Перейти до вмісту

Майк Тайсон

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Майк Тайсон
зображення
Загальна інформація
Повне ім'яМайк Джерард Тайсон
англ. Michael Gerard Tyson
Прізвиськоангл. Iron "Залізний"
ГромадянствоСША США
Народження30 червня 1966(1966-06-30) (58 років)
Нью-Йорк
ПроживанняНью-Йорк
Вагова категоріяважка
Стійкаортодокс
Зріст177
Розмах рук180
Професіональна кар'єра
Перший бій6 березня 1985
Останній бій15 листопада 2024
Боїв59
Перемог50
Перемог нокаутом44
Поразок7
Нічиїх0
Не відбулося2
Аматорська кар'єра
Боїв0
Перемог0
Нокаутів0
Поразок0

Майкл Джеральд Та́йсон (Малік Абдул Азіз; англ. Mike Tyson; нар. 30 червня 1966(19660630), Нью-Йорк, США) — американський професійний боксер. Колишній абсолютний чемпіон у важкій вазі і наймолодший боксер, який здобув чемпіонські звання за версіями WBC, WBA і IBF. Був першим важковаговиком, який володів поясами WBC, WBA і IBF одночасно. Здобув звання WBC, коли йому було 20 років і 144 днів, відправивши в нокаут у другому раунді Тревора Бербіка. Наймолодший чемпіон світу у важкій вазі в історії боксу. Загалом переміг 11 бійців за титул чемпіона світу у важкій вазі[1].

Протягом усієї боксерської кар'єри Тайсон вирізнявся жорстоким боксерським стилем, що наганяв страх, і такою ж поведінкою — як на рингу, так і за його межами. Посів 16-те місце в рейтингу 100 найкращих боксерів усіх часів журналу «The Ring».[2] Тайсон вважається одним з найкращих боксерів-важковаговиків усіх часів. Прізвиська: «Залізний Майк» і «Найкрутіший чоловік на планеті Земля».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 червня 1966 року у Нью-Йорку, у Брукліні, в районі Браунсвіл. Його батьками були Лорна Мей Сміт (1927—1982), що працювала повією, і Джиммі Кіркпатрік (1924—1992), місцевий сутенер. Проте прізвище Майк успадкував від свого біологічного батька, уродженця Ямайки, Персела Тайсона, який покинув Лорну невдовзі після того, як вона завагітніла.

Пізніше Майка усиновили італієць Кас (Константино) Д'Амато і його дружина, українка Камілла Евалд, яка народилася на Тернопільщині — в українській родині Гната та Анастасії Іващук, які емігрувавши змінили прізвище на Евалд. Названу матір Тайсон називав своєю «білою мамою», мав до неї найтепліші почуття і неодноразово розповідав про неї в інтерв'ю[3][4][5]:

Мені дуже пощастило, що вона благословила мене своєю любов'ю і турбувалася про мене більшу частину мого життя. Я дуже сумуватиму за нею.

Свою кар'єру почав 6 березня 1985 року виграним боєм з Гектором Мерседесом. Перших 19 поєдинків закінчив достроково. 12 з них — нокаутом у першому раунді.

22 листопада 1986 завоював звання чемпіона світу у важкій ваговій категорії за версією WBC, коли суддя проголосив технічний нокаут Тревору Бербіку.

7 березня 1987, перемігши за очками (120—106, 119—107, 119—107) Джеймса Сміта, отримав пояс чемпіона світу версії WBA.

1 серпня 1987 Майк став першим боксером, який володів трьома поясами у важкій категорії. Пояс версії IBF забрав після перемоги за очками (118—113, 119—111, 117—112) над Тоні Такером.

Абсолютний чемпіон світу, який об'єднав звання трьох головних боксерських організацій, отримав прізвисько Залізний Майк, тому що більшість своїх боїв закінчував вже в першому раунді.

27 червня 1988 Тайсон став «спадковим чемпіоном[en]», перемігши Майкла Спінкса на 91-й секунді бою.

Тайсон втратив свої титули в 42-му бою проти Бастера Дугласа 11 лютого 1990 року в Токіо, Японія, зазнавши своєї першої поразки нокаутом у 10-му раунді.

