Майк Тайсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майк Тайсон Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Майк Джерард Тайсон
англ. Michael Gerard Tyson
Прізвисько англ. Iron "Залізний"
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народився 30 червня 1966(1966-06-30) (52 роки)
Нью-Йорк
Проживання Нью-Йорк
Вагова категорія Важка вага
Стійка Правша
Зріст 178
Розмах рук 180
Стиль Ортодокс
Професійна кар'єра
Боїв 58
Перемог 50
Перемог нокаутом 44
Поразок 6
Нічиїх 0
Не відбулося 2

Майкл Джеральд Та́йсон (Малік Абдул Азіз; англ. Mike Tyson; * 30 червня 1966 Нью-Йорк, США) — американський професійний боксер. Тайсон був абсолютним чемпіоном у важкій вазі і наймолодшим боксером, який здобув чемпіонські звання за версіями WBC, WBA і IBF. Він здобув звання WBC коли йому було 20 років і 144 дні відправивши в нокаут у другому раунді Тревора Бербіка. Протягом всієї боксерської кар'єри Тайсон вирізнявся жорстоким, наганяючим страх боксерським стилем і такою ж поведінкою, як на рингу так і за його межами. Зайняв 16-те місце в рейтингу 100 найкращих боксерів усіх часів журналу «The Ring».

Він був першим важковаговиком, який володів поясами WBC, WBA і IBF одночасно. Тайсон вважається одним з найкращих боксерів-важковаговиків усіх часів. Прізвиська: «Залізний Майк» і «Найкрутіший чоловік на планеті».

Біографія[ред. | ред. код]

Свою кар'єру почав 6 березня 1985 року виграним боєм з Гектором Мерцедесом. Перших 19 поєдинків закінчив достроково. 12 з них — нокаутом у першому раунді. Він об'єднав пояси різних боксерських організацій другої половини 80-х і став беззаперечним чемпіоном світу. Тайсон став «спадковим чемпіоном» перемігши Майкла Спрінкса на 91-й секунді бою. Тайсон втратив своє звання в 42-му бою проти Бастера Дугласа 11-го лютого 1990 року в Токіо, Японія, програвши нокаутом у 10-му раунді.

1992 року Тайсона засудили за зґвалтування Дезері Вашингтон, котра до цього щонайменше один раз висунула неправдиве звинувачення у зґвалтуванні.[1] Боксер мав провести 6 років у в'язниці, але його звільнили через три. 1995 року після ув'язнення повернувся в професійний бокс, провів серію боїв і повернув частину чемпіонських звань, але втратив їх у бою з Евандером Холіфілдом

22 листопада 1986 завоював звання чемпіона світу у надважкій ваговій категорії за версією WBC. , коли суддя проголосив технічний нокаут.

7 березня 1987 перемігши за очками (120–106, 119–107, 119–107) Джеймса Сміта, отримав пояс чемпіона світу версії WBA.

1 серпня 1987 Майк став першим боксером, який володів трьома поясами у надважкій категорії. Пояс версії IBF забрав після перемоги за очками (118–113, 119–111, 117–112) над Тоні Такером.

Абсолютний чемпіон світу, який об'єднав звання трьох головних боксерських організацій, отримав прізвисько Залізний Майк та Кід Динаміт, тому що більшість своїх боїв закінчував вже в першому раунді.

11 лютого 1990 року зазнав своєї першої поразки та втратив всі чемпіонські пояси. У десятому раунді Джеймс Бастер Дуглас послав Залізного Майка в нокаут.

1992 року був звинувачений у зґвалтуванні та засуджений на 6 років позбавлення волі. Звільнився у 1995 році, тоді ж повернувся на ринг.

16 березня 1996 року після технічного нокауту у 3 раунді в бою з Франком Бруно повернув собі пояс WBC. 7 вересня того ж року відібрав пояс WBA у Брусо Селдона (технічним нокаутом у першому ж раунді).

