Македонська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Македонська мова
Македонски јазик
Поширена в: Республіка Македонія, Албанія, Болгарія[1][2], Греція, Сербія
Регіон: Балканський півострів
Носії: 2 — 2.5 млн.
Писемність: Македонська абетка
Класифікація: Індо-Європейська
Балтослов'янська (гіпотетично)
Слов'янська
Південно-слов'янська
Офіційна: Республіка Македонія Македонія
Регулює: Інститут македонської мови імені Крсте Місіркова
Коди мови
ISO 639-1 mk
ISO 639-2 mac (B)
mkd (T)
ISO 639-3 mkd
SIL mkd

Македо́нська мо́ва (македонски јазик [maˈkɛdɔnski ˈjazik]) — слов'янська мова, офіційна мова Республіки Македонії, межує у мовному континуумі з болгарськими і торлацькими (східносербськими) говірками, а також належить до балканського мовного союзу, де має спільні граматичні, типологічні і лексичні риси з грецькими, албанськими й румунськими говорами.

До кодифікації мови, македонську зараховували як до діалектів сербської, так і болгарської. Так само й саму болгарську могли вважати за говір сербської. Деякі мовознавці і в наш час класифікують македонську за підпорядковану болгарській, однак нині така позиція є радше політичною й опозиційною.

Тиск з боку сербсько-хорватської мови досяг свого розпалу за югославської доби, коли розмовна говірка Скоп'я була радше креолізованою формою сербської.

Особливості[ред.ред. код]

Говори македонської мови

Використовує абетку на основі кирилиці із рядом особливостей (відсутні літери: є ґ, і, ї, й, щ, ь, ю, я; додані ѓ, ѕ, ј, љ, њ, ќ, џ). Існує у трьох діалектних групах: західній, східній і північній (деякі дослідники виділяють лише західну і східну групи). Число носіїв становить близько 1,5 млн людей.

  • На відміну від інших слов'янських мов, македонська разом з болгарською і торлацькою втратили відмінки, як-от на книгата; за книгата; во книгата; под книгата; со книгата. Від явища залишився тільки кличний відмінок, як-от Македонијо; мајко; професоре, і відмінювання займенників, як-от него; нему),
  • Єдина писемна мова з трьома типами постпозитивного визначеного артикля залежно від близькості іменника: близький, далекий, невизначений.
  • Майбутній час створюється додаванням до дієслова частки «ќе».
  • Існує чотири форми минулого часу (в тому числі минулий час: «имам видено» — «я бачив» і давноминулий час).
  • Наголос на третьому складі з кінця, як-от пла́нина; плани́ната; планина́рите (мак. планина = укр. гора, порівняйте полонина). У словах з одного чи двох складів — завше на перший склад. Для порівняння, в болгарській мові наголос може падати на будь-який склад.
  • На місці ѣ доволі послідовно вживається е. Порівняйте укр. дідо = мак. дедо = болг. дядо, укр. хліб = мак. леб = болг. хляб.

Історія[ред.ред. код]

Поширення македонської мови[1][3][4][5][6][7]
Слогница Речовска — одна з перших граматик македонської мови

Слов'янські говірки, що були поширені в околицях Солуну (нині на території Греції), взято за основу староцерковнослов'янської писемності. Нині ці землі належать до македонського мовного ареалу, та починаючи з 10 століття македонські говірки і старослов'янська мова мають принципові граматичні відмінності, що проявились також в болгарських і торлацьких говірках.

Наразі македонська літературна мова є офіційною мовою Македонії, хоча деякі лінгвісти, а також більшість болгар не визнають існування окремої македонської мови, що відрізняється від болгарської, і вважають її діалектом або літературним варіантом болгарської мови. Оскільки об'єктивних критеріїв для відрізнення літературної мови від кодифікованого діалекту нема, це питання залишається перш за все політичним.

Сучасна македонська літературна мова створювалась на основі діалектів, поширених на території Республіки Македонія. Її було кодифіковано у 1945 — за основу літературної мови було взято центральні говори західного діалекту.

Лінгвістична характеристика[ред.ред. код]

Фонетика і фонологія[ред.ред. код]

Голосні[ред.ред. код]

Голосні македонської мови

Система вокалізму македонської літературної мови складається з 5 голосних фонем (самогласки). Голосні розрізняються за ступенем підняття язика, за рядом і за наявністю або відсутністю огублення[8][9][10]:

Підняття Ряд
Передній Средній Задній
неогублені огублені
Високе i u
Середнє ɛ (ə) ɔ
Низьке a

У мовленні носіїв македонської мови на місці голосних середнього підняття /е/ і /о/ можуть вимовлятися різні звуки в діапазоні від [ɛ] до [ẹ] і від [o] до [ọ]. Ненаголошені голосні не редукуються, проте вимовляються дещо слабше і коротше ударних, особливо в позиції заударного складу[9][11].

Фонема /ə/ не входить в систему вокалізму літературної мови, але зустрічається у багатьох македонських говірках. Вона виступає як рефлекс праслов'янського носового голосного заднього ряду ([пəт] літер. пат «путь», [рə́ка] літер. рака «рука») і як частина двофонемного сполучення /əр/ на місці слогового /р˳/: [сə́рце] літер. срце «серце», [кəрф] літер. крв «кров». У недіалектних формах мови (в розмовній мові і просторіччі) голосний середнього ряду [ə] зустрічається як нелітературний варіант фонеми /a/ в турцизмах, діалектних топонімах, звуконаслідувальних словах і власних назвах, виконуючи при цьому лише стилістичну і експресивну функцію: к'смет [кəсмет] літер. касмет «удача, щастя», с'клет [сəклет] літер. саклет «душевний неспокій». У літературній мові голосний [ə] виступає факультативно тільки як призвук складового сонорного приголосного /р˳/, він зустрічається в позиції перед приголосним /р/ на початку кореня і в середині кореня між приголосними. У македонській мові приголосний /р˳/ (з призвуком [ə]) функціоную для розрізнення смислу: врбаəр˳́ба / вр˳́ба] «верба» — верба «віра», кркаəр˳́ка / кр˳́ка] «клекоче» — корка «корка». Найчастіше /əр˳/ знаходиться під наголосом, рідше зустрічається в ненаголошеному положенні: 'ржи [əр˳́жи] «ричить» — за'ржи [зáəр˳́жи] «заричить». У кінці слова /р˳/ представлено в нечисленних словах, в основному в іноземних запозиченнях: жанр [жанр˳] «жанр»[8][9].

Голосні, а також сонорна приголосна р (/əр˳/), є носіями складу[12].

У потоці мовлення дві однакові голосні можуть вимовлятися як два окремих звуки (пооди [пооди] «походити» — на стику приставки і кореня) або як один довгий звук (змии [зми̅] «змії», викаат [вика̅т] «кличуть»)[12].

Приголосні[ред.ред. код]

Система консонантизма македонської літературної мови включає дві групи приголосних (согласки) — сонорні і шумні. Приголосні обох груп розрізняються за місцем і способом творення (в парах приголосних ліворуч наведені глухі приголосні, праворуч — дзвінкі)[13][14][15]:

за способом творення за місцем творення
губні передньоязикові середньопіднебінні задньоязикові
губно-
губні
губно-
зубні
зубні ясенні
шумні проривні p b t d k g
африкати t͡s d͡z t͡ʃ d͡ʒ c͡ç ɟ͡ʝ
фрикативні f v s z ʃ ʒ x
сонанти носові m n ɲ
бокові l ʎ
дрижачі r
апроксиманти j

Так зване протиставлення за твердістю / м'якістю в сучасній македонській мові характерно тільки для двох пар фонем — /н/ : /н’/ и /л/ : /л’/. Реалізація палатальних приголосних при цьому позиційно зумовлена - вони зустрічаються на стику морфем і дуже рідко в кінці слова: крило «крило» — крилjа [крил’а] «крила», коњ «кінь». Найчастіше на місці етимологічно м'яких приголосних представлені їх затверділі континуанти: клуч «ключ», ден «день», молба «прохання», вишна «вишня».

Область поширення континуантів *tj, *dj, включаючи середньопіднебінні приголосні ќ, ѓ

Абетка[ред.ред. код]

Сучасна македонська абетка (мак. Македонска азбука), як єдина абетка для запису македонської мови була прийнята в 1945 році, коли була кодифікована сама мова. Як і кожна кирилична абетка вона заснована на абетці Кирила і Мефодія та є варіацією сербської фонетичної абетки Вука Караджича и Крста Мисиркова.

Кирилиця
IPA
А а
/a/
Б б
/b/
В в
/v/
Г г
/ɡ/
Д д
/d/
Ѓ ѓ
/ɟ/
Е е
/ɛ/
Ж ж
/ʒ/
З з
/z/
Ѕ ѕ
/ʣ/
И и
/i/
Ј ј
/j/
Кирилиця
IPA
К к
/k/
Л л
/l/
Љ љ
/ʎ/
М м
/m/
Н н
/n/
Њ њ
/ɲ/
О о
/ɔ/
П п
/p/
Р р
/r/
С с
/s/
Т т
/t/
Ќ ќ
/c/
Кирилиця
IPA
У у
/u/
Ф ф
/f/
Х х
/h/
Ц ц
/ʦ/
Ч ч
/ʧ/
Џ џ
/ʤ/
Ш ш
/ʃ/

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т.Шевченка македонською мовою (переклав Блаже Конеський)

ЗАВЕТ
Штом ќе умрам, гроб копајте
Горе на могила,
Среде степа ширум ширна,
В Украина мила,
Да се гледа рамнината
И Днепар и гори,
Да се слуша како шуми
Бранот, како збори.
Ќе ја плисне од Украина
Во синото море
Крвта врашка тој еднашка,
А јас тогаш горе
Ќе се кренам, јас устремен,
До самоти бога
Да се молам… а дотогаш
Не признавам бога.
По закопот раскинете
Окови со ѕвекот
И со лоши врашки крвје
Облејте го векот.
И во дружно братство мене,
Слободно и ново,
Спомнете ме со убаво
И со тивко слово.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.