У 1992 році його визнали винним у зґвалтуванні та засудили до шести років позбавлення волі. Його жертвою була Дезері Вашингтон. Вашингтон, яка на той час була студенткою коледжу та чинною «Чорною Міс Род-Айленд», відвідувала конкурс «Чорна Міс Америка», де як гість був і Тайсон. Вона познайомилася з Тайсоном, одним із знаменитостей, запрошених на захід, коли він був присутній на репетиції шоу. Через день, 20 липня 1991 року, вона звернулася до відділення невідкладної допомоги методистської лікарні та повідомила, що її зґвалтували. 1992 року Тайсона було відправлено за ґрати.[6] Боксер мав провести 10 років у в'язниці, але його звільнили у 1995 році з умовним терміном покарання.

Після ув'язнення повернувся в професійний бокс, провів серію боїв і повернув частину чемпіонських звань.

16 березня 1996 року після технічного нокауту у 3 раунді в бою з Френком Бруно повернув собі пояс WBC. 7 вересня того ж року відібрав пояс WBA у Брюса Селдона (технічним нокаутом у першому ж раунді).

9 листопада 1996 року не зміг захистити здобутий пояс WBA у бою з Евандером Холіфілдом (технічний нокаут в 11 раунді).

28 червня 1997 відбувся реванш, але поєдинок знову закінчився перемогою Холіфілда через дискваліфікацію Тайсона — у третьому раунді у відповідь на удари Холіфілда головою Тайсон відкусив йому шматок вуха.

5 лютого 1999 засуджений на рік тюрми за побиття чотирьох людей, автомобіль котрих зіткнувся з автомобілем Тайсона. Боксер відсидів 3 з половиною місяці.

20 жовтня 2000 року відбувся бій з Анджеєм Ґолотою. Після другого раунду поляк відмовився продовжувати бій і суддя проголосив технічний нокаут. Однак пізніше комісія вирішила визнати поєдинок недійсним, приводом для цього стала виявлена у крові Тайсона марихуана.

8 червня 2002 отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC, IBF, IBO). Їх володар — Леннокс Льюїс — надіслав Тайсона в нокаут у 8 раунді.

3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн доларів проти свого промоутера Дона Кінга.

Тайсон закінчив боксерську кар'єру у 2005 році після двох поразок поспіль — від Денні Вільямса (нокаутом) і Кевіна МакБрайда (технічним нокаутом).

Заради грошей 28 листопада 2020 року провів виставковий 8-раундовий бій в рукавичках вагою 12 унцій проти Роя Джонса, який не ввійшов в рекорд, а 15 листопада 2024 — проти Джейка Пола.

Взяв участь у написанні сценарію до автобіографічного фільму «Тайсон» (1995), а також знявся у двох документальних фільмах «По той бік слави» (2003) і «Майк Тайсон» (2009). З'явився також у фільмах «Похмілля у Вегасі» (2009) і «Похмілля-2: з Вегаса до Бангкока» (2011) та в комедійному телесеріалі «Як я зустрів вашу маму» (8-й сезон, 16-та серія) (2013), в яких зіграв самого себе. У 2015 знявся у фільмі «Іп Ман 3» у ролі Френка.

Тайсон увійшов в історію завдяки своєму боксерському таланту (неймовірна швидкість, реакція і величезна сила удару), а також завдяки стилю «звіра», як на рингу, так і поза ним. Агресивний боксер на рингу та скандальна особистість за його межами, завжди привертав до себе увагу. Попри нечемну, а іноді й жорстоку поведінку поза рингом (численні правопорушення, судові процеси і різного характеру скандали), а також попри жорстоке й безжалісне ведення бою в рингу, Майком Тайсоном захоплювалися мільйони фанатів.

Майк Тайсон у 2022

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Мав три кримінальні вироки в 1992, 1998 і 2008 роках (останній — умовно), також відбував покарання у дитячих колоніях.

