Макаронічна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Макаро́нічна мо́ва (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов чи переінакшення їх на іноземний лад.

В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги; макаронічним було язичіє галицьких «москвофілів» у XIX ст. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.

Наприклад, у деяких епізодах «Енеїди» Котляревського українська мова мішається з латинською[1]:

Енеус ностер магнус панус
I славний троянорум князь, Шмигляв по морю як циганус, Ад те, о рекс! прислав нунк нас.
Рогамус, доміне Латине, Нехай наш капут не загине, Пермітте жить в землі своєй…

Деякі інші приклади: «Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини» (Г. Квітка-Основ'яненко); «[Проня:] Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли…» (М. Старицький); «Прошу пардону, мадам. Але в мене сьогодні аудієнція з консулом. А ля фуршет і шведський столик! Аріведерчі, ма шер!» (О. Чорногуз).

Сучасна макаронічна література[ред.ред. код]

Роман Гелен ДеВітт[2] «Останній самурай» (2001) містить уривки японською, давньогрецькою мовами та на інуктитуті, хоча читачеві не обов'язково розуміти той текст, що подається не англійською.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Плющ П. П. До характеристики мовних засобів гумору в «Енеїді» Котляревського. «Мовознавство», 1947, т. 4
  2. DeWitt, Helen. The Last Samurai (Chatto and Windus, 2000: ISBN 0-7011-6956-7; Vintage, 2001: ISBN 0-09-928462-6)

Література[ред.ред. код]