовтня 1937 року Йогансену пред'явлено обвинувальний висновок: «З 1932 року брав участь в антирадянській націоналістичній організації, яка ставила своєю метою повалення радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду». Розглянувши на закритому засіданні 26 жовтня 1937 року судово-слідчу справу Михайла Йогансена, Військова Колегія Верховного Суду СРСР винесла вирок: «Йогансена М. Г. засудити до вищої міри кримінального покарання — розстрілу з конфіскацією всього майна, що належить йому особисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року[2] підлягає негайному виконанню».

27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляно в тюрмі НКВС у Києві. Символічна могила письменника на Лук'янівському цвинтарі.

Особисте життя[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Йогансен дуже добре грав у більярд. Одного разу він виграв партію у Володимира Маяковського, за що той, програвши, мусив залізти під стіл і декламувати вірш Пушкіна[3].

Пам'ять[ред.ред. код]

120-та річниця з дня народження Майка Йогансена відзначалася на державному рівні[4].

Творчість[ред.ред. код]

Перші вірші Йогансена було написано німецькою і російською мовами[1]. Про себе як про українського поета він заявив 1921 року публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень» і «На сполох», альманахові «Штабель».

На початку творчого шляху молодому поетові властивий мотив мрійних «островів хмар», що його Олександр Білецький назвав «запізнілим романтизмом». Та бурхлива доба швидко «перемагнітила» Йогансена. Сповнений сподівань на національне й соціальне оновлення поет видає збірку «Д'горі» (1921), в одному з розділів якої — «Скоро forte» — поетичними засобами у високих героїчних тонах відтворив добу революції і громадянської війни.

Звертаючись до фольклорних джерел, Йогансен переосмислює їх у світлі ренесансних ідей (збірка «Кроковеє коло», 1923). Поетична збірка «Ясен» (1929), яка з'явилася після книжок «Революція» (1923) і «Доробок» (1924), виявила нову якість творчих пошуків Йогансена: від стихійної революційності молодого українського інтеліґента раннього періоду творчості письменник еволюціонізує у напрямку «романтики чистого слова». Еволюція поета і його ліричного героя йшла лінією романтизації щоденної, живої, суперечливої дійсності, що по-своєму утверджувала «романтику буднів».

Пізньому періодові творчості Йогансена властиве звернення до сюжетного вірша, балад, віршованих оповідань, нарису. Він покладав великі надії на прозу, розглядав свої вірші як «юнацьку спробу», вважав лірику «недовговічною та ефемерною», мріяв написати «велике полотно» про «Харків, про індустріальне оновлення» велетенського міста.

І в поезії, і в прозі Йогансен зберігав творчу індивідуальність. Часто вдавався до експериментів — поєднував прозу й поезію в одному творі, до містифікацій. За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози, чотири книжки для дітей та дві  з літературознавства. З усього створеного головним вважав поетичний доробок. На п'ятнадцятому році творчої діяльності видав підсумкову книжку віршів, хоча свою поетичну програму не вважав вичерпаною.

Переклади[ред.ред. код]

Як випускник класичної гімназії, Йогансен знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку. Самотужки оволодів англійською, непогано знав скандинавські і слов'янські мови. У його перекладацькому доробку твори Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра, Едґара Аллана По та ін.

Бібліографія[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • Д'горі. — Х. : Всеукрлітком, 1921. — 24 с.
  • Кроковеє коло. — К. : Гарт, 1923. — 32 с.
  • Революція. — Х. : Гарт, 1923. — 16 с.
  • Доробок (Речі 1917–1923 рр.). — Х. : Червоний шлях, 1924. — 100 с.
  • Пролог до Комуни. — Х. : ДВУ, 1924. — 24 с.
  • Алло на хвилі 477: Ревю / Муз. Юлія Мейтуса, тексти Майка Йогансена. — Х. : ДВУ, 1929. — 6 с.
  • Ясен: Поезій книга друга. — Х. : ДВУ, 1930. — 64 с.
  • Збірка вибраних віршів. — Х. : ДВУ, 1930. — 78 с.
  • Баляди про війну і відбудову. — Х. : Літ. і мистецтво, 1933. — 59 с.
  • Поезії. — Х. : Рух, 1933. — 186 с.

