Маковей Осип Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осип Маковей
Йосип Маковей
Osyp Makowej.JPG
Псевдоніми, криптоніми Поліно (кличка позаочі)
Дата народження 23 серпня 1867(1867-08-23)
Місце народження м. Яворів
Дата смерті 21 серпня 1925(1925-08-21) (57 років)
Місце смерті м. Заліщики
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Мова творів українська мова
Рід діяльності поет, прозаїк, публіцист, критик
Жанр оповідання, нариси, фейлетони, вірші, поеми
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

О́сип Степа́нович Макове́й (23 серпня 1867, м. Яворів, нині Львівської області — 21 серпня 1925, м. Заліщики, нині Тернопільської області) — український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 23 серпня 1867 року в м. Яворові (Яворівського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Львівської області, Україна) в сім'ї кушніра.

Осип Маковей, 1900 р.

Після початкової школи у рідному місті навчався у 1879—1887 роках у Львівській ґімназії. В 1887—1893 роках студіював філософію у Львівському університеті. На цей час припадають його перші літературні спроби. Створені ще на шкільній лаві переклади з Овідія і Гайне, як і вірш «Заказані яблука», Іван Франко опублікував у часописі «Зоря». Відтоді Маковей друкується у провідних українських журналах і альманахах.

1895 року з'явилася його перша збірка віршів «Поезії». За нею виходять у світ збірка «Подорож до Києва» (1897), спрямована проти псевдопатріотичних галицьких політиків сатирична поема «Ревун» (1911) і багато поетичних циклів у періодиці («Сум і глум», 1896, «Гірські думи», 1899, «Строфи», 1911).

Після закінчення університету Осип Маковей присвятив себе журналістиці: був співробітником львівської «Зорі» в 1895—1897 роках, працював головним редактором газети «Буковина», яка набула під його керівництвом широкого резонансу у слов'янському світі. Тут публікувалися буковинські автори Ольга Кобилянська, Євгенія Ярошинська, Іван Бажанський та інші.

Наприкінці 1897 року запрошений на посаду редактора новоствореного львівського часопису «Літературно-науковий вістник», де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським.

Навесні 1899 року отримав державну стипендію для молодих письменників у Віденському університеті, де слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями. Під керівництвом професора Ватрослава Ягича він написав наукову роботу про поему видатного хорватського поета XVII століття Івана Гундулича «Осман», яка зображує боротьбу поляків і запорізьких козаків проти турків і їхню переможну битву під Хотином.

Ґімназія імені Осипа Маковея в рідному місті письменника Яворові. Перед входом — пам'ятник Осипу Маковею.

1899 року письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, в Чернівецькому університеті. Тут захистив дисертацію про українського поета і письменника Пантелеймона Куліша, сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської та інших («Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського Федьковича», 1910, «Життєпис Осипа Юрія Гординського Федьковича», 1911, упорядкування зібрання творів Федьковича і Воробкевича). З кінця XIX століття Маковей творив переважно як прозаїк («Весняні бурі». 1895, «Клопоти Савчихи», 1896, «Наші знакомі», 1901, «Оповідання», 1904, «Ярошенко», 1905, «Пустельник з Путни», 1909 тощо).

У повісті «Ярошенко» описано події Хотинської війни 1620—1621 років. 1907 року в газеті «Діло» Осип Маковей писав: «Ся війна описана майже день по дневі в різних пам'ятках і студіях. Усе це я уважно прочитав, а крім того, їздив ще в Бессарабію над Прут та над Дністер і в Кам'янець-Подільський подивитися на терен війни. Се дало основу повісті, і сю основу я міг лише у дрібничках змінити». Серед першоджерел, які використав Маковей у роботі над повістю, одне з найголовніших місць належить «Історії Хотинського походу» (1646) Якова Собеського — безпосереднього учасника Хотинської війни, одного з комісарів польської армії.

В оповіданнях і новелах письменник змальовував важке життя галицьких і буковинських селян, будні мешканців маленьких містечок, картини української історії. Виступив як блискучий майстер сатиричної та гумористичної новели (збірки «Наші знакомі», «Прижмуреним оком», численні публікації поза збірками).

