Макарушка Любомир
| Макарушка Любомир | |
|---|---|
| Народився |
12 серпня 1899 Сівка-Войнилівська, Калуський район, Івано-Франківська область |
| Помер |
6 лютого 1986 (86 років) Бад-Ґодесберґd, Бонн, ФРН |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Карлів університет |
| Партія | УНДО |
| Батько | Макарушка Остап |
| Мати | Макарушка Євгенія |
| Брати, сестри | Макарушка Богдан-Андрій |
Любомир Макарушка (12 серпня 1899, с. Сівка-Войнилівська, Калуський район, Івано-Франківська область — 6 лютого 1986, Бад Годесберґ[1], Німеччина) — український громадсько-політичний діяч.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті. Служив у австрійській армії, у ранзі поручника УГА брав участь у українсько-польській війні 1918—1919.
Навчався в Карловому університеті у Празі, вивчав економіку в Торговій Академії у Відні (1918). Був активним учасником українського студентського руху. З 1922 — генеральний секретар Центрального Союзу Українського Студентства (ЦеСУС).
У середині 1920-х рр. деякий час очолював першу українську націоналістичну молодіжну організацію за кордоном — Групу Української Націоналістичної Молоді.
Був членом Української Військової Організації, входив до складу Крайової Команди УВО. З 1926 належав до УНДО, згодом став одним з лідерів цієї партії. Спільно з Д. Палієвим, В. Целевичем виступав за ідейно-політичне підпорядкування діяльності УВО керівництву УНДО.
У листопаді 1927 взяв участь в роботі I Конференції Українських Націоналістів у Берліні. 1927—1929 — генеральний секретар УНДО.
1930—1935 — посол до польського сойму.
1943—1944 — майор дивізії «Галичина».
Після війни жив у Західній Німеччині. 1948—1951 — член Виконавчого Органу УНРади в еміграції.
Автор статей у періодичній пресі на суспільно-політичні теми та розвідок про визвольні змагання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У деяких джерелах — Бонн → див.: бл. п. д-р прав Любомир Макарушка [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 26 (8 лютого). — С. 3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зайцев О. Ю. Макарушка Любомир [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 442. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Зайцев О. Ю. Макарушка Любомир [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Кедрин І. Любомир Макарушка [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 31 (15 лютого). — С. 2.
- Макарушка Любомир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1438.
- Мюнхенець. Св. п. д-р Л. Макарушка [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 69 (12 квітня). — С. 3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Довідник з історії України [Архівовано 26 травня 2007 у Wayback Machine.]
|
