Майк Тайсон
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (лютий 2021) |
Майк Тайсон  | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я |
Майк Джерард Тайсон англ. Michael Gerard Tyson |
| Прізвисько | англ. Iron "Залізний" |
| Громадянство |
 США |
| Народився |
30 червня 1966 (57 років) Нью-Йорк |
| Проживання | Нью-Йорк |
| Вагова категорія | Важка вага |
| Стійка | Правша |
| Зріст | 178 |
| Розмах рук | 180 |
| Стиль | Ортодокс |
| Професіональна кар'єра | |
| Боїв | 59 |
| Перемог | 50 |
| Перемог нокаутом | 44 |
| Поразок | 6 |
| Нічиїх | 1 |
| Не відбулося | 2 |
Майкл Джеральд Та́йсон (Малік Абдул Азіз; англ. Mike Tyson; нар. 30 червня 1966, Нью-Йорк, США) — американський професійний боксер. Тайсон був абсолютним чемпіоном у важкій вазі і наймолодшим боксером, який здобув чемпіонські звання за версіями WBC, WBA і IBF. Він був першим важковаговиком, який володів поясами WBC, WBA і IBF одночасно. Він здобув звання WBC, коли йому було 20 років і 144 днів, відправивши в нокаут у другому раунді Тревора Бербіка. Наймолодший чемпіон світу у важкій вазі в історії боксу. Загалом переміг 11 бійців за титул чемпіона світу у важкій вазі[1].
Протягом усієї боксерської кар'єри Тайсон вирізнявся жорстоким боксерським стилем, що наганяв страх, і такою ж поведінкою — як на рингу, так і за його межами. Посів 16-те місце в рейтингу 100 найкращих боксерів усіх часів журналу «The Ring».[2] Тайсон вважається одним з найкращих боксерів-важковаговиків усіх часів. Прізвиська: «Залізний Майк» і «Найкрутіший чоловік на планеті Земля».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 30 червня 1966 року у місті Нью-Йорку, у Брукліні, в районі Браунсвіл. Його батьками були Лорна Мей Сміт (1927—1982), що працювала повією, і Джиммі Кіркпатрік (1924—1992), місцевий сутенер. Проте прізвище Майк успадкував від свого біологічного батька, уродженця Ямайки, Персела Тайсона, який покинув Лорну невдовзі після того, як вона завагітніла.
Пізніше Майка було усиновлено італійцем Касом (Константино) Д'Амато та його дружиною, українкою Каміллою Евалд, яка народилася на Тернопільщині — в українській родині Гната та Анастасії Іващук, які емігрувавши змінили прізвище на Евалд. Приймальну матір Тайсон називав своєю «білою мамою», мав до неї найтепліші почуття і неодноразово розповідав про неї в інтерв'ю[3][4][5]:
|
Мені дуже пощастило, що вона благословила мене своєю любов'ю і турбувалася про мене більшу частину мого життя. Я дуже сумуватиму за нею. | 
|
Свою кар'єру почав 6 березня 1985 року виграним боєм з Гектором Мерцедесом. Перших 19 поєдинків закінчив достроково. 12 з них — нокаутом у першому раунді. Він об'єднав пояси різних боксерських організацій другої половини 80-х і став беззаперечним чемпіоном світу. Тайсон став «спадковим чемпіоном[en]» перемігши Майкла Спрінкса на 91-й секунді бою. Тайсон втратив своє звання в 42-му бою проти Бастера Дугласа 11 лютого 1990 року в Токіо, Японія, програвши нокаутом у 10-му раунді.
Тайсон відбував покарання в тюрмі за зґвалтування. Його жертва була Дезері Вашингтон. Вашингтон, яка на той час була студенткою коледжу та чинною міс Чорний Род-Айленд, відвідувала конкурс Міс Чорна Америка, де в якості гостя був і Тайсон. Вона познайомилася з Тайсоном, одним із знаменитостей, запрошених на захід, коли він був присутній на репетиції шоу. Через день, 20 липня 1991 року, вона звернулася до відділення невідкладної допомоги методистської лікарні та повідомила, що її зґвалтували. 1992 року Тайсона було відправлено за ґрати.[6] Боксер мав провести 10 років у в'язниці, але його звільнили у 1995 році з умовним терміном покарання. Після ув'язнення повернувся в професійний бокс, провів серію боїв і повернув частину чемпіонських звань, але втратив їх у бою з Евандером Холіфілдом.
