Майк Тайсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Майк Тайсон Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Майк Джерард Тайсон
англ. Michael Gerard Tyson
Прізвисько англ. Iron "Залізний"
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народився 30 червня 1966(1966-06-30) (51 рік)
Нью-Йорк
Проживання Нью-Йорк
Вагова категорія Важка вага
Стійка Правша
Зріст 178
Розмах рук 180
Стиль Ортодокс
Професійна кар'єра
Боїв 58
Перемог 50
Перемог нокаутом 44
Поразок 6
Нічиїх 0
Не відбулося 2

Майкл Джеральд Та́йсон (Малік Абдул Азіз; англ. Mike Tyson; * 30 червня 1966 Нью-Йорк, США) — американський професійний боксер. Тайсон був абсолютним чемпіоном у важкій вазі і наймолодшим боксером, який здобув чемпіонські звання за версіями WBC, WBA і IBF. Він здобув звання WBC коли йому було 20 років і 144 дні відправивши в нокаут у другому раунді Тревора Бербіка. Протягом всієї боксерської кар'єри Тайсон вирізнявся жорстоким, наганяючим страх боксерським стилем і такою ж поведінкою, як на рингу так і за його межами. Зайняв 16-те місце в рейтингу 100 найкращих боксерів усіх часів журналу «The Ring».

Він був першим важковаговиком, який володів поясами WBC, WBA і IBF одночасно. Тайсон вважається одним з найкращих боксерів-важковаговиків усіх часів. Прізвиська: «Залізний Майк» і «Найкрутіший чоловік на планеті».

Біографія[ред.ред. код]

Свою кар'єру почав 6 березня 1985 року виграним боєм з Гектором Мерцедесом. Перших 19 поєдинків закінчив достроково. 12 з них нокаутом у першому раунді. Він об'єднав пояси різних боксерських організацій другої половини 80-х і став безаперечним чемпіоном світу. Тайсон став «спадковим чемпіоном» перемігши Майкла Спрінкса на 91-й секунді бою. Тайсон втратив своє звання в 42-му бою проти Бастера Дугласа 11-го лютого 1990 року в Токіо, Японія, програвши нокаутом в 10-му раунді.

У 1992 Тайсон був засуджений за зґвалтування Дезері Вашингтон, котра до цього щонайменше один раз висунула неправдиве звинувачення у зґвалтуванні.[1] Боксер мав провести 6 років у в'язниці, але був звільнений через три. Після увязнення в 1995 році він повертається в професійний бокс і проводить серію боїв. Він повертає частину чемпіонських звань, але їх втрачає в бою з Евандером Холіфілдом

22 листопада 1986 завоював звання чемпіона світу у надважкій ваговій категорії за версією WBC. Перемогу над Тевором Бербіком отримав у 2 раунді, коли суддя проголосив технічний нокаут.

7 березня 1987 перемігши за очками (120–106, 119–107, 119–107) Джеймса Сміта, отримав пояс чемпіона світу версії WBA.

1 серпня 1987 Майк став першим боксером, який володів трьома поясами у надважкій категорії. Пояс версії IBF забрав після перемоги за очками (118–113, 119–111, 117–112) над Тоні Такером.

Абсолютний чемпіон світу, який об'єднав звання трьох головних боксерських організацій, отримав прізвисько Залізний Майк та Кід Динаміт, тому що більшість своїх боїв закінчував вже в першому раунді.

11 лютого 1990 року зазнав своєї першої поразки та втратив всі чемпіонські пояси. У десятому раунді Джеймс Бастер Дуглас послав Залізного Майка в нокаут.

1992 року був звинувачений у зґвалтуванні та засуджений на 6 років позбавлення волі. Звільнився у 1995 році, тоді ж повернувся на ринг.

16 березня 1996 року після технічного нокауту у 3 раунді в бою з Франком Бруно повернув собі пояс WBC. 7 вересня цього ж року, відібрав пояс WBA, також технічним нокаутом вже у першому ж раунді нокаутував Брусо Селдона.

