Макропод цейлонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макропод цейлонський
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Лабіринтові риби (Anabantiformes)
Підряд: Повзуновидні (Anabantoidei)
Родина: Осфронемові (Osphronemidae)
Підродина: Белонтієві (Belontiinae)
Рід: Белонтія (Belontia)
Вид: Макропод цейлонський
Біноміальна назва
Belontia signata
(Günther, 1861)
Синоніми
Polyacanthus signatus Günther, 1861

Macropodus signatus (Günther, 1861)

Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Belontia signata
EOL logo.svg EOL: 994535
ITIS logo.svg ITIS: 172652
IUCN logo.svg МСОП: 2759
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 313178

Цейло́нський макропо́д (Belontia signata) — тропічний прісноводний вид лабіринтових риб з родини осфронемових (Osphronemidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Ендемік острова Шрі-Ланка (колишній Цейлон). Ці риби водяться в центральній та південно-західній частинах країни, в басейнах річок Махавелі, Келані, Калу. Живуть як у гірських річках (на висотах до 800 м), так і в струмках та ставках, розташованих у низинних районах. Це переважно неглибокі водойми з повільною течією та чистою прозорою водою. Ґрунт зазвичай складається з гальки або піску.

Дуже мало відомо про поведінку B. signata в природі. Зазвичай тримаються поодинці коло берега серед коріння дерев та водяних рослин. Молоді рибки збираються невеликими групами по 3-5 особин. Харчуються комахами та детритом.

Вид занесений до Червоного списку МСОП, має статус «Найменший ризик»[1].

Для рибальства цейлонський макропод не цікавий, але має певне комерційне значення в торгівлі акваріумними рибами.

Опис[ред. | ред. код]

Максимальна довжина самців 15 см, самки трохи менші. Риби мають помірно витягнуте, міцне, високе, овальної форми тіло, сильно стиснуте з боків. Голова у молодих риб загострена, але з віком вона круглішає, особливо в старих самців, які мають горбатий лоб. Через це лінія спини виглядає більш вигнутою, ніж лінія черева.

Формула плавців: D XVI-XVII/9-10, A XIII-XVI/10-12, P 11-13, V I/5, C 15-1. Спинний і анальний плавці супроводжують більшу частину тіла, мають аналогічну форму, ззаду загострені. Кінці хвостового плавця розходяться у вигляді виделки, передні промені черевних плавців подовжені.

У бічній лінії 29-30 лусок.

Забарвлення цейлонських макроподів досить привабливе. Молоді риби сіро-зелені або оливково-зелені, згодом вони стають червонуватими, а в зрілому віці основне забарвлення стає червонувато-коричневим з неясним малюнком, що складається з темних і світлих смужок. Центральна частина кожної луски виблискує бірюзовими кольором. Такий малюнок поширюється на спинний, анальний і хвостовий плавці. Очі сяють бірюзово-синім кольором.

Промені плавців червоно-коричневі, а проміжки між ними бірюзові, всі непарні плавці мають бірюзову облямівку. На грудних плавцях біля кореня знаходиться темна пляма.

Статеві відмінності невиразні. Самці стрункіші, трохи більші за самок, кінці спинного, анального і хвостового плавців у них трохи довші. Дорослі самки товщі за самців, мають трохи світліше забарвлення. У самців у задній нижній частині спинного плавця розташована чорна кругла пляма.

У природі існує декілька локальних форм цього виду, які мають деякі відмінності в морфології та малюнку на тілі.

Цейлонські макроподи — лабіринтові риби, над зябрами у них розташований спеціальний лабіринтовий орган, який дозволяє їм використовувати для дихання атмосферне повітря.

Утримання в акваріумі[ред. | ред. код]

Це досить великий, як на акваріумних риб, вид. Через свої розміри цейлонські макроподи мало поширені в акваріумах, але завдяки гарному забарвленню мають певну кількість своїх прихильників серед аматорів.

