Макаренко Микола Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макаренко Микола Омелянович
Микола Макаренко.png
Народився 4 лютого 1877(1877-02-04)
Москалівка, Роменський повіт, Полтавська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 4 січня 1938(1938-01-04) (60 років)
Томськ, Новосибірська область, Російська РФСР, СРСР СРСР
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР, СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Alma mater Петербурзький археологічний інститут, Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Галузь наукових інтересів археологія, мистецтвознавство, музеєзнавство
Заклад ВУАН, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Відомий завдяки: археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, вивченням монументального зодчества

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мака́ренко Мико́ла Омеля́нович (4 лютого 1877, Москалівка — 4 січня 1938, Томськ) — український археолог і мистецтвознавець.

Жертва сталінського терору. Страчений окупаційною владою через відмову (1934) підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після Лохвицької гімназії навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, з 1902 — 1905 рік — у петербурзькому Археологічному інституті.

Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі, тісно співпрацюючи з Імператорською Археологічною комісією, друкувався в часописі «рос. Старые годы», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Михайла Ломоносова та Тараса Шевченка.

В Україні[ред.ред. код]

Меморіальна дошка Макаренку М. О. на стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

1918 року отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника.

Упродовж 1920 — 1925 років — директор музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження.

1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 15 грудня 1937 року втретє заарештований і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938. Місце поховання кати приховали.

Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Томського обласного суду від 28.01.1965, Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989.

Праці[ред.ред. код]

Науковий доробок вченого:

  • (рос.)Ломоносов и мозаичное дело в России (1911);
  • З артистичної спадщини Шевченка (1914);
  • Городища и курганы Полтавской губернии (1917);
  • Музей Мистецтв Української Академії наук: Провідник (1924);
  • Чернігівський Спас: Археологічні досліди року 1923 (1929);
  • Мистецтво книжки (1924);
  • Городище «Монастирище» (1925);
  • Орнаментація української книжки XVI—XVIII ст." (1926);
  • Скульптура і різьбярство Київської Русі передмонгольських часів (1930);
  • Маріюпільський могильник (1933).

Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Р. В. Маньковська. Макаренко Микола Омелянович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 439. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Цвейбель Д. С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. — 1970. — № 8.
  • Макаренко Д. Є. Микола Омелянович Макаренко. — К., 1992.
  • Макаренко Д. Є. Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — К., 1994. — С. 232–236.
  • Німенко Н. А. Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — №Х.
  • Макаренко Д. Є., Шлях до Храму. — К.: Хрещатик, 2006. – 128 с.
  • Принь О. В. Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С. 212–216.

Посилання[ред.ред. код]