Маковський Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
д-р Василь Маковський
Народився вересень 1872
Бережани
Помер невідомо
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність правник, громадський діяч, урядовець ЗУНР
Знання мов українська, німецька і польська
Посада заступник повітового комісара
Конфесія УГКЦ

Василь Маковський (вересень 1872, Бережани — після 1944) — український галицький правник, громадський діяч, урядник ЗУНР. Заступник повітового комісара в Перемишлянах у часи ЗУНР. Доктор права.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у вересні 1872 року в м. Бережанах (нині Тернопільська область, Україна).

Навчався в гімназіях (Бережани, Львів), Львівській духовній семінарії. Право і торгову справу вивчав у Відні й Римі.

У 1895—1914, 1920—1930-х роках працював у Бучачі. До першої світової — директор товариства «Праця», діяльний в українських товариствах[2] «Просвіта», «Сокіл» (член Старшини[1]). Після воєн — нотаріяльний субститут (заступник нотаріуса).[1]

Влітку 1914-го відпочивав в Одесі. З величезними труднощами через нейтральну Румунію повернувся додому перед початком війни.[3] Під час першої світової — в'язень цюпи «Діброва» у Станиславові (перед триманням у цюпі в нього відібрали золотий годинник, гроші, документи, валізу з речами, носову хустинку), концтабору «Талергоф».

Про його звільнення клопотав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький, 12 листопада 1914 Василь Маковський вийшов на волю.[4] від 1933 року — війт містечка Печеніжина.[2]

1944 року заарештований НКВД, подальша доля невідома.[5]

Автор книги «Талєргоф. Спогади і документи» (Львів, 1934).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]