9 листопада 1996 року не зміг захистити здобутий пояса WBA у бою з Евандером Холіфілдом (технічний нокаут в 11 раунді).

28 червня 1997 відбувся реванш, але поєдинок знову закінчився перемогою Холіфілда через дискваліфікацію Тайсона — у третьому раунді у відповідь на удари Холіфілда головою Тайсон відкусив йому шматок вуха.

5 лютого 1999 засуджений на рік тюрми за побиття двох людей, автомобіль котрих зіткнувся з автомобілем Тайсона. Боксер відсидів 3 з половиною місяці.

20 жовтня 2000 року відбувся бій з Анджеєм Ґолотою. Після другого раунду поляк відмовився продовжувати бій і суддя проголосив технічний нокаут. Однак пізніше комісія вирішила визнати поєдинок недійсним, приводом для цього стала виявлена у крові Тайсона маріхуана.

8 червня 2002 отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC IBF IBO). Та їх володар — Леннокс Льюїс — послав Тайсона в нокаут у 8 раунді.

3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн доларів проти свого промоутера Дона Кінга.

Тайсон закінчив боксерську кар'єру у 2005 році після двох поразок поспіль — від Денні Вільямса (нокаутом) і Кевіна МакБрайда (технічним нокаутом).

Тайсон увійшов в історію завдяки своєму боксерському таланту (неймовірна швидкість, реакція і величезна сила удару), а також завдяки стилю «звіра», як на рингу, так і поза ним. Агресивний боксер на рингу та скандальна особистість за його межами, завжди привертав до себе увагу. Попри нечемну, а іноді й жорстоку поведінку поза рингом (численні правопорушення, судові процеси і різного характеру скандали), а також попри жорстоке й безжалісне ведення бою в рингу, Майком Тайсоном захоплювалися мільйони фанатів. Як правило Тайсон вигравав поєдинок ще до його початку, завдяки психологічному тиску на супротивника і повній відсутності страху[джерело?].

Мав три кримінальні вироки в 1992, 1998 і 2008 роках (останній — умовно), також відбував покарання у дитячих колоніях.

Був тричі одружений (останній раз в 2009), батьком сімох дітей (чотирирічна дочка трагічно загинула в 2009). 25 січня 2011 р. 44-річний Майк Тайсон став батьком увосьме. Його дружина 32-річна Лакія Спайсер народила сина.[2]

Взяв участь у написанні сценарію до автобіографічного фільму «Тайсон» (1995), а також знявся у двох документальних фільмах «По той бік слави» (2003) і «Майк Тайсон» (2009). З'явився також у фільмі «Похмілля у Вегасі» (2009) та в комедійному телесеріалі «Як я зустрів вашу маму» (8-й сезон, 16-та серія) (2013), в яких зіграв самого себе.

За власними словами, Тайсон був залежний від наркотиків більшу частину своєї спортивної кар'єри[3] Для успішного проходження допінг-тестів він використовував штучний пеніс[4].

Список боїв[ред. | ред. код]