Проза[ред.ред. код]

  • Вецеліус, Віллі. Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших : у 10-ти вип. — Х. : ДВУ, 1925. — Вип. 1–10.
  • 17 хвилин : оповідання. — Х. : Книгоспілка, 1925. — 40 с.
  • Майборода : оповідання // Всесвіт. — 1925. — № 11, 16, 18.
  • Луб'яне решето : [гуморески]. — Х. : Плужанин, 1929. — 32 с.
  • Солоні зайці : (гуморески). — Х. : Плужанин, 1929. — 32 с.
  • Подорож людини під кепом (Єврейські колонії). — [Х.]: ДВУ, 1929. — 80 с.
  • Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. — Х. : Пролетарий, 1930. — 214 с.
  • Подорож у радянську Болгарію : [нарис]. — Х.; К. : Літ. і мистецтво, 1930. — 72 с.
  • Життя Гая Сергійовича Шайби : оповідання. — Х. : Літ. і мистецтво, 1931. — 72 с.
  • Оповідання про Майкла Паркера. — Х. : Літ. і мистецтво, 1931. — 79 с.
  • Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. — [Х.] : Рух, [1932]. — 170 с.
  • Оповідання. — Х. : Рух, 1932. — 302 с.
  • Три подорожі: (Нариси). — Х.; К. : Літ. і мистецтво, 1932. — 188 с.
  • Під парусом на дубі: (Нарис). — Х.; К. : Літ. і мистецтво, 1933. — 105 с.
  • Подорож у Дагестан. — Х. : Рух, 1933. — 148 с.
  • Кос-Чагил на Ембі: [Нариси]. — К.; Х. : Держлітвидав, 1936. — 152 с.: іл.

Твори для дітей[ред.ред. код]

  • Жабка: Оповідання. — [Х.]; Одеса: Дитвидав, [1929]. — 16 с.: іл.
  • Хитрі качки: [Оповідання]. — Х.; Одеса: Дитвидав, 1935. — 46 с.: іл.
  • Старий вепер: (Оповідання). — Х.; Одеса: Дитвидав, 1936. — 34 с.: іл.
  • Джан та інші оповідання. — Х.; Одеса: Дитвидав, 1937. — 55 с.: іл.
  • Кіт Чудило. — К. : Веселка, 1967.
  • Краби. — К. : Веселка, 1968.

Видання[ред.ред. код]

  • Йогансен, Майк. Поезії / Упоряд., вступ. ст. і прим. Степана Крижанівського. — К. : Радянський письменник, 1989. — 196 с.
  • Йогансен, Майк. Вибрані твори / Упоряд. Ростислав Мельників. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Смолоскип, 2009. — 768 с. — ISBN 978-966-8499-94-4.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Айзеншток І. Спогади про Майка Йогансена // Вітчизна. — 1990. — № 6 — С. 161–169.
  • Горбачов Дмитро. Авангард Йогансена. — Львів, 2007. — 200 с., 150 іл.
  • Голда Д. М. Йогансен Майк Гервасійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 653. — ISBN 966-00-0610-1.
  • Німчинов К. Т., Наконечний М. Ф., Ткаченко Б. Д., Йогансен М. Г. Практичний росiйсько-український словник, 1926.
  • Денисенко В. Типи комічного у «Подорожі доктора Леонардо…» Майка Йогансена // Слово і час. — 2000. — № 11. — С. 65–69.
  • Михайло (Майк) Йогансен: [Біогр. довідка] // Веселка : Антол. укр. літ. для дітей : у 3-х т. — Т. 3 : Твори рад. періоду. — К., 1985. — С. 140–141.
  • Михайло Йогансен // Вісн. Книжк. палати. — 2005. — № 1. — С. 42.
  • Йогансен Михайло (Майк) Гервасійович: [Біогр. довідка] // Українська літературна енциклопедія : у 5-ти т. — Т. 2 : Д—К. — К., 1990. — С. 358.
  • Майк Гервасійович Йогансен: Пам'ятка читачеві / Харк. обл. б-ка для дітей; уклад. О. Самофал. — Х., 1998. — 12 с. — (Харк. письменники — дітям).
  • Майк Йогансен у спогадах сучасників // Березіль. — 1996. — № 1–2. — С. 157–181.
  • Крижанівський С. Майк Йогансен // Письменники Радянської України: 20–30-ті роки. — К., 1989. — С. 119–138.
  • Крижанівський С. Романтик революційного слова // Йогансен Майк. Вибрані твори. — К., 2001. — С. 474–499.
  • Йогансен Майк. Поезії. — К., 1989. — С. 17–42.
  • Лисенко І. Вікінг української поезії // Вітчизна. — 1995. — № 9–10. — С. 138–141.
  • Мельників Р. Людина з химерним ім'ям // Йогансен Майк. Вибрані твори. — К. : Смолоскип, 2009. — С. 5–30. — ISBN 978-966-8499-94-4.
  • Славутич Яр. Майк Йогансен // Славутич Яр. Твори : у 5-ти т. — Т. 3. — К.; Едмонтон, 1998. — С. 69–70.
  • Смолич Ю. Йогансен // Смолич Ю. Твори : у 8-ми т. — К., 1986. — Т. 7. — С. 97–141.
  • Сулима М. «…і наречуть йому химерне наймення — Йогансен» // Слово і час. — 1995 — № 2. — С. 7–11.
  • Цимбал Я. «Гогольянство» в прозі Майка Йогансена // Слово і час. — 2002. — № 1. — С. 73–77.
  • Юткін В. Майк Йогансен //… З порога смерті…: Письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — С. 211–214.