Був тричі одружений (останній раз в 2009), батьком сімох дітей (чотирирічна дочка трагічно загинула в 2009 році). 25 січня 2011 року 44-річний Майк Тайсон став батьком увосьме. Його дружина 32-річна Лакія Спайсер народила сина.[7]

За власними словами, Тайсон був залежний від наркотиків більшу частину своєї спортивної кар'єри.[8] Для успішного проходження допінг-тестів він використовував штучний пеніс[9].

Таблиця боїв

[ред. | ред. код]
50 Перемог (44 нокаутом, 5 за рішенням суддів, 1 дискваліфікацією), 7 Поразок (5 нокаутом, 1 за рішенням суддів, 1 дискваліфікацією), 2 не відбулися
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд Дата Місце проведення Примітки
Поразка 50-7 (2) США Джейк Пол UD 8 15 листопада 2024 США AT&T Стедіум, Арлінгтон, Техас
Поразка 50-6 (2) Ірландія Кевін Макбрайд RTD 6 (10) 11 червня 2005 США Верайзон-центр, Вашингтон
Поразка 50-5 (2) Велика Британія Денні Вільямс KO 4 (10) 30 липня 2004 США Freedom Hall, Луїсвілл, Кентуккі
Перемога 50-4 (2) США Кліфорд Ет'єн KO 1 (10) 22 лютого 2003 США Memphis Pyramid, Мемфіс, Теннессі
Поразка 49-4 (2) Велика Британія Леннокс Льюїс KO 8 (12) 8 червня 2002 США Memphis Pyramid, Мемфіс, Теннессі Бій за титули чемпіона світу WBC, IBF, IBO та журналу «Ринг» у важкій вазі.
Перемога 49-3 (2) Данія Браян Нільсен RTD 6 (10) 13 жовтня 2001 Данія Паркен, Копенгаген
Не відбувся 48-3 (2) Польща Анджей Ґолота RTD 3 (10) 20 жовтня 2000 США Пелес-оф-Оберн-Гіллс, Оберн-Гіллс, Мічиган Попередньо перемога Тайсона технічним рішенням. Після оприлюднення результатів допінг-тестування, яке Тайсон провалив, бій визнано таким, що не відбувся.
Перемога 48-3 (1) США Лу Севарес TKO 1 (10) 24 червня 2000 Шотландія Гемпден-Парк, Глазго
Перемога 47-3 (1) Велика Британія Джуліус Френсіс TKO 2 (10) 29 січня 2000 Велика Британія Манчестер Арена, Манчестер
Не відбувся 46-3 (1) США Орлін Норріс NC 1 (10) 23 жовтня 1999 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада Норріс не зміг продовжити бій після фолу Тайсона.
Перемога 46-3 Південно-Африканська Республіка Френсіс Бота KO 5 (10) 16 січня 1999 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада
Поразка 45-3 США Евандер Холіфілд DQ 3 (12) 28 червня 1997 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада Бій за титул чемпіона світу WBA у важкій вазі.
Тайсона дискваліфіковано за укус.
Поразка 45-2 США Евандер Холіфілд TKO 11 (12) 9 листопада 1996 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада Втратив титул чемпіона світу WBA у важкій вазі.
Перемога 45-1 США Брюс Селдон TKO 1 (12) 7 вересня 1996 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада Завоював титул чемпіона світу WBA у важкій вазі.
Перемога 44-1 Велика Британія Френк Бруно TKO 3 (12) 16 березня 1996 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада Завоював титул чемпіона світу WBC у важкій вазі.
Перемога 43-1 США Бастер Матіс KO 3 (12) 16 грудня 1995 США CoreStates Spectrum, Філадельфія, Пенсільванія
Перемога 42-1 США Пітер Макнілі DQ 1 (10) 19 серпня 1995 США MGM Grand Garden Arena, Парадайз, Лас-Вегас, Невада Макнілі дискваліфікували після того, як його менеджер вийшов на ринг.
Перемога 41-1 Ямайка Донован Раддок UD 12 28 червня 1991 США The Mirage, Парадайз, Лас-Вегас, Невада
Перемога 40-1 Ямайка Донован Раддок TKO 7 (12) 18 березня 1991 США The Mirage, Парадайз, Лас-Вегас, Невада
Перемога 39-1 Ямайка Алекс Стюарт TKO 1 (10) 8 грудня 1990 США Convention Hall, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 38-1 США Генрі Тіллман KO 1 (10) 16 червня 1990 США Caesars Palace, Парадайз, Лас-Вегас, Невада
Поразка 37-1 США Джеймс Дуглас KO 10 (12) 11 лютого 1990 США Токіо Доум, Токіо Втратив титули чемпіона світу WBC, IBF, WBA та журналу «Ринг» у важкій вазі.
Перемога 37-0 США Карл Вільямс TKO 1 (12) 21 липня 1989 США Convention Hall, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі Захистив титули чемпіона світу WBC, IBF, WBA та журналу «Ринг» у важкій вазі.
Перемога 36-0 Велика Британія Френк Бруно TKO 5 (12) 25 лютого 1989 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада Захистив титули чемпіона світу WBC, IBF, WBA та журналу «Ринг» у важкій вазі.
Перемога 35-0 США Майкл Спінкс KO 1 (12) 27 червня 1988 США Convention Hall, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі Захистив титули чемпіона світу WBC, IBF та WBA у важкій вазі.
Завоював титул чемпіона журналу «Ринг» у важкій вазі.
