Пінгвін золотоволосий
| Пінгвін золотоволосий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Eudyptes chrysolophus Brandt, 1837 | ||||||||||||||||||||||
 Поширення макароні | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Пінгві́н золотоволо́сий[1] (Eudyptes chrysolophus) — вид птахів з роду Чубаті пінгвіни родини Пінгвінові. Інша назва — «макароні» пов'язана з йменуванням англійських франтів XVIII ст.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина тулуба сягає 50—70 см, вага 3,7—6,4 кг. Самці трохи більші за самиць, мають довші дзьоби — 6,1 см, у самиць він становить 5,4 см. Спина темного кольору, голова майже чорна, черево — біле. Відрізняється наявністю над очима золотаво-жовтих пучків пір'я, які утворюють «чубчик». Саме ним птах завдячує своєю назвою.
Молоді золотоволосі пінгвіни відрізняються тим, що вони менші за розміром, спина у них майже коричневого кольору. Пір'я на підборідді і горлі темно-сіре. Вони зазвичай мають кілька розрізнених жовтих пір'їн.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає на півдні Чилі, на Фолклендських островах, на островах Південна Георгія і Південні Сандвічеві острови та Південні Оркнейські острови, Південні Шетландські острови, острови Буве, Прінс-Едуард, Крозе, Кергелен, Херд і Макдональд, Антарктичному півострові. Загалом нараховується 216 колоній з чисельність 18 млн особин.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Гніздяться великими колоніями — до 600 тисяч особин. Специфічною особливістю цих колоній є наявність сильного запаху, що нагадує запах тухлої риби.
Гніздяться на землі, влаштовуючи доволі примітивні гнізда. Самиця відкладає 2 яйця, друге через 4 дні після першого. Обидва яйця запліднені, проте перше завжди менше за друге. Тривалість насиджування 35 днів з характерним для пінгвінів змінами батьків. Дорослі птахи виховують пінгвінів 2—3 тижні. Після цього влаштовуються «дитячі ясла», після чого відбувається линяння та вихід у море наприкінці січня.
Цікавий факт[ред. | ред. код]
Золотоволосий пінгвін зображений на прапорі і гербі британської заморської території Південна Георгія і Південні Сандвічеві острови.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Г. В. Фесенко Зоогеографічні особливості поширення птахів / Г. В. Фесенко, І. В. Шидловський // Біологічні Студії / Studia Biologica. — 2012. — Том 6/№ 3. — С. 197–222 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- F.S. Todd et F. Genevois, Oiseaux & Mammifères antarctiques et des îles de l'océan austral, Paris, Kameleo, 2006
- Mike Bingham: Penguins of the Falkland Islands & South America, S. 48-51, 2001, ISBN 0-7596-3335-5
| ||||||||||||||||||||||
