Макарів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Мака́рів
Makariv gerb.png Makariv prapor.png
Герб Макарова Прапор Макарова
Макарівська селищна рада
Макарівська селищна рада
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Макарівський район
Рада Макарівська селищна рада
Код КОАТУУ: 3222755100
Основні дані
Засноване 1506 як с. Воронин
Статус з 1956 року
Площа 62.76 км²
Населення 11539 (01.06.2015)[1]
Густота 165.5 осіб/км²
Поштовий індекс 08000 — 08002
Телефонний код +380 4578
Географічні координати 50°27′35″ пн. ш. 29°48′53″ сх. д. / 50.45972° пн. ш. 29.81472° сх. д. / 50.45972; 29.81472Координати: 50°27′35″ пн. ш. 29°48′53″ сх. д. / 50.45972° пн. ш. 29.81472° сх. д. / 50.45972; 29.81472
Водойма Річка Здвиж
Відстань
Найближча залізнична станція: Бородянка
До станції: 20 км
Селищна влада
Адреса 08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Димитрiя Ростовського, 30
Карта
Мака́рів is located in Україна
Мака́рів
Мака́рів
Мака́рів is located in Київська область
Мака́рів
Мака́рів

Commons-logo.svg Мака́рів у Вікісховищі

Мака́рів — селище міського типу, адміністративний центр Макарівського району Київської області, розташований на березі річки Здвиж.

До складу Макарівської селищної ради входять села Калинівка, Фасівочка і Зурівка.

Населення[ред.ред. код]

  • 1864 — 1 880 (православних 585, римських католиків 88, євреїв 1207);
  • 1887 — 3 037 (православних 1205, римських католиків 107, євреїв 1725);
  • 2001 — 11 860.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Макарова

Поблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруських городищ ІХХІІ століть. Деякі історики та археологи вважають, що на місці сучасного Макарова знаходилося літописне місто Здвижень.[2][3] Біля сучасного селища проходив один зі Змійових валів.

Від початків поселення до св. Димитрія (Туптала)[ред.ред. код]

Городище, Макарів, на мисі лівого берега р. Здвиж

Початкова історія Макарова пов'язана із селом Воронин, яке входило до числа Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). Вперше згадується в складі маєтностей Ясинецьких 1506 року[4]. Макар Васенцевич, який став постійно жити у Воронині, змінив своє прізвище на Макарович, а назву села на Макарів.

Наприкінці XVI століття Микола (Михайло), онук Макара, перетворив макарівське дворище на фортецю. Через рови перекидалися містки. З півдня замок захищала річка Здвиж. Ім'я наступного власника Макарова, польського коронного стражника Самуеля Лаща, асоціювалося з неймовірною жорстокістю щодо селян.

Потому великий маєток Макаревичів розділили між собою нащадки цього роду по жіночій лінії — князі Збаразькі, Любомирські і Харлінські, зокрема Макарів з околицями дістався Харленським (Харлінським).

Під час Хмельниччини (164876) Макарівський маєток Харлінських був спалений, а місцеве населення активно долучилося до українського національно-визвольного руху. У 2-й половині XVII століття попри намагання польських панів тримати місцеве населення у покорі воно не раз ще поставало — у середині 1660-х макарівські селяни долучилися до повстання і походів на чолі з овруцьким полковником Дециком; у 1694 році Макарів звільнили козаки Семена Палія. У цей час у містечку діяла Макарівська сотня Київського полку. Цей же період пов'язаний із найвідомішим уродженцем Макарова — церковним і культурним діячем св. Дмитрієм Ростовським (Данило Туптало).

За умовами Прутського трактату (1711) Макарів лишався під владою Польщі. На початку XVIII століття село належало одному з найбільших магнатів Правобережжя князеві Любомирському, згодом — ксьондзеві Каєтану Росцішевському, що в 1768 році (під час Коліївщини), змушений був тікати від гайдамацьків на чолі з Іваном Бондаренком, чий загін зайняв Макарів у середині липня 1768 року. Невдовзі народний спротив було жорстко придушено, а ватажка впіймано на храмове свято в Макарові[5].

Макарівський замок[ред.ред. код]

В Макарові з XVI по XVIII століття існував замок. В останні роки польського панування в замку розміщувався невеликий гарнізон, озброєний гарматами.