22 листопада 1986 завоював звання чемпіона світу у надважкій ваговій категорії за версією WBC, коли суддя проголосив технічний нокаут.
7 березня 1987 перемігши за очками (120—106, 119—107, 119—107) Джеймса Сміта, отримав пояс чемпіона світу версії WBA.
1 серпня 1987 Майк став першим боксером, який володів трьома поясами у надважкій категорії. Пояс версії IBF забрав після перемоги за очками (118—113, 119—111, 117—112) над Тоні Такером.
Абсолютний чемпіон світу, який об'єднав звання трьох головних боксерських організацій, отримав прізвисько Залізний Майк та Кід Динаміт, тому що більшість своїх боїв закінчував вже в першому раунді.
11 лютого 1990 року зазнав своєї першої поразки та втратив всі чемпіонські пояси. У десятому раунді Джеймс Бастер Дуглас послав Залізного Майка в нокаут.
16 березня 1996 року після технічного нокауту у 3 раунді в бою з Франком Бруно повернув собі пояс WBC. 7 вересня того ж року відібрав пояс WBA у Брусо Селдона (технічним нокаутом у першому ж раунді).
9 листопада 1996 року не зміг захистити здобутий пояс WBA у бою з Евандером Холіфілдом (технічний нокаут в 11 раунді).
28 червня 1997 відбувся реванш, але поєдинок знову закінчився перемогою Холіфілда через дискваліфікацію Тайсона — у третьому раунді у відповідь на удари Холіфілда головою Тайсон відкусив йому шматок вуха.
5 лютого 1999 засуджений на рік тюрми за побиття чотирьох людей, автомобіль котрих зіткнувся з автомобілем Тайсона. Боксер відсидів 3 з половиною місяці.
20 жовтня 2000 року відбувся бій з Анджеєм Ґолотою. Після другого раунду поляк відмовився продовжувати бій і суддя проголосив технічний нокаут. Однак пізніше комісія вирішила визнати поєдинок недійсним, приводом для цього стала виявлена у крові Тайсона марихуана.
8 червня 2002 отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC IBF IBO). Та їх володар — Леннокс Льюїс — послав Тайсона в нокаут у 8 раунді.
3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн доларів проти свого промоутера Дона Кінга.
Тайсон закінчив боксерську кар'єру у 2005 році після двох поразок поспіль — від Денні Вільямса (нокаутом) і Кевіна МакБрайда (технічним нокаутом).
Тайсон увійшов в історію завдяки своєму боксерському таланту (неймовірна швидкість, реакція і величезна сила удару), а також завдяки стилю «звіра», як на рингу, так і поза ним. Агресивний боксер на рингу та скандальна особистість за його межами, завжди привертав до себе увагу. Попри нечемну, а іноді й жорстоку поведінку поза рингом (численні правопорушення, судові процеси і різного характеру скандали), а також попри жорстоке й безжалісне ведення бою в рингу, Майком Тайсоном захоплювалися мільйони фанатів. Як правило Тайсон вигравав поєдинок ще до його початку, завдяки психологічному тиску на супротивника і повній відсутності страху[джерело?].
Мав три кримінальні вироки в 1992, 1998 і 2008 роках (останній — умовно), також відбував покарання у дитячих колоніях.
Був тричі одружений (останній раз в 2009), батьком сімох дітей (чотирирічна дочка трагічно загинула в 2009). 25 січня 2011 р. 44-річний Майк Тайсон став батьком увосьме. Його дружина 32-річна Лакія Спайсер народила сина.[7]
Взяв участь у написанні сценарію до автобіографічного фільму «Тайсон» (1995), а також знявся у двох документальних фільмах «По той бік слави» (2003) і «Майк Тайсон» (2009). З'явився також у фільмах «Похмілля у Вегасі» (2009) і Похмілля-2: з Вегаса до Бангкока (2011) та в комедійному телесеріалі «Як я зустрів вашу маму» (8-й сезон, 16-та серія) (2013), в яких зіграв самого себе. У 2015 знявся у фільмі Іп Ман 3 у ролі Френка.