 Виграв \ Програв
 Суперник  Результат  Дата
 Програв
 Кевін Макбрайд  ТКО 6 раунд
 2005-06-11
 Програв  Денні Вільямс
 КО 4 раунд
 2004-07-30
 Виграв
 Кліфорд Ет'єн
 КО 1 раунд
 2003-02-22
 Програв  Леннокс Льюїс
 КО 8 раунд
 2002-06-08
 Виграв
 Браєн Нільсен
 ТКО 7 раунд
 2001-10-13
 Скасовано
 Анджей Голота
 -  2000-10-20
 Виграв  Лу Севарез
 ТКО 1 раунд
 2000-06-24
 Виграв  Джуліус Френціс
 ТКО 2 раунд
 2000-01-29
 Відмінено
 Орлін Норіс
 -  1999-10-23
 Виграв  Френціс Бота
 КО 5 раунд
 1999-01-16
 Програв  Евандер Холіфілд
 Дискваліфікований  1997-06-28
 Програв  Евандер Холіфілд
 ТКО 11 раунд
 1996-11-09
 Виграв  Брюс Селдон
 ТКО 1 раунд
 1996-09-07
 Виграв  Франк Бруно
 ТКО 3 раунд
 1996-03-16
 Виграв  Бастер Мефіс
 КО 3 раунд
 1995-12-16
 Виграв
 Пітер Мак Нілі
 Дискваліфікований  1995-08-19
 Виграв
 Донуван Рудок
 За очками
 1991-06-28
 Виграв  Донуван Рудок
 ТКО 7 раунд
 1991-03-18
 Виграв  Алекс Стюарт
 КО 1 раунд
 1990-12-08
 Виграв  Генрі Тілман
 КО 1 раунд
 1990-06-16
 Програв  Джеймс Дуглас
 КО 10 раунд
 1990-02-11
 Виграв  Карл Вільямс
 ТКО 1 раунд
 1989-07-21
 Виграв  Франк Бруно
 ТКО 5 раунд
 1989-02-25
 Виграв  Майкл Спінкс
 КО 1 раунд
 1988-06-27
 Виграв  Тоні Табс
 ТКО 2 раунд
 1988-03-21
 Виграв  Ларі Холмс
 ТКО 4 раунд
 1988-01-22
 Виграв  Трей Бігс
 ТКО 7 раунд
 1987-10-16
 Виграв  Тоні Такер
 За очками
 1987-08-01
 Виграв  Пінклен Томас
 ТКО 6 раунд
 1987-05-30
 Виграв
 Джеймс Сміт
 За очками
 1987-03-07
 Виграв  Тревор Бербік
 ТКО 2 раунд
 1986-11-22
 Виграв  Алонсо Ретліф
 КО 2 раунд
 1986-09-06
 Виграв  Хосе Рібалта
 ТКО 10 раунд
 1986-08-17
 Виграв
 Мервіс Фрейзер  КО 1 раунд
 1986-07-26
 Виграв  Лоренцо Бойд
 КО 2 раунд
 1986-07-11
 Виграв  Віл'ям Хосі
 КО 1 раунд
 1986-06-28
 Виграв  Реджі Гросс
 ТКО 1 раунд
 1986-06-13
 Виграв  Мітч Грін
 За очками
 1986-05-20
 Виграв  Джеймс Тілліс
 За очками
 1986-05-09
 Виграв  Стів Зускі
 КО 3 раунд
 1986-03-10
 Виграв  Джіз Фергюсон
 ТКО 6 раунд
 1986-02-16
 Виграв  Майк Джеймсон
 ТКО 5 раунд
 1986-01-24
 Виграв  Девід Жако
 ТКО 1 раунд
 1986-01-11
 Виграв  Марк Йонг
 КО 1 раунд
 1985-12-27
 Виграв  Саммі Скефф[5]
 КО 1 раунд
 1985-12-06
 Виграв  Конрей Нелсон
 КО 2 раунд
 1985-11-22
 Виграв  Еді Річардсон
 КО 1 раунд
 1985-11-13
 Виграв  Стерлінг Бенжамін
 ТКО 1 раунд
 1985-11-01
 Виграв  Роберт Колей
 КО 1 раунд
 1985-10-25
 Виграв  Доні Ланг
 КО 1 раунд
 1985-10-09
 Виграв  Майкл Джонсон
 КО 1 раунд
 1985-09-25
 Виграв  Лоренсо Кенеді
 ТКО 1 раунд
 1985-08-15
 Виграв  Ларі Сімс
 КО 3 раунд
 1985-07-19
 Виграв  Джон Алдерсон
 ТКО 2 раунд
 1985-07-11
 Виграв  Рікардо Спейн
 КО 1 раунд
 1985-06-20


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]