Макаров Петро Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Георгійович Макаров
рос. Пётр Георгиевич Макаров
Народження 20 жовтня 1918(1918-10-20)
Ташла
Смерть 25 листопада 1996(1996-11-25) (78 років)
Жигульовськ
Поховання Самарська область
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif розвідувальна авіація
Роки служби 1939—1946
Партія КПРС
Звання старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня
Орден Слави III ступеня Медаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль Жукова

Петро́ Гео́ргійович Мака́ров (20 жовтня 1918 — 25 листопада 1996) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального Ясського авіаційного полку (5-а повітряна армія, 2-й Український фронт), старший сержант. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Ташла Самарської губернії РРФСР (нині — Ставропольський район Самарської області Росії) в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту. Працював сортувальником залізничного поштового відділення у місті Куйбишеві (нині — Самара).

До лав РСЧА призваний у 1939 році Молотовським РВК Куйбишевської області. Закінчив школу молодших авіаційних спеціалістів, оволодів радіосправою. Військову службу проходив у бомбардувальній авіації.

У боях німецько-радянської війни з жовтня по грудень 1941 року на Західному фронті та з червня 1943 року — на Степовому та 2-му Українському фронтах.

З січня 1943 року і до кінця війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального авіаційного полку 5-ї повітряної армії. Брав участь у Курській битві, Білгородсько-Харківській і Полтавсько-Кременчуцькій операціях, битві за Дніпро, Нижньодніпровській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Бухарестсько-Арадській і Будапештській наступальних операціях.

Всього за роки війни здійснив 78 успішних бойових вильотів на ближню розвідку військ і тилів супротивника на літакові Пе-2.

Демобілізований 1946 року у військовому званні старшина. Брав участь у розробці нафтових промислів Куйбишевської області, у освоєнні цілинних земель Казахстану. Член ВКП(б) з 1950 року. Наприкінці своєї трудової діяльності працював теслею на деревообробному комбінаті.

З 1978 року — на пенсії. Мешкав у місті Жигульовську Самарської області, де й помер 25 листопада 1996 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (18.11.1943), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (28.08.1944) та 3-го (05.06.1944) ступенів, медалями.

Посилання[ред. | ред. код]