За власними словами, Тайсон був залежний від наркотиків більшу частину своєї спортивної кар'єри.[8] Для успішного проходження допінг-тестів він використовував штучний пеніс[9].
Зріст 177 см., вага 95 кг.
Список боїв[ред. | ред. код]
| Цей розділ треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (лютий 2021) |
| Виграв \ Програв
|
Суперник | Результат | Дата |
| Програв
|
Кевін Макбрайд | ТКО 6 раунд
|
2005-06-11 |
| Програв | Денні Вільямс
|
КО 4 раунд
|
2004-07-30 |
| Виграв
|
Кліфорд Ет'єн
|
КО 1 раунд
|
2003-02-22
|
| Програв | Леннокс Льюїс
|
КО 8 раунд
|
2002-06-08 |
| Виграв
|
Браєн Нільсен
|
ТКО 7 раунд
|
2001-10-13 |
| Скасовано
|
Анджей Голота
|
- | 2000-10-20 |
| Виграв | Лу Севарез
|
ТКО 1 раунд
|
2000-06-24 |
| Виграв | Джуліус Френціс
|
ТКО 2 раунд
|
2000-01-29 |
| Скасовано
|
Орлін Норіс
|
- | 1999-10-23 |
| Виграв | Френціс Бота
|
КО 5 раунд
|
1999-01-16 |
| Програв | Евандер Холіфілд
|
Дискваліфікований | 1997-06-28 |
| Програв | Евандер Холіфілд
|
ТКО 11 раунд
|
1996-11-09 |
| Виграв | Брюс Селдон
|
ТКО 1 раунд
|
1996-09-07 |
| Виграв | Франк Бруно
|
ТКО 3 раунд
|
1996-03-16 |
| Виграв | Бастер Мефіс
|
КО 3 раунд
|
1995-12-16 |
| Виграв
|
Пітер Мак Нілі
|
Дискваліфікований | 1995-08-19
|
| Виграв
|
Донуван Рудок
|
За очками
|
1991-06-28 |
| Виграв | Донуван Рудок
|
ТКО 7 раунд
|
1991-03-18 |
| Виграв | Алекс Стюарт
|
КО 1 раунд
|
1990-12-08 |
| Виграв | Генрі Тілман
|
КО 1 раунд
|
1990-06-16 |
| Програв | Джеймс Дуглас
|
КО 10 раунд
|
1990-02-11 |
| Виграв | Карл Вільямс
|
ТКО 1 раунд
|
1989-07-21 |
| Виграв | Франк Бруно
|
ТКО 5 раунд
|
1989-02-25 |
| Виграв | Майкл Спінкс
|
КО 1 раунд
|
1988-06-27 |
| Виграв | Тоні Табс
|
ТКО 2 раунд
|
1988-03-21 |
| Виграв | Ларі Холмс
|
ТКО 4 раунд
|
1988-01-22 |
| Виграв | Трей Бігс
|
ТКО 7 раунд
|
1987-10-16 |
| Виграв | Тоні Такер
|
За очками
|
1987-08-01 |
| Виграв | Пінклен Томас
|
ТКО 6 раунд
|
1987-05-30 |
| Виграв
|
Джеймс Сміт
|
За очками
|
1987-03-07 |
| Виграв | Тревор Бербік
|
ТКО 2 раунд
|
1986-11-22 |
| Виграв | Алонсо Ретліф
|
КО 2 раунд
|
1986-09-06
|
| Виграв | Хосе Рібалта
|
ТКО 10 раунд
|
1986-08-17 |
| Виграв
|
Мервіс Фрейзер | КО 1 раунд
|
1986-07-26 |
| Виграв | Лоренцо Бойд
|
КО 2 раунд
|
1986-07-11 |
| Виграв | Віл'ям Хосі
|
КО 1 раунд
|
1986-06-28 |
| Виграв | Реджі Гросс
|
ТКО 1 раунд
|
1986-06-13 |
| Виграв | Мітч Грін
|
За очками
|
1986-05-20 |
| Виграв | Джеймс Тілліс
|
За очками
|
1986-05-09 |
| Виграв | Стів Зускі
|
КО 3 раунд
|
1986-03-10 |
| Виграв | Джіз Фергюсон
|
ТКО 6 раунд
|
1986-02-16 |
| Виграв | Майк Джеймсон
|
ТКО 5 раунд
|
1986-01-24 |
| Виграв | Девід Жако
|
ТКО 1 раунд
|
1986-01-11 |
| Виграв | Марк Йонг
|
КО 1 раунд
|
1985-12-27 |
| Виграв | Саммі Скефф[10]
|
КО 1 раунд
|
1985-12-06 |
| Виграв | Конрей Нелсон
|
КО 2 раунд
|
1985-11-22 |
| Виграв | Еді Річардсон
|
КО 1 раунд
|
1985-11-13 |
| Виграв | Стерлінг Бенжамін
|
ТКО 1 раунд
|
1985-11-01 |
| Виграв | Роберт Колей
|
КО 1 раунд
|
1985-10-25 |
| Виграв | Доні Ланг
|
КО 1 раунд
|
1985-10-09 |
| Виграв | Майкл Джонсон
|
КО 1 раунд
|
1985-09-25 |
| Виграв | Лоренсо Кенеді
|
