Макарівський міст (Кронштадт)
Макарівський міст — пішохідний підвісний міст через яр Петровського доку в Кронштадті. Пам'ятник історії та архітектури XX століття. Створено робітниками Кронштадського Морського заводу. Знаходиться під охороною держави.
Знаходиться в центрі Кронштадта. Поєднує Якірну площу і Червону вулицю, розташований неподалік від Літнього саду. Входить до архітектурного ансамблю Якірної площі.
За радянських часів міст офіційно називався Червоним (за назвою вулиці), хоча і тоді, навіть в офіційних документах, використовували частіше інші назви: Висячий, Підвісний, Макарівський.
При будівництві Морського Нікольського собору виникло питання — як добиратися Миколі II до цього місця з Петровської пристані. На церемонію освячення початку будівництва Морського собору Микола II приїхав автомобілем, а на церемонію освячення зведеного храму — у відкритій кареті — по Княжій (нині Комуністичній) вулиці. Для скорочення шляху Комітет по облаштуванню Морського собору, який також відповідав і за встановлення пам'ятника С. О. Макарову, вирішив побудувати пішохідний міст через яр Петровського доку. Міст був зібраний робітниками Кронштадтського пароплавного заводу всього за 3 місяці[2].
Через півтора місяці після освячення Морського Нікольського собору — 24 липня (6 серпня) 1913 року був відкритий і пам'ятник С. О. Макарову. На відкритті були присутні вдова і син адмірала.
У 1913 році був створений перший варіант мосту — з металевим каркасом і дерев'яним настилом. З будівництвом мосту через яр зникла необхідність обходити яр стороною або спускатися вниз — до існуючих трьох нижніх мостів через водотік. Проте, через особливості дерев'яного настилу, велосипедистам було заборонено користуватися мостом і після реконструкції в 1940 році.
У 1971 році в інституті «Ленгіпроінжпроект» (інженер Б. Е. Дворкін) на замовлення Кронштадтського морського заводу було виконано проект капітального ремонту Макарівського мосту[2].
Пілони і дерев'яні констукції споруди були замінені на зварні металеві. Для міцності каркас настилу покрили металевими листами, а вже потім залили асфальтом. Основні генеральні розміри споруди, зовнішній вигляд і статичні схеми прольотів були збережені[2].
- ↑ Решение исполкома Ленгорсовета № 646 от 06.08.1990
- ↑ а б в Макаровский мост // СПб ГБУ «Мостотрест». Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
- Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов Санкт-Петербурга. — СПб.: Норинт, 2002. — 353 с. — ISBN 5-7711-0019-6.
- Зодчие Санкт-Петербурга. XX век / сост. В. Г. Исаченко; ред. Ю. Артемьева, С. Прохватилова. — СПб.: Лениздат, 2000. — 720 с. — ISBN 5-289-01928-6.
- Макарівський міст [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] // СПб ДБУ «Мостотрест»
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |