Макаронічна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Макаро́нічна мо́ва (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов чи переінакшення їх на іноземний лад.

В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги; макаронічним було язичіє галицьких «москвофілів» у XIX ст. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.

Сучасна макаронічна література[ред. | ред. код]

Роман Гелен ДеВітт[1] «Останній самурай» (2001) містить уривки японською, давньогрецькою мовами та на інуктитуті, хоча читачеві не обов'язково розуміти той текст, що подається не англійською.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. DeWitt, Helen. The Last Samurai (Chatto and Windus, 2000: ISBN 0-7011-6956-7; Vintage, 2001: ISBN 0-09-928462-6)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]