Цейлонські макроподи мало підходять до спільного акваріуму. Причиною тому є не лише їхні розміри, а й сварливий характер. З віком риби стають все нестерпнішими, б'ються та кусаються. Ідеальні сусіди для цих сильних риб — цихліди із Центральної й Південної Америки. Для такої спільноти потрібен акваріум місткістю 450—600 літрів, декорований камінням, корчами та засаджений великими сильними рослинами. Пара белонтій знаходить собі схованки серед рослин, влаштовуючи там власну територію, і нікого не пускає до неї. Брутальні у стосунках з меншими сусідами.

Якщо тримати цейлонських макроподів окремо, то для пари риб потрібен акваріум довжиною не менше 100 см. Більше місця потрібно в першу чергу через агресивність цих риб, їх нетерпимість одна до одної та інших риб. У той же час за поведінкою вони є досить спокійними, навіть лякливими, мало рухаються, весь час тримаються у схованках. В акваріумі має бути густа рослинність, включаючи рослини, що плавають на поверхні води. Влаштовують численні схованки з коріння або каміння. Зверху акваріум накривають склом, адже цейлонські макроподи можуть вистрибувати із води. До того ж це дозволить зберігати над поверхнею води тепле повітря, щоб риби не застудилися. Цейлонські макроподи — лабіринтові риби, вони періодично спливають до поверхні води за черговим ковтком повітря.

Риби вимогливі до тепла й потребують температури 24-28 °C, хоча виносять короткочасне зниження її до 20-22 °C. До складу води суттєвих вимог не виставляють. Цейлонські макроподи — витривалі риби з відмінним апетитом. Перевагу надають живим кормам, таким як дощові черв'яки, енхитреї, трубковик, зоопланктон, личинки комарів і водяних комах, летючі комахи і цвіркуни, мальки риб. Дають їм також подрібнене яловиче м'ясо, штучні корми у вигляді пластівців, гранул або пасти. З годівлею проблем не виникає.

Розведення[ред. | ред. код]

Успіх розведення цейлонських макроподів залежить від того, наскільки пара риб підходить одна одній. Риби самі знаходять собі пару і в акваріумі тримаються разом.

Самець будує гніздо з бульбашок під листком рослини або під похилою частиною зануреного у воду каменя, іноді просто на поверхні води. Його конструкція настільки примітивна, що її важко назвати справжнім гніздом. Це просто декілька бульбашок з повітрям, не завжди зібраних докупи.

Нерест порційний, за один акт відкладається до 40 ікринок, а загалом їх буває 400—500 штук. Шлюбні ігри спокійні й мало помітні. Догляд за кладкою здійснює самець, а самка охороняє територію навколо. При цьому можлива періодична зміна ролей. Батьки поводяться дуже агресивно й нікого не терплять на своїй території. Навіть якщо акваріуміст спробує сунути руку в акваріум, риби можуть боляче її покусати.

Інкубаційний період, залежно від температури води, триває 30-48 годин, ще за 3-6 днів личинки перетворюються на мальків і починають вільно плавати. Вони дуже довго, як для лабіринтових риб, перебувають під опікою батьків.

Визрівають цейлонські макроподи у віці близько 1 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans-Joachim Richter. Das Buch der Labyrinthfische. Melsungen [u.a.]: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1983, S. 56-58. ISBN 3-7888-0292-8 (нім.)
  • B. signata. IGL (нім.)
  • Günther Sterba. Aquarienkunde, Band 1. Melsungen [u.a.]: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1975, S. 416. ISBN 3-7888-0217-0 (нім.)
  • Hans Frey. Das Aquarium von A bis Z. Radebeul: Neumann Verlag, 1969, S. 118 (нім.)
  • И. Петровицкий. Аквариумные тропические рыбы. Прага: «Артия», 1984, с. 162-163: Белонтия Belontia signata (Günter, 1861)(рос.)
  • Froese R., Pauly D. (eds.) (2018). Belontia signata на FishBase. Версія за липень 2018 року. (англ.)
  • Belontia signata (Günther, 1861). Seriously Fish (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pethiyagoda, R. (1996) Belontia signata: інформація на сайті МСОП (версія 2018-1) (англ.) 15.07.2018

Посилання[ред. | ред. код]