Перемога 34-0 США Тоні Таббс TKO 2 (12) 21 березня 1988 США Токіо Доум, Токіо Захистив титули чемпіона світу WBC, IBF та WBA у важкій вазі.
Перемога 33-0 США Ларрі Голмс KO 4 (12) 22 січня 1988 США Convention Hall, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі Захистив титули чемпіона світу WBC, IBF та WBA у важкій вазі.
Перемога 32-0 США Тайрелл Біггс TKO 7 (15) 16 жовтня 1987 США Convention Hall, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі Захистив титули чемпіона світу WBC, IBF та WBA у важкій вазі.
Перемога 31-0 США Тоні Такер UD 12 1 серпня 1987 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада Захистив титули чемпіона світу WBC та WBA у важкій вазі.
Завоював титул чемпіона IBF у важкій вазі.
Став абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі.
Перемога 30-0 США Пінклон Томас TKO 6 (12) 30 травня 1987 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада Захистив титули чемпіона світу WBC та WBA у важкій вазі.
Перемога 29-0 США Джеймс Сміт UD 12 7 березня 1987 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада Захистив титул чемпіона світу WBC у важкій вазі.
Завоював титул чемпіона світу WBA у важкій вазі.
Перемога 28-0 Ямайка Тревор Бербік TKO 2 (12) 22 листопада 1986 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада Завоював титул чемпіона світу WBC у важкій вазі.
Перемога 27-0 США Альфонсо Ратліф TKO 2 (10) 6 вересня 1986 США Las Vegas Hilton, Вінчестер, Невада
Перемога 26-0 Куба Хосе Рібалта TKO 10 (10) 17 серпня 1986 США Trump Plaza Hotel and Casino, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 25-0 США Марвіс Фрейзер KO 1 (10) 26 липня 1986 США Civic Center, Гленс-Фоллс, Нью-Йорк
Перемога 24-0 США Лоренцо Бойд KO 2 (10) 11 липня 1986 США Stevensville Hotel, Ліберті, Нью-Йорк
Перемога 23-0 США Вільям Осія KO 1 (10) 28 червня 1986 США Houston Field House, Трой, Нью-Йорк
Перемога 22-0 США Реджі Гросс TKO 1 (10) 13 червня 1986 США Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк
Перемога 21-0 США Мітч Грін UD 10 20 травня 1986 США Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк
Перемога 20-0 США Джеймс Тілліс UD 10 3 травня 1986 США Civic Center, Гленс-Фоллс, Нью-Йорк
Перемога 19-0 США Стів Зускі KO 3 (10) 10 березня 1986 США Нассау-Ветеранс-Меморіал-колісіум, Юніондейл, Нью-Йорк
Перемога 18-0 США Джессі Фергюсон TKO 6 (10) 16 лютого 1986 США Houston Field House, Трой, Нью-Йорк Спочатку перемога Тайсона дискваліфікацією, пізніше результат змінено на технічний нокаут
Перемога 17-0 США Майк Джеймсон TKO 5 (8) 24 січня 1986 США Trump Plaza Hotel and Casino, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 16-0 США Девід Жако TKO 1 (10) 11 січня 1986 США Plaza Convention Center, Олбані, Нью-Йорк
Перемога 15-0 США Марк Янг TKO 1 (10) 27 грудня 1985 США Latham Coliseum, Олбані, Нью-Йорк
Перемога 14-0 США Семмі Скафф[10] TKO 1 (10) 6 грудня 1985 США Felt Forum, Нью-Йорк
Перемога 13-0 США Конрой Нельсон TKO 2 (8) 22 листопада 1985 США Latham Coliseum, Олбані, Нью-Йорк
Перемога 12-0 США Едді Річардсон TKO 1 (8) 13 листопада 1985 США Ramada Hotel, Х'юстон, Техас
Перемога 11-0 США Стерлінг Бенджамін TKO 1 (8) 1 листопада 1985 США Latham Coliseum, Олбані, Нью-Йорк
Перемога 10-0 США Роберт Колей KO 1 (8) 25 жовтня 1985 США Atlantis Hotel and Casino, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 9-0 США Донні Лонг TKO 1 (6) 9 жовтня 1985 США Trump Plaza Hotel and Casino, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 8-0 США Майкл Джонсон KO 1 (6) 5 вересня 1985 США Atlantis Hotel and Casino, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 7-0 США Лоренсо Кенеді KO 1 (6) 15 серпня 1985 США Steel Pier, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 6-0 США Ларрі Сімс KO 3 (6) 19 липня 1985 США Mid-Hudson Civic Center, Пукіпсі, Нью-Йорк
Перемога 5-0 США Джон Алдерсон TKO 2 (6) 11 липня 1985 США Trump Plaza Hotel and Casino, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 4-0 США Рікардо Спейн TKO 1 (6) 20 червня 1985 США Steel Pier, Атлантік-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 3-0 США Дон Галпін KO 4 (6) 23 травня 1985 США Plaza Convention Center, Олбані, Нью-Йорк
Перемога 2-0 США Трент Сінглтон TKO 1 (4) 10 квітня 1985 США Plaza Convention Center, Олбані, Нью-Йорк
Перемога 1-0 США Гектор Мерседес TKO 1 (4) 6 березня 1985 США Plaza Convention Center, Олбані, Нью-Йорк