9 листопада 1996 року не зміг захистити щойно здобутого пояса WBA. В 11 раунді суддя проголосив технічний нокаут і пояс перейшов до Евандера Холіфілда.

28 червня 1997 відбувся реванш. Але поєдинок знову закінчився перемогою Холіфілда завдяки дискваліфікації Тайсона. У відповідь, на удари Холіфілда головою, у третьому раунді Тайсон відкусив йому шматок вуха.

5 лютого 1999 одержав рік тюрми за побиття двох людей, автомобіль котрих зіткнулася з автомобілем Тайсона. Боксер відсидів лише 3 з половиною місяці.

20 жовтня 2000 року відбувся бій з Анджеєм Ґолотою. Після другого раунду поляк відмовився продовжувати бій і суддя проголосив технічний нокаут. Однак пізніше комісія вирішила визнати поєдинок як недійсний, приводом для цього стала виявлена у крові Тайсона маріхуана.

8 червня 2002 отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC IBF IBO). Та їх власник — Леннокс Льюїс — послав Тайсона у 8 раунді в нокаут.

3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн доларів проти свого промоутера Дона Кінга.

Тайсон закінчив боксерську кар'єру у 2005 році після двох поразок поспіль — Денні Вільямсу (нокаут) і Кевіну МакБрайдові (технічний нокаут).

Тайсон увійшов в історію і запам'ятався всім завдяки своєму боксерському таланту (неймовірна швидкість, реакція і величезна сила удару), а також завдяки стилю «звіра», як на рингу, так і поза ним. Агресивний боксер на рингу та скандальна особистість за його межами, завжди привертав до себе увагу маси народу. Незважаючи на нечемну, а іноді й жорстоку поведінку поза рингом (численні правопорушення, судові процеси і різного характеру скандали), а також незважаючи на жорстоке і безжалісне ведення бою в рингу, Майком Тайсоном захоплювалися мільйони фанатів. Як правило Тайсон вигравав поєдинок ще до його початку, завдяки психологічному тиску на супротивника і повній відсутності страху.

Мав три кримінальні судимості в 1992, 1998 і 2008 роках (остання — умовна), також відбував покарання у дитячих колоніях.

Був тричі одружений (останній раз в 2009), є батьком сімох дітей (чотирирічна дочка трагічно загинула в 2009). Увечері 25 січня 2011 р. 44-річний Майк Тайсон увосьме став батьком. Його дружина 32-річна Лакія Спайсер народила сина.[2]

Взяв участь у написанні сценарію до автобіографічного фільму «Тайсон» (1995), а також знявся у двох документальних фільмах «По той бік слави» (2003) і «Майк Тайсон» (2009). З'явився також у фільмі «Похмілля у Вегасі» (2009) та в комедійному телесеріалі «Як я зустрів вашу маму» (8 сезон 16 серія) (2013), в яких зіграв самого себе.

За власними словами Майка Тайсона, він був залежний від наркотиків більшу частину своєї спортивної кар'єри.[3] Для успішного проходження допінг-тестів він використовував штучний пеніс.[4]

Список боїв[ред.ред. код]

 Виграв \ Програв
 Суперник  Результат  Дата
 Програв
 Кевін Макбрайд  ТКО 6 раунд
 2005-06-11
 Програв  Денні Вільямс
 КО 4 раунд
 2004-07-30
 Виграв
 Кліфорд Ет'єн
 КО 1 раунд
 2003-02-22
 Програв  Леннокс Льюїс
 КО 8 раунд
 2002-06-08
 Виграв
 Браєн Нільсен
 ТКО 7 раунд
 2001-10-13
 Скасовано
 Анджей Голота
 -  2000-10-20
 Виграв  Лу Севарез
 ТКО 1 раунд
 2000-06-24
 Виграв  Джуліус Френціс
 ТКО 2 раунд
 2000-01-29
 Відмінено
 Орлін Норіс
 -  1999-10-23
 Виграв  Френціс Бота
 КО 5 раунд
 1999-01-16
 Програв  Евандер Холіфілд
 Дискваліфікований  1997-06-28
 Програв  Евандер Холіфілд
 ТКО 11 раунд
 1996-11-09
 Виграв  Брюс Селдон
 ТКО 1 раунд
 1996-09-07
 Виграв  Франк Бруно
 ТКО 3 раунд
 1996-03-16
 Виграв  Бастер Мефіс
 КО 3 раунд
 1995-12-16
 Виграв
 Пітер Мак Нілі
 Дискваліфікований  1995-08-19
 Виграв
 Донуван Рудок
 За очками
 1991-06-28
 Виграв  Донуван Рудок
 ТКО 7 раунд
 1991-03-18
 Виграв  Алекс Стюарт
 КО 1 раунд
 1990-12-08
 Виграв  Генрі Тілман
 КО 1 раунд
 1990-06-16
 Програв  Джеймс Дуглас
 КО 10 раунд
 1990-02-11
 Виграв  Карл Вільямс
 ТКО 1 раунд
 1989-07-21
 Виграв  Франк Бруно
 ТКО 5 раунд
 1989-02-25
 Виграв  Майкл Спінкс
 КО 1 раунд
 1988-06-27
 Виграв  Тоні Табс
 ТКО 2 раунд
 1988-03-21
 Виграв  Ларі Холмс
 ТКО 4 раунд
 1988-01-22
 Виграв  Трей Бігс
 ТКО 7 раунд
 1987-10-16
 Виграв  Тоні Такер
 За очками
 1987-08-01
 Виграв  Пінклен Томас
 ТКО 6 раунд
 1987-05-30
 Виграв
 Джеймс Сміт
 За очками
 1987-03-07
 Виграв  Тревор Бербік
 ТКО 2 раунд
 1986-11-22
 Виграв  Алонсо Ретліф
 КО 2 раунд
 1986-09-06
 Виграв  Хосе Рібалта
 ТКО 10 раунд
 1986-08-17
 Виграв
 Мервіс Фрейзер  КО 1 раунд
 1986-07-26
 Виграв  Лоренцо Бойд
 КО 2 раунд
 1986-07-11
 Виграв  Віл'ям Хосі
 КО 1 раунд
 1986-06-28
 Виграв  Реджі Гросс
 ТКО 1 раунд
 1986-06-13
 Виграв  Мітч Грін
 За очками
 1986-05-20
 Виграв  Джеймс Тілліс
 За очками
 1986-05-09
 Виграв  Стів Зускі
 КО 3 раунд
 1986-03-10
 Виграв  Джіз Фергюсон
 ТКО 6 раунд
 1986-02-16
 Виграв  Майк Джеймсон
 ТКО 5 раунд
 1986-01-24
 Виграв  Девід Жако
 ТКО 1 раунд
 1986-01-11
 Виграв  Марк Йонг
 КО 1 раунд
 1985-12-27
 Виграв  Саммі Скефф[5]
 КО 1 раунд
 1985-12-06
 Виграв  Конрей Нелсон
 КО 2 раунд
 1985-11-22
 Виграв  Еді Річардсон
 КО 1 раунд
 1985-11-13
 Виграв  Стерлінг Бенжамін
 ТКО 1 раунд
 1985-11-01
 Виграв  Роберт Колей
 КО 1 раунд
 1985-10-25
 Виграв  Доні Ланг
 КО 1 раунд
 1985-10-09
 Виграв  Майкл Джонсон
 КО 1 раунд
 1985-09-25
 Виграв  Лоренсо Кенеді
 ТКО 1 раунд
 1985-08-15
 Виграв  Ларі Сімс
 КО 3 раунд
 1985-07-19
 Виграв  Джон Алдерсон
 ТКО 2 раунд
 1985-07-11
 Виграв  Рікардо Спейн
 КО 1 раунд
 1985-06-20


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Спортсмен Це незавершена стаття про спортсмена чи спортсменку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.