Від кінця XVIII — до початку XX ст.[ред.ред. код]

Унаслідок поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Макарів у 1804 став волосним центром Київського повіту Київської губернії. Станом на 1846 рік у ньому мешкали 946 жителів.

У XIX столітті відбувається економічний розвиток Макарова — так у 1866 році тут діяли невеликі підприємства: винокурний, пивоварний і два шкіряних заводи, цегельня. Щороку тут відбувалося 14 ярмарків.

На початку ХХ століття Макарів уже був великим містечком, яке належало поміщику М. фон Мекку. Жителі Макарівської волості брали участь в російсько-японській війні (19045), революції 1905—1907 років, Першій світовій війні, подіях 1917—1920 років.

У 1917 році, зокрема, Макарів став осередком гострої боротьби між місцевими органами Української Центральної Ради і більшовицьким революційним комітетом. Під час Української революції (19171921) влада у Макарові змінювалась неодноразово, допоки влітку 1920 року містечко остаточно було окуповано Радянською Росією.

1921 році Макарівщина та Бишівщина анексовані на користь маріонеткової адміністрації Радянської України.

Макарів в СРСР і за сучасності[ред.ред. код]

1923 Макарів став районним центром у складі Київської округи, від 1932 року — у складі Київської області.

Пам'ятний знак Жертв Голодомору та репресій у Макарові.

У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (193233) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3 450 осіб, з них — 99 дітей. Винні не покарані.

[6].

У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.

Пам'ятник на місці розстрілу нацистами понад 300 мирних жителів у червні 1941 р.

Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня 1941 року по 8 листопада 1943 року під німецькою адміністрацією, перебував у складі рейхскомісаріату «Україна». На території Макарівського району базувалися диверсійні загони НКВД С. Ковпака та М. Наумова, які здійснювали терористичну діяльність, провокували цивільну німецьку адміністрацію на контртерор проти українського населення.

У 19501960-х роках — спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини — створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище.

Від 1956 року Макарів — селище міського типу.

Після Чорнобильської трагедії (1986) Макарів і район прийняв і облаштував численних переселенців.

Від 1991 року Макарів — у незалежній Україні. У 19902000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню.

2005 соратник Президента Віктора Ющенка Роман Безсмертний (родом з Мотижина Макарівського району) в Макарові презентував розроблену ним адміністративно-територіальну реформу[7].

Поступово відроджується духовність, розвивається культура — у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам'ятник на його честь.

Економіка[ред.ред. код]

Макарівщина традиційно є сільськогосподарсько орієнтованою — основними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці. Саме з метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню; також працює кредитна спілка власників особистих підсобних господарств району «Господар».

Автостанція «Макарів».

Специфікація економік району зумовила також те, що понад 2/3 у загальному обсязі промислової продукції припадає на виробництво товарів народного споживання, причому на 90 % це харчова і переробна промисловість[8].

Загалом промисловість Макарівського району представлена близько 10 основними підприємствами, причому майже всі мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. У Макарові, зокрема, працюють хлібозавод, ряд інших незначних виробництв.

Загалом на Макарівщині — понад 200 малих підприємців. Населення району обслуговують 3 стаціонарні ринки і близько 300 об'єктів торгівлі та громадського харчування.

Макарів має автомобільне і автобусне сполучення із Києвом та сусідніми райцентрами Київщини та Житомирщини. У селищі функціонує автостанція. Найближчою залізничною станцією для Макарова є станція «Бородянка», на відстані 25 км у сусідньому райцентрі Київщини смт Бородянці.

Соціальна сфера: медицина і освіта[ред.ред. код]

Медичне обслуговування населення Макарова та району здійснюють Макарівська центральна районна лікарня та Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.

У Макарові діє мережа навчальних закладів — загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних[9].

Дитсадок «Барвінок»

Макарівські загальноосвітні заклади:

  • Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — природничо-математичний ліцей» (директор Українець Надія Миколаївна; вул. Піонерська, 3);
  • Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І ступеня — районна гімназія» (директор Ащенко Надія Василівна; вул. Ватутіна, 10).

Дошкільні навчальні заклади Макарова:

  • Макарівський ДНЗ «Барвінок» (вул. Ватутіна, 13);
  • Макарівський ДНЗ «Теремок» (вул. Проектна, 8);
  • Макарівський ЦРД «Пролісок» (вул. Проектна, 5).