Веганство

[ред. | ред. код]

Із 2009 року по 2013 року був веганом.[11] В інтерв'ю у 2013 році розповів, що був веганом 4 роки, але потім почав їсти курятину, в той же час повідомив, що червоне м'ясо він не їсть.[12]

Підтримка України

[ред. | ред. код]

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну записав відео, де підтримав українців.[13]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Most Opponents Beaten for World Heavyweight Title. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  2. Ring Magazine Top 100 Punchers Of All Time. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  3. Me and Mike Tyson | Special reports | guardian.co.uk. www.theguardian.com. Theguardian. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  4. Mike Tyson shares heartfelt message to his adoptive mother on Mother's Day. USA today (амер.). 14 травня 2017. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  5. Andy Lazko (15 лютого 2020). Camille Ewald, Mike Tyson's Ukrainian adoptive mother (амер.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  6. Mike Tyson: The True Story of His 1992 Rape Conviction. Jet. 2001.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. Майк Тайсон увосьме став батьком[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Майк Тайсон зізнався, що вживав кокаїн перед визначними боями. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 13 листопада 2013.
  9. Mike Tyson: I used fake willie to fool drug-testers and fought on cocaine. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 13 листопада 2013.
  10. Mike Tyson Vs. Sammy Scaff. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 28 квітня 2015.
  11. Mike Tyson Talks Sobriety and Vegan Life with Ellen DeGeneres. UrbLife.com. 8 березня 2011. Архів оригіналу за 11 березня 2011. Процитовано 20 червня 2020.
  12. Mike Tyson talks religon[[[sic]]]: 'I need Allah'. Fox News. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 20 червня 2020. {{cite news}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  13. Майк Тайсон підтримав Україну Бокс (укр.), процитовано 23 серпня 2022

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]

б*Boxing Hall of Fame