Макаренко Микола Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макаренко Микола Омелянович
Микола Макаренко.png
Народився 4 (16) лютого 1877(1877-02-16)
Москалівка, Роменський район, Україна
Помер 4 січня 1938(1938-01-04) (60 років)
Томськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg УНР, СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність археолог, письменник
Alma mater Петербурзький археологічний інститут, Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Галузь археологія, мистецтвознавство, музеєзнавство
Заклад ВУАН, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Відомий завдяки: археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, вивченням монументального зодчества

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Макаренко Микола Омелянович у Вікісховищі

Мака́ренко Мико́ла Омеля́нович (4 (16) лютого 1877(18770216), Москалівка — 4 січня 1938, Томськ) — український археолог і мистецтвознавець.

Жертва сталінського терору. Страчений окупаційною владою через відмову (1934) підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після Лохвицької гімназії навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, з 1902 — 1905 — в петербурзькому Археологічному інституті.

Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі, тісно співпрацюючи з Імператорською Археологічною комісією, друкувався в часописі «рос. Старые годы», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Михайла Ломоносова та Тараса Шевченка.

В Україні[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Макаренку М. О. на стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Скульптор Юрій Багаліка

1918 року отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника.

Упродовж 1920 — 1925 років — директор музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження.

1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 15 грудня 1937 року втретє заарештований і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938. Місце поховання кати приховали.

Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Томського обласного суду від 28.01.1965, Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

В грудні 1993 року Міністерство культури України спільно з часописом «Пам'ятки України» заснувало спеціальну щорічну премію імені Миколи Макаренка за найкращі наукові праці в галузі українського пам'яткознавства[1]. Лауреатом першої премії став доктор архітектури, професор, член-кореспондент Нвціональної Академії Наук України Сергій Крижицький[2].

1997 року на мурі біля Економічної брами Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві відбулося урочисте відкриття і освячення бронзового погруддя видатного археолога й мистецтвознавця М. О. Макаренка (скульптор Юрій Багаліка[3]).

2006 року громадською організацією «Сумське земляцтво в місті Києві» засновано щорічну обласну мистецьку премію імені Миколи Макаренка. Серед її лауреатів: Ростислав Синько, Надія Юрченко, Олександр Чередниченко, Ігор Василевський, Олена Іваненко[4].

В січні 2012 року на батьківщині Миколи Макаренка в с. Москалівка Роменського району, напередодні знаменної дати — 135-річчя від дня народження вченого, було відкрито пам'ятну дошку[5].

Праці[ред. | ред. код]

Науковий доробок вченого:

Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Положення про премію імені Миколи Макаренка Міністерства культури України та журналу «Пам'ятки України» // Пам'ятки України: історія та культура. — 1994. — № 3— 6. — С. 148—149.
  2. Премія імені Миколи Макаренка // Пам'ятки України: історія та культура. — 1995. — №1. — С. 97.
  3. Вечерський, В.В. Макаренко Микола Омелянович. Велика українська енциклопедія. Процитовано 10 серпня 2022. 
  4. Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. — Суми : Собор, 2007. — С. 60—61 : іл. — ISBN 966-7164-60-8
  5. Лаврик М. Прометей із Москалівки / М. Лаврик // Вісті Роменщини. — 2012. — 18 січ.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Р. В. Маньковська. Макаренко Микола Омелянович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 439. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Цвейбель Д. С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. — 1970. — № 8.
  • Звагельський В. Невтомний у праці (М. О. Макаренко) // Репресоване краєзнавство (20–30-і роки). — Київ, 1991. — С. 161—167.
  • Макаренко Д. Є. Микола Омелянович Макаренко. — К., 1992.
  • Макаренко Д. Є. Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — К., 1994. — С. 232—236.
  • Німенко Н. А. Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — № Х.
  • Макаренко Д. Є. Шлях до Храму. — К.: Хрещатик, 2006. — 128 с.
  • Принь О. В. Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С. 212—216.
  • Принь О. В. Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2016. — Вип. 30. — С. 93—98.

Посилання[ред. | ред. код]