Максаки (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Максаки
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Менський район
Рада/громада Лісківська сільська рада
Код КОАТУУ 7423085904
Основні дані
Населення 416
Площа 1,27 км²
Густота населення 327,56 осіб/км²
Поштовий індекс 15672
Телефонний код +380 4644
Географічні дані
Географічні координати 51°25′29″ пн. ш. 32°11′10″ сх. д. / 51.42472° пн. ш. 32.18611° сх. д. / 51.42472; 32.18611Координати: 51°25′29″ пн. ш. 32°11′10″ сх. д. / 51.42472° пн. ш. 32.18611° сх. д. / 51.42472; 32.18611
Середня висота
над рівнем моря
114 м
Водойми Десна
Місцева влада
Адреса ради 15672, Чернігівська обл., Менський р-н, с. Ліски, вул. Шевченка, 34а, тел. 4-46-42
Карта
Максаки. Карта розташування: Україна
Максаки
Максаки
Максаки. Карта розташування: Чернігівська область
Максаки
Максаки
Мапа

Максаки́ — село в Україні, в Менському районі Чернігівської області. Населення становить 416 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лісківська сільська рада.

Неподалік від села розташовані пам'ятки природи — Озеро «Тихе» і Урочище «Лош».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Неподалік від с. Максаки на лівому березі р. Десни був розташований Максаківський Спасо-Преображенський монастир (на місці поселень доби бронзи, а також ранньослов'янського періоду). Час заснування невідомий.

Відновлений 1642 р. монахами Трубчевського монастиря. Величний Троїцький собор Максаківського монастиря був збудований коштом православного магната і сенатора Речі Посполитої Адама Киселя, який був щедрим меценатом православної культури.

У 60-70-х рр. XVII ст. для захисту від татарських нападів навколо монастиря споруджено земляний вал з дерев'яною стіною, і обитель перетворено на фортецю.

1786 року обитель закрили. Відновлена 1803-го. Монастир постраждав під час пожежі 1820 р. З 1829 року почав діяти як жіночий Максаківський Троїцький монастир.

У 30-х роках XX століття більшовицька влада його закрила, Троїцький собор зруйнували. Цеглу з будівель вивозили на будівництво школи в райцентрі. Потім колгосп «Іскра» влаштував на цій території літній табір для тисячі голів худоби.

Збереглися залишки муру, дзвіниця, корпус келій (будинок ігумені), споруджений у 50-х роках XIX століття у формах пізнього класицизму. Залишки монастиря разом з природним оточенням створюють мальовничий архітектурно-ландшафтний комплекс.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]