Позашкільні освітні заклади в Макарові:

  • Центр творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала (керівник Кубай Наталя Михайлівна; вул. Димитрiя Ростовського, 37);
  • Дитячо-юнацька спортивна школа (директор Вдовиченко Сергій Григорович; вул. Д. Ростовського, 27);
  • Міжшкільний навчально- виробничий комбінат (директор Герасименко Михайло Олексійович; вул. Д. Ростовського, 60).

На базі колишнього дитячого будинку «Барвінок» у 2011 році було створено новітній заклад — Макарівський центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Промінь надії»[10]

Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному коледжі.

ЗМІ[ред.ред. код]

Місцеві засоби масової інформації у Макарові[11]:

  • районна газета «Макарівські вісті» — видається з 1932 року; нині засновниками видання є Макарівська районна державна адміністрація, районна рада, трудовий колектив редакції газети;
  • ТРК «Авіс» — засновником і керівником є Вареник Юрій Олександрович; мовлення здійснюється 4 години на добу щоденно, окрім понеділка; фактичне покриття включає не лише Макарівський, а й Бородянський та Фастівський райони.
  • приватна суспільно-політична газета «Рідні Обрії»[12].

Культура, краєзнавство, фестивалі[ред.ред. код]

Районний будинок культури.
Макарівська Центральна районна бібліотека для дітей
Кінотеатр «Ольвія».

Творчі колективи, краєзнавство і фестивалі[ред.ред. код]

Творчі колективи Макарова[13]:

  • аматорський фольклорний колектив «Чебреці» (художній керівник — Гончаренко Галина Федорівна, заслужений працівник культури) — дав близько 20 повних самостійних концертів, бере участь у різноманітних фольклорно-етнографічних і культурних фестивалях, оглядах, заходах.
  • аматорський хореографічний колектив «Ясочка» (керівник — Смоленська Оксана Анатоліївна) — бере участь у концертах, присвячених відзначенню державних та професійних свят.
  • хоровий ансамбль «Свят-коло» (керівник — Степурко Віктор Іванович, член спілки композиторів України) — започатковано і проведено перший фестиваль духовної музики ім. Данила Туптала; бере участь у концертах та урочистостях.
Сквер біля пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку

У Макарові функціонує краєзнавчий клуб «Пошук» під керівництвом Д. Нетреби. Для підростаючого покоління щороку в селищі проводиться районний туристичний зліт юних туристів «Козацькі походи».

Серед інших районних свят і фестивалів, які організуються і проводяться останнім часом (2000-ні) у Макарові[14]:

  • Районний фестиваль духовної музики імені Данила Туптала. Узагалі в містечку розробляється проект духовно-історичного культурно-освітнього центру імені Дмитрія Ростовського, куди мають увійти пам'ятник і проектований музей землякові, духовна бібліотека;
  • театралізоване дійство «Ось і прийшла до мене неділенька зелена», що відбувається щочервня на Зелені Свята на центральній площі Макарова, біля районного будинку культури;
  • щолипневе театралізоване свято на березі Здвижу в Панському парку «Ой на Івана, ой на Купала».

Релігія[ред.ред. код]

Дві основні православні церкви Макарова:

Свято-Дмитріївська церква
  • Свято-Дмитріївська церква — храм на честь Святителя Дмитрія, митрополита Ростовського Української Православної церкви Київського Патріархату почали будувати в 2004 році; освячення храму здійснив 10 листопада 2007 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архиєпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, благочинного району та настоятеля протоієрея Богдана Лисиченка, чисельного духовенства міста Києва та єпархії[15]. 27 жовтня 2010 року настоятель храму в ім'я святителя Димитрія Ростовського протоієрей Богдан Лисиченко перейшов до Української Православної Церкви (Московського патріархату) і, змінивши установчі документи, перевів у цей патріархат Свято-Димитріївську церкву. Представники УПЦ КП назвали це «рейдерським захопленням». Конфлікт не вичерпано й досі[16][17].
  • Свято-Іллінська церква (УПЦ МП) — як парафія (Свято-Іллінська) у Макарові бере початок у XIX столітті; існував дерев'яний храм, зведений 1881 року на місці більш давньої церкви середини 18 століття, збудованоЇ, у свою чергу, на місці ще більш давнього храму. Будівництво кам'яної церкви для потреб відновленої 1991 року релігійної громади під патронатом УПЦ МП[18] було розпочато на початку 1990-х років; освячено храм у серпні 2007 року[19].

