Макарій III (патріарх Антіохійський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макарій Антіохійський
Макарий Антиохийский.jpg

Патріарх Макарій Антіохійский. Мініатюра XVII століття
Основні відомості
Ім'я при народженні: Юсеф Заїм
Народження 1600
м. Халеб, Сирія
Конфесія: Антіохійська православна церква
Смерть: 1672(1672)
м. Дамаск, Сирія
Праці й досягнення
Рід діяльності: священик
Титул: Антіохійського патріарх
Попередники: Євфімій IV
Послідовники: Кирило III

Макарій ІІІ (араб. Юсеф Заїм, 1600, Халеб, Сирія1672, Дамаск, Сирія) — церковний діяч XVII століття, Патріарх Антіохійської Православної церкви (16481667, за іншими даними − 16471672). Повний титул «Його Божественне Блаженство, Блаженніший Патріарх Великого Божого Граду Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії та усього Сходу». Батько мандрівника, письменника Павла Алеппського.

Біографія[ред.ред. код]

Син православного священика, араба з сирійського міста Халеб. При хрещенні отримав ім'я Мелетій та під цим іменем 27 жовтня 1635 року зійшов на трон Алеппської катедри[1]. Одружився та у шлюбі мав дітей. По смерті дружини рукопокладений у священики, а потім висвячений на митрополита Верії. Висвячений на патріарха Антіохії 12 грудня 1647 року, під ім'ям Макарій III. Рідним сином Макарія був Павло Алеппський, котрий був архідияконом при рідному батькові та супроводжував його у поїздках.

При ньому пережили розквіт відносини з Московією. У 1652-1659 роках він здійснив тривалу подорож, під час якої відвідав Дунайські князівства, землі Війська Запорозького та Московію, де зустрічався з багатьма політичними та церковними діячами та вів перемовини про грошову допомогу для Антіохійської Церкви. Затримавшись у Москві через чуму, яка тоді лютувала у Коломні з серпня 1654 року по січень 1655 року, патріарх відправив службу в коломенських храмах та рукопоклав багатьох священників та дияконів. У цій подорожі був разом із сином Павлом, під час якої у 1654-1656 роках брав участь у Московських соборах 1655 та 1656 років[2], де прокляв двоперстя та анафема була прийнята помісним собором Московської церкви.

Під час цієї подорожі з Дамаску через Анатолію, Стамбул та Констанцу до Москви, двічі відвідав територію сучасної України. По дорозі до Москви - 21 (11) червня 1654 року – Рашків; 31 (21) червня 1654 року – Богуслав, де у богуславському замку його урочисто приймав Богдан Хмельницький, потім були Київ та 30 (20) липня 1654 року – Путивль, а на зворотному шляху - 22 (12) червня 1656 року – Путивль та Київ, 12 (2) серпня 1656 року – Чигирин, де у своїй резиденції урочисто його приймав Богдан Хмельницький; 25 (15) серпня 1656 року - Рашків[3]. Цю подорож арабською мовою докладно описано Павлом Алеппським у книзі «Подорож антіохійського патріарха Макарія до Москви», яка стала одним із джерел історії церковного життя, географії та культури народів Східної Європи та Середземномор'я.

Під час другої подорожі 1666-1667 років Макарій ІІІ брав участь у засіданнях Великого Московського собору 1667 року, де анафема проти двоперстя та давніх московських чинів була повторена Макарієм ІІІ. Разом з іншими східними ієрархами сприяв усуненню канонічних порушень, пов'язаних зі статусом патріарха і був одним з головних ідеологів та учасників церковних реформ у Московській церкві середини XVII століття, а також брав участь у розробці принципів взаємовідносин між світською та духовною владою. Прийняв участь у суді над патріархом Никоном, де засудив його діяльність та рішенням Собору за канонічні злочини патріарха Никона було позбавлено сану та як простого ченця заслано у Ферапонтів монастир. Тоді ж відбулися вибори нового патріарха Московського, ним 10 лютого 1667 року було обрано Йоасафа II[4].

Макарію Антіохійському разом з Патріархом Єрусалимським Паїсієм, котрий також приймав участь у засіданнях Собору, вдалося нав'язати надзвичайно жорсткі по відношенню до російських старообрядців визначення, які фактично зробили незворотним розкол у Московській Церкві.

Макарій, як і його попередники антіохійські патріархи, був у близьких відносинах з Папою Римським, зокрема, у самій Антіохії безперешкодно відбувалися проповіді католицьких місіонерів. У 1662 році Макарій III відправив визнання свого таємного підпорядкування Риму, а наступного, 1663 року публічно привітав Папу Олександра VII як свого святого отця на обіді у французькому консульстві Дамаска[5].

12 червня 1672 року в Дамаску Макарій зрікся з патріаршого престолу Антіохійської православної церкви [6], де невдовзі і помер.

Твори[ред.ред. код]

Відомо 15 творів партріарха Макарія.

Джерела[ред.ред. код]

  • Алепський П. Подорож патріарха Макара / Пер. В.П. Огоновського // Життя і знання, №№ 4–12. Львів, 1935; №№ 1–8. Львів, 1936.
  • Аль-Халебі, Булос ібн аз-Заїма (Павло Халебський). Країна козаків: з подорож. нотаток особистого секретаря милістю Всевишнього Бога патріарха антиохійського та всього Сходу Макарія ІІІ …/ Булос ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павло Халебський); пер. з рос. М.Сливинського; упоряд. М.Рябий; худож. В.Тишецький. – Київ: Козаки, 1995. – 83 с. (Настільна кн. українця).
  • Булос ібн аз-Заім. Подорож патріарха Макарія: Пер. з араб. Яреми Полотнюка // Дзвін. – 1990. – № 9. – С. 119–129.
  • Кордт В. Чужоземні подорожі по східній Європі до 1700 р. – Збірник історично-філологічного відділу ВУАН, 1926 р., No 38. – 208 с. [Фрагменти з діаріуша].
  • Павло Халебський. Подорож Макарія, патріарха Антіохійського. Перша зустріч з Богданом Хмельницьким. Про рівень освіти на Україні в ХVII ст. / Пер. А.П. Ковалівського // Антологія літератур Сходу. Харків, 1961.
  • Антонович В. Описание архидиаконом Павлом Алеппским путешествия антиохийского патриарха Макария в Россию в 1653 г. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1899 г., т. 13, отд. 1, с. 161–163(рос.).
  • Крачковский И.Ю. Описание путешествия Макария Антиохийского как памятник арабской географической литературы и как источник для истории России в ХVII в. // Избранные сочинения. Т. І. Москва – Ленинград, 1955(рос.).
  • Путешествие патриарха Антиохийского Макария. Киевский список рукописи Павла Алеппского/ издание, перевод, комментарии, предисловие Ю.И. Петровой; под ред. В.С. Рыбалкина. – Киев: Институт востоковедения им. А.Е. Крымского НАН Украины, 2015. – 268 с.(рос.)
  • Павел Алеппский (архидиакон). Путешествие антиохийскаго патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном архидиаконом Павлом Аллепским (по рукописи Московского Главного Архива Министерства Иностранных Дел). – Москва, 1896-1900.(рос.)
  • Kowalska M. Ukraina w poowie 17 wieku w relacji arabskiego podrnika Pawa, syna Makarego z Aeppo. – Warszawa: PWN, 1986. – 118 s.(пол.)

Примітки[ред.ред. код]