Будзиновський В'ячеслав згадував, що під час першого прочитання творів Василя Стефаника професор Степан Смаль-Стоцький заплакав і сказав: «Я цікавий, яке вражіння зробить на Поліно» (так називали О. Маковея через сталеві нерви).[1]

1910 року, через напружені стосунки з деякими духовними провідниками українських кіл (яких він викривав у сатиричних творах), письменник покинув Чернівці; жив до 1913 року у Львові, викладав у жіночій ґімназії (семінарії).

З 1913 року до своєї смерті письменник обіймав (за винятком воєнної цезури) посаду директора вчительської семінарії у галицько-подільському містечку Заліщики. Під час Першої світової війни служив військовим кореспондентом, поштовим цензором в австрійському війську.

Під час існування Галицької СРР був завідувачем відділу освіти повіту, заледве не потрапив під військовий трибунал т. зв. ГАНКА (Галицької ЧК; врятувався, перебравшись на Буковину за Дністром).[2]

Помер 21 серпня 1925 року в м. Заліщики (нині Тернопільської області), де й похований.

Могила Осипа Маковея

У віршах, новелах, нарисах воєнних і повоєнних літ Маковей показував жорстокість фронтових боїв, трагічну долю російських і австрійських українців, які почувалися етнічно спорідненими, проте мусили стріляти один в одного («Кроваве поле», 1921). Письменник вірив у краще майбутнє українського народу і своєю багатогранною діяльністю наближав його. В лютому 1921 року польська влада заарештувала Маковея за «українізацію» своєї гімназії й на декілька тижнів ув'язнила в Чортківській тюрмі.

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений; дружина письменника похована на Бережанському цвинтарі.[3]

Перекладацтво[ред.ред. код]

Маковей перекладав з багатьох мов, збагатив українську літературу своїми інтерпретаціями творів польських (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецьких (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських (Г. Зудерман, М. Ебнер-Ешенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Еміль Золя, Е. М. Прево), англо-американських (Марк Твен, Джером Клапка Джером) авторів.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник Осипові Маковею в Чернівцях
Меморіальна дошка у Львові, на вулиці Туган-Барановського, 7

Меморіальні дошки встановлено:

  • у Чернівцях на будинку колишньої вчительської семінарії (нині педагогічний коледж Чернівецького національного університету) і на будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 36, де мешкав письменник.
  • у Львові на фасаді колишньої Учительської жіночої семінарії (нині вул. Туган-Барановського, 7), де викладав Маковей. Скульптор Олег Капустяк.

У краєзнавчому музеї в м. Бережани (у місті Осип Маковей не раз гостював у батьків дружини), оформлено меморіальний куток.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мандзюк, Д. Пиши, як розказуєш. Ні на волос інакше // «Газета по-українськи». — 2011. — № 67 (1220) (13 травня). — С. 18.
  2. Бажан О., Гасай Є., Гуцал П. (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область. — Тернопіль : Збруч, 2008. — С. 19. — ISBN 978-966-528-297-6.
  3. Парацій В. Символ вічності та пам'яті: Бережанський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68.
  4. Бібліотечні проекти / Літературна карта / Заліщицький район / Осип Маковей

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Вістовський О., Мединська-Ковальчук М. Хай усім нам лягти, не дійти до мети, та про нас говоритимуть внуки… / Олег Вістовський, Мирослава Мединська-Ковальчук // Наш Прапор. — 2012. — Серпень. — № 9. — С. 3.
  • Вістовський О. Вшанували Осипа Маковея / Олег Вістовський // Наш Прапор. — 2012. — Серпень. — № 9. — С. 5.
  • Гусар, Ю. Осип Маковей / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці. — 2007. — 7 червня. — С. 6.
  • Гусар, Ю. Євмен, Омікрон, Осип з Буковини…: [Осип Маковей] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2010. — 28 липня. — С. 4.
  • Катаргіна Т. І. Маковей Осип Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 449. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Валерій Шевчук. Повість про порубіжну українську родину // Передмова до книги Маковей О. К. Ярошенко: Історична повість. — Київ: Веселка, 2007.

Посилання[ред.ред. код]