ТКО 1 раунд
|
1985-08-15 |
| Виграв | Ларі Сімс
|
КО 3 раунд
|
1985-07-19 |
| Виграв | Джон Алдерсон
|
ТКО 2 раунд
|
1985-07-11 |
| Виграв | Рікардо Спейн
|
КО 1 раунд
|
1985-06-20 |
Веганство[ред. | ред. код]
Із 2009 року по 2013 року був веганом.[11] В інтерв'ю у 2013 році розповів, що був веганом 4 роки, але потім почав їсти курятину, в той же час повідомив, що червоне м'ясо він не їсть.[12]
Підтримка України[ред. | ред. код]
Під час повномоштабної війни записав відео що він підтримав українців які боряться проти рашистів.[13]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Most Opponents Beaten for World Heavyweight Title. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 січня 2021.
- ↑ Ring Magazine Top 100 Punchers Of All Time. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ Me and Mike Tyson | Special reports | guardian.co.uk. www.theguardian.com. Theguardian. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ Mike Tyson shares heartfelt message to his adoptive mother on Mother's Day. USA today (амер.). 14 травня 2017. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ Andy Lazko (15 лютого 2020). Camille Ewald, Mike Tyson's Ukrainian adoptive mother (амер.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ Mike Tyson: The True Story of His 1992 Rape Conviction. Jet. 2001.
- ↑ Майк Тайсон увосьме став батьком[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Майк Тайсон зізнався, що вживав кокаїн перед визначними боями. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 13 листопада 2013.
- ↑ Mike Tyson: I used fake willie to fool drug-testers and fought on cocaine. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 13 листопада 2013.
- ↑ Mike Tyson Vs. Sammy Scaff. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 28 квітня 2015.
- ↑ Mike Tyson Talks Sobriety and Vegan Life with Ellen DeGeneres. UrbLife.com. 8 березня 2011. Архів оригіналу за 11 березня 2011. Процитовано 20 червня 2020.
- ↑ Mike Tyson talks religon[[[sic]]]: 'I need Allah'. Fox News. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 20 червня 2020. Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
- ↑ Майк тайсон підтримав Україну бокс (uk-UA). Процитовано 23 серпня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Майк Тайсон |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Майк Тайсон |
- Майк Тайсон, фан-сайт: tyson-video.ru [Архівовано 19 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Майк Та́йсон у BoxRec.com (англ.)
| |||||
|
Це незавершена стаття про спортсмена. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 30 червня
- Народились 1966
- Християни, що прийняли іслам
- Члени Нації Ісламу
- Афроамериканські боксери
- Чемпіони світу з боксу у важкій вазі
- Чемпіони WBC
- Чемпіони WBA
- Чемпіони IBF
- Чемпіони світу США
- Діячі американської культури, що підтримали Україну
- Особи, включені до Міжнародної зали боксерської слави
- Люди з біполярним афективним розладом
- Уродженці Нью-Йорка
- Ґвалтівники
- Спортсмени з Коннектикуту
- Спортсмени з Невади
- Спортсмени зі штату Нью-Йорк
- Спортсмени Лас-Вегаса