Архітектура[ред.ред. код]

Барельєф на фасаді Макарівського районного будинку культури
Старий виробничий корпус хлібзаводу

У центральній частині селища збереглися окремі споруди забудови часів Російської імперії. Найбільшими є виробничі приміщення Макарівського хлібзаводу — два прибудовані один до одного двоповерхові виробничі корпуси із відповідним оформленням фасадів. Ці споруди в минулому були броварнею — пивоварним заводом..

Окрім того, декілька житлових будинків межі ХІХ-ХХ століть збереглися на початку вулиці Фрунзе.

Забудова селища — переважно сільська, втім центральна частина справляє приємне враження охайного містечка завдяки, в першу чергу, вдалій організації 2 площ, а також оточуючій забудові — окремі будівлі сталінського періоду (з характерним для них виглядом), успішно перемежовані з модерними будинками, тобто відсутність зразків шаблонної (зокрема для райцентрів) сірої радянської забудови 1970-х років, якщо і є, то в реконструйованому вигляді; пануючим кольором у середмісті Макарова є білий (світлий) — колір фасадів значного числа будинків. Домінантою центральної площі є хоча і типовий, але гарний в архітектурному і функціональному плані районний будинок культури, доволі яскраво доповнений барельєфом в українському національному дусі.

Архітектурне обличчя Макарова формують також селищні пам'ятники — у центрі це численні радянські пам'ятники на вшанування подій та учасників німецько-радянської війни та встановлене за незалежності України (2007) погруддя Тараса Шевченка; поряд із центром у районі Свято-Дмитріївського храму створено оригінальну меморіальну ділянку вже у 2-й половині 2000-х років — пам'ятник Святителю Дмитрію (Дмитро Туптало) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору і репресій.

Персоналії[ред.ред. код]

Відомі уродженці Макарова:

У Макарові багато років жив радянський поет Б. Д. Палійчук[20], нині проживає член Спілки композиторів України, лауреат премій імені Л. Ревуцького, І. Огієнка, Б. Лятошинського, М. Лисенка, автор численних симфонічних та оперних партитур композитор В. І. Степурко.

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Київській області
  2. «Механізми» державотворення на Русі // Енциклопедія історії України — «По дорозі, в місті Здвижень (нині Макарів Київської області)»
  3. ШЛЯХИ ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ: ТЕМПИ РУХУ НА «ПУТЕХЪ» // Бібліотека наукових статей
  4. Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
  5. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  6. Перелік населених пунктів Макарівського району та кількість загиблих жителів під час Голодомору 1932—1933 років на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації
  7. Макарів. На Київськім Поліссі перлинонька сія. // матеріал за 27-10-2009 на mr-brut.livejournal.com (І ти, Брут? Нотатки здивованого журналіста)
  8. (Інформація) про Макаріський район на Сайт смт Макарів
  9. Освіта на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації
  10. Відкрито Центр соціальної підтримки сімей та дітей «Промінь надії»
  11. ЗМІ на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації
  12. Сайт газети «Рідні Обрії» створено в Макарів — бізнес довідник
  13. Культура на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації
  14. Макарівський район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009. — С. 288—289
  15. У м. Макарові освячено храм на честь свт. Димитрія // інф. за 28 листопада 2007 року на Офіційний сайт Української Православної Церкви (Київський Патріархат)
  16. Чи було насправді насильницьке захоплення УПЦ Макарівського Свято-Димитріївського храму?
  17. «Церковне» рейдерство триває
  18. Українська православна церква. Свято-Іллінська парафія (смт Макарів) на Сайт «Громадянське суспільство і влада» (інтерактивна інформаційно-аналітична система)
  19. Київська область. Предстоятель Української Православної Церкви освятив Свято-Іллінський храм у місті Макарів. // повідомл. за 27 серпня 2007 року на Офіційний сайт Української Православної Церкви
  20. Макарів // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